У день народження Миколи Вінграновського, 7 листопада, у Первомайську, в артхабі Вінграновський пройшла презентація першої повної біографії знаного митця. Її авторка — письменниця, поетка та науковиця Світлана Богдан у своїй роботі намагається з’ясувати, що в біографії Вінграновського є міфом, а що — реальністю.
«Вінгран: життя Миколи Вінграновського»
Це перша повна біографія поета. Документальний текст, що базується на свідченнях родичів та друзів митця, на опублікованих спогадах про нього та документах з українських архівних установ і музеїв.
Світлана Богдан зізнається, що остаточно відповісти на запитання, що міф, а що реальність у біографії Вінграновського їй не вдалося. Проте дещо встановили, зокрема, золотої медалі, яку нібито отримав поет і коштом якої зробив зуби своїй мамі, скоріше за все не було. Принаймні, документальних свідчень про неї авторка книги не знайшла. Натомість в книзі вперше опублікована архівна справа, яку КДБ завело на Вінграновського. Це доводить, що поету доводилось спілкуватися з працівниками спецслужб і закиди про те, що він нібито був «улюбленцем» системи, не відповідають дійсності.
«Я сподіваюся, що ця книга стане початком і з'являтимуться нові дослідження життя Вінграновського, які зможуть заповнити білі плями в його біографії. Бо я змушена констатувати, що після закінчення роботи над книгою маю ще більше запитань, ніж перед початком», — констатує пані Світлана.
Водночас тут подано авторський погляд на біографію, зроблено спробу завдяки методу біографічних закономірностей знайти й описати основний життєвий жест і перманентну життєву драму Вінграновського: дарування краси — і неприйняття цього дару, його відкидання.
«Мені дуже подобається ось цей вислів «життєвий жест» людини — що вона хотіла нести у світ, що лишити по собі. І, здається, мені вдалося знайти життєвий жест Вінграновського», — говорить авторка.
Також ідеться про ширший історико-культурний контекст: Україна доби СРСР і початку епохи незалежності.
Вінграновський і Первомайськ
Місце та місто народження справило значний вплив на життя та творчість поета. Він справді любив цю природу, людей.
«Ось це поєднання: три річки, три держави, такий різний рельєф. Це все ніби відобразилося в душі Вінграновського, який мав дивовижну здатність поєднувати речі навколо себе. Врешті, в його домі примирились дві жінки, які кохали його», — розповідає Світлана Богдан.
Але складається враження, що місто досі не прийняло Вінграновського — немає жодного пам'ятника, хата, в якій народився та виріс великий поет, стоїть пусткою й продовжує руйнуватися, замість стати хатою-музеєм. Непрості стосунки Вінграновського з владою і досі мають місце.
