Спадковий договір чи договір довічного утримання: що обрати? У яких випадках краще укладати спадковий договір, а коли — договір довічного утримання? Чим вони відрізняються, які мають спільні риси та правові наслідки? Про ключові нюанси й тонкощі цих цивільно-правових інструментів розповідає Світлана Селявіна, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області.
Що краще: заповіт, дарування чи цивільний договір?
Чи не кожна друга консультація починається з питання: «Хочу подарувати майно, але тільки щоби право власності до обдаровуваного перейшло після смерті, але заповіт не хочу, бо він оскаржується». Після пояснень, що дарування передбачає перехід права власності до обдаровуваного відразу і без будь-яких додаткових умов, а заповіт може обмежувати спадкоємців обовʼязковою часткою, видається, що самими компромісними варіантами є спадковий договір і договір довічного утримання. Проте часто клієнтам важко визначатись, який же з цих двох, схожих між собою по суті, цивільних договорів обрати. Саме для цього шукаємо відповідь, наскільки доцільно було Цивільним кодексом України 2004 року впроваджувати спадковий договір при наявності договору довічного утримання. Отже, спробуємо розібратись з нюансами, особливостями та відмінностями цих двох цивільно-правових договорів, які передбачають повний перехід прав на розпорядження майном, що є його предметом, лише після смерті відчужувача.
Що таке спадковий договір і договір довічного утримання?
Спадковий договір, який є новелою для українського сучасного цивільного законодавства, вже був відомий і застосовувався відповідно до положень Цивільного кодексу Австрії в тій частині України, яка входила до складу Австрійської монархії. Спадковий договір був однією з альтернатив спадкування, нарівні зі спадкуванням за законом та за заповітом. Але укладався спадковий договір за цивільним законодавством того часу лише між подружжям.
Історичні корені спадкового договору
Римське приватне право, як і наше сучасне законодавство визнавало лише дві підстави спадкування: за законом та за заповітом. Водночас передбачався особливий вид дарування, коли права від відчужувача переходили до набувача лише у випадку смерті. Ось таке дарування і є прадавнім аналогом спадкового договору.
Фото: @pch-vector
У чому правова різниця між цими договорами?
Незважаючи на багато спільних рис, спадковий договір і договір довічного утримання включені до різних розділів ЦК України.
Так, договір довічно утримання включено до розділу ІІІ книги 5 «Зобов'язальне право» як окремий вид договірних зобовʼязань, а спадковий договір, який не є різновидом спадкування, до книги 6 «Спадкове право».
Більш логічним було б визначати спадковий договір також як окремий вид зобов'язань, тому що правовідносини, повʼязані з його реалізацією, не регулюються спадковим правом. Але така позиція законодавця, мабуть, ґрунтується на тому, що підставою переходу права власності до набувача або до спадкоємця і при спадковому договорі, і при спадкуванні, є момент смерті відчужувача або спадкодавця.
Яке майно може бути предметом договору?
- Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобовʼязується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
- Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобовʼязується виконувати зобовʼязання другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Отже, для договору довічного утримання чітко передбачено, що майно має бути або нерухоме, або рухоме майно, яке має значну цінність. Для спадкового договору застосовується взагалі широке поняття майно відчужувача, що, зрозуміло, включає в себе й нерухоме майно, й теж саме рухоме майно, що має значну цінність. Оскільки для нотаріального посвідчення договору відчужувач має надати документи, що посвідчують його права на майно, що є предметом договору, то під категорію рухомого майна може підпадати таке майно: транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі обʼєкти права інтелектуальної власності тощо.
Також звертаю увагу на вимоги ст. 131 ЗК України, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути предметом договорів довічного утримання, спадкових договорів, лише у разі відчуження таких земельних ділянок на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи). Ця вимога не поширюється на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроєктованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.
Хто може бути стороною договору?
Відчужувачем у договорі довічного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоровʼя. Набувачем у договорі довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання на праві спільної сумісної власності. Обовʼязок цих осіб перед відчужувачем є солідарним.
Згідно зі ст. 747 ЦК України майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання. У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання обсяг зобовʼязання набувача відповідно зменшується.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Статтею 1303 ЦК України чітко визначено субʼєктів, хто може бути відчужувачем у спадковому договорі: подружжя, один з подружжя, або інша особа.
Набувачем у спадковому договорі, як і в договорі довічного утримання, може бути фізична або юридична особа. Якщо набувачем за спадковим договором є особа, яка водночас є і спадкоємцем за законом або за заповітом на інше майно, яке не є предметом спадкового договору, вона не втрачає право на спадкування.
