Що може об’єднати давній інструмент, поезію шістдесятників і сучасну громаду? У Первомайську 14 листопада відповідь на це питання дав Тарас Дороцький — історик і лірник. В артхабі «Вінграновський» відбулася камерна зустріч, ініційована ГО «Десяте квітня». Для журналістки вечір почався ще до офіційного старту: у момент, коли митець налаштовував свою ліру, і звук став першим словом розмови.
Традиція, яку можна почути зблизька
У просторі артхабу, попри вечірні сутінки та очікуване відключення світла, було людно. Кілька десятків слухачів зібралися, щоб почути Тараса Дороцького — одного з небагатьох сучасних виконавців ліро-епічної традиції та продовжувача мандрівних звичаїв кобзарів і лірників.
До Первомайська він прибув у супроводі Яромира Дороцького, адже є незрячою людиною і потребує підтримки під час пересування. Втім, саме це підкреслило інший вимір музичного та словесного сприйняття.
Лірник Тарас Дороцький
Журналістці вдалося поспілкуватися з Тарасом ще до офіційного початку. У руках у нього ліра, струни якої тихо вібрують.
— Ось дивіться — скобу за струни, і вона голос видає. Я слухаю, чи добрий той голос. Бо якщо не чистий — значить, щось ховає за душею, — каже лірник.
За словами Тараса, його музичне відчуття поглибилося після втрати зору у 1989 році. До того він захоплювався образотворчим мистецтвом та природою, але пісня стала для нього простором іншого переживання. Особливе місце в його творчості займає слово Миколи Вінграновського.
— Воно для мене як мальоване, барвисте, повне півтонів. Коли я промовляю його вголос — творяться цілі світи, — каже митець.
Зустріч в артхабі Вінграновського
Поштовхом до глибшого занурення у поезію Вінграновського стало радіоінтерв’ю поета. Згодом прийшов і тритомник 2004 року — книжка, яку Тарас не міг читати сам, але слухав у виконанні інших. А ще його прагнення вплести поезію Вінграновського в сучасне звучання кобзарської традиції проявлялося під час репетицій у капелі бандуристів.
Також лірник зазначив:
— Це не те саме, що Національна спілка кобзарів, хоча вона має таку назву — кобзарів там фактично немає. Спілка об’єднує виконавців на сучасних інструментах, які вони називають бандурою. А ми, вперті старі русини, українці, вважаємо, що бандура — це той традиційний інструмент, який, власне, за плечима.
Кобза та ліра
Жива історія, яку можуть торкнутися всі
Мистецька зустріч проходила в межах розмовно-інтеграційного клубу «Ріка». Організатори наголосили, що подібні заходи — це не просто культурні події. Це спосіб передавати традицію з рук у руки, залучати людей незалежно від віку, досвіду чи рівня доступності до простору української історії та мистецького коріння.
Керівниця напрямку проєкту розмовно-інтеграційних клубів «Ріка», кандидатка філологічних наук Інна Пономаренко зазначила:
— Діяльність Тараса Дороцького, історика та лірника, носія ліро-епічної традиції українства, пов’язана з відтворенням давніх інструментальних звуків, зокрема ліри, яка не має аналогів серед східних народів і належить до європейської традиції передавання ліро-епосу — того, що було формою інформування ще до появи журналістики.
Інна Пономаренко
Основою нашої співпраці з Тарасом Дороцьким є декламація поезії Миколи Вінграновського. Сьогодні ми здійснили запис кількох поетичних мініатюр, які Тарас обрав самостійно. Вони будуть цікавими і тим, хто може читати, і тим, хто не має такої можливості. Хоча Тарас користується шрифтом Брайля, почути, як він читає Вінграновського, — це окремий досвід для всіх слухачів. Таким чином ми залучаємо різні групи населення до давніх ліро-епічних традицій та до поезії шістдесятництва, поєднуючи її із сучасним контекстом, у якому ми всі живемо.
Музичний вечір в артхабі
Живий діалог традиції та сучасності
Далі була жива зустріч з лірником, де присутні занурилися у музичний простір, що поєднав автентичність, сучасність і культурну пам'ять. Давній інструмент, поезія шістдесятника та особистий погляд митця створили відчуття пошуку себе між епохами.
— Якщо є люди, які хочуть слухати — значить, це потрібно. А далі воно саме піде, — сказав наостанок Тарас.
Люди, які хочуть слухати, є
Нагадаємо, нещодавно у Первомайську відбувся третій фестиваль Вінграновського.