ЦК України передбачені різні правові наслідки для спадкового договору та договору довічного утримання у разі смерті набувача. У разі смерті набувача спадковий договір припиняє свою дію. А відповідно до ст. 757 ЦК України у разі смерті набувача за договором довічного утримання його обовʼязки переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. У випадку, якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання припиняється.
Фото: @yanalya
Чи потрібна згода другого з подружжя набувача при укладенні договору довічного утримання чи спадкового договору
Оскільки обовʼязком набувача за договором довічного утримання є забезпечення відчужувача довічним утриманням та (або) доглядом, що передбачає матеріальні витрати для набувача, то згода другого з подружжя, якщо набувач перебуває в шлюбі, обовʼязкова.
Якщо обов'язком набувача за спадковим договором також є дії майнового характеру (надання матеріальної допомоги або грошового утримання, забезпечення лікувальними засобами, проведення капітального або поточного ремонту нерухомого майна, що є предметом спадкового договору), згода другого з подружжя (або нотаріально засвідчена заява, що таким догляд буде здійснюватися одним із подружжя одноособово, без залучення грошових засобів іншого з подружжя) також є обовʼязковою.
У разі, якщо спадковим договором не передбачено будь-яких дій майнового характеру з боку набувача, а є передбачена лише його особиста фізична або духовна участь у наданні допомоги відчужувачу, то згода другого з подружжя може не вимагатись, про що доцільно зазначити у тексті договору, що догляд буде здійснюватися набувачем одноособово.
Що потрібно знати про права та обов’язки набувача?
Відповідно до ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобовʼязаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Тобто цивільним законодавством не передбачено якихось імперативних вимог щодо обовʼязкових дій набувача. Зазвичай відчужувачі все таки наполягають на внесення до договору умов про утримання його смерті та здійснення догляду — забезпечення житлом, харчуванням, одягом та іншими необхідними речами, забезпечення лікування та медичними засобами, оплата комунальних послуг, проведення поточного чи капітального ремонту нерухомого майна, що є предметом спадкового договору. До умов договору може бути внесена матеріальна допомога не лише безпосередньо відчужувачу, але й членам його сімʼї. Досить розповсюдженою є вимога забезпечити право довічного проживання в житлі, право на яке перейде до набувача, іншому з подружжя відчужувача.
Також спадковим договором можуть передбачатись будь-які інші розпорядження відчужувача, навіть немайнового характеру, такі як відвідування відчужувача на його вимоги, прочитання книг тощо.
Поховання, контроль та відповідальність
Якщо ЦК України прямо передбачено обовʼязок набувача здійснити поховання відчужувача, то набувач за спадковим договором має такий обовʼязок лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами договору.
Оскільки ст. 1305 ЦК України передбачено, що обов'язки набувача можуть
бути передбачені спадковим договором і після смерті відчужувача, то відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. Перехід права власності на майно, яке є предметом спадкового договору в такому випадку відбуватиметься лише після засвідчення особи, яку призначено контролювати виконання спадкового договору, що всі дії набувачем виконано належним чином.
Статтею 749 ЦК України чітко передбачено, що договором довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
На відміну від спадкового договору, набувач, незалежно від того, чи зазначено це в договорі довічного утримання, зобовʼязаний поховати відчужувача.
Статтею 750 ЦК України також передбачено, що набувач може бути зобовʼязаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Оскільки право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання виникає у набувача відповідно до ст. 334 ЦК України з моменту нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а не після виконання його умов, то і не передбачено призначення особи, яка має контролювати виконання набувачем його обовʼязків. Довічне утримання надається відчужувачу за життя, тому він і сам контролює його виконання.
Реєстрація та нотаріальні особливості: на що звернути увагу
І спадковий договір, і договір довічного утримання укладаються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Право власності на імʼя набувача за договором довічного отримання підлягає також реєстрації у Державному реєстрі речових прав. Оскільки право власності за спадковим договором переходить до набувача лише після смерті відчужувача, то нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача. Як при посвідченні спадкового договору, так і при посвідченні договору довічного утримання, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору, лише субʼєктом, чиї права обтяжуються, при спадковому договорі є відчужувач, а при договорі довічного утримання — набувач.
Окрім того, потрібно знати, що спадковий договір підлягає обовʼязковій реєстрації в спадковому реєстрі, щоб майно, яке є предметом спадкового договору, не входило до спадкової маси. Адже заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
