Про що співає гурт «МОВА», заснований у 2022-му, чи складно віднаходити репресовані радянщиною українські пісні 1960-х, про Миколаївщину, Первомайськ та Вінграновського журналістка Гард.City розпитала солістку гурту Ольгу Стеценко, коли музиканти завітали до Первомайська на Вінграновський Art Marathon 2025 року.
Про Миколаївщину: «Ці місця мені рідні»
— Чи є щось, що пов'язує вас з Миколаївщиною? — цікавлюся.
— Так, дуже сильно. Це класне питання, — усміхається пані Ольга та пригадує. — Це, напевно, був якийсь 20-й рік. Від знайомих дізналася, що на рафтингу, в Мигії, шукають людину, яка може грати на гітарі біля багаття вечорами. Грати якісь класні пісні, душевні, українською. І я погодилася. Десь два з половиною роки поспіль, щоліта, починаючи з травня, і я їздила майже щовихідних сюди.
Була така фірма Big Travel, вони робили рафтинг-виїзди. Я з ними лазила тут довкола, ми ходили по порогах, їздили на Радонове озеро, ходили на човнах і гребли цілими днями. І вечорами ми біля багаття сідали і грали. Коли почалася повномасштабна війна, мені було дуже сумно, що я сюди поки що не доїду, тому що ця організація, я так розумію, зупинила свою діяльність. Але в мене стільки приємних спогадів з літа, звідси. Дуже люблю цю природу.
Ми сьогодні ходили обідати в «Пивницю», мене приємно здивувало те, що картини на стінах, не там щось, Ейфелева вежа, чи Мілан, а фотографії з Південного Бугу. І вони настільки красиві! (йдеться про фотокартини Дениса Кривого, фотографа, котрий загинув, захищаючи Україну, у 2023 році).
Про Первомайськ: «Радує, що є люди, котрим треба пушити українське»
— А у Первомайську ви вперше? Як вам?
— Так, вперше. Цікаво. Я з Києва, певна річ, що інакша атмосфера і обстановка, але мене дуже радує, що навіть у місті поменше, ніж Київ, є такі фестивалі, як арт-марафон Вінграновського, що тут є молодь, є люди, яким треба пушити українське, які в холод, в листопаді прийдуть ввечері на концерт, будуть слухати пісні.
Я багато за цей рік покаталася, і на Харківщині була, і в Запорізькій області, і в Краматорську, і на Львівщині. І я в якийсь момент зрозуміла, що, хоча всюди є якісь особливості, але Україна вся якась однакова, в тому сенсі, вона — рідна. Оці маленькі будиночки, широкі вулиці, люди такі хазяйновиті ходять, все, що треба, підкажуть тобі. От куди б ти в нас не потрапив, всюди таке буде, майже всюди.
Про Вінграновського: до наступного фесту буде пісня
— Чи співаєте щось на вірші Вінграновського?
— У мене в розробці є одна пісня. Маю його збірку на «Срібнім березі», бірюзового кольору, від видавництва «Абабагаламага». І я дуже хотіла до цього фестивалю, до 89-річчя, написати композицію, але я зрозуміла, що мені треба трошечки більше часу, що я хочу ще її довиношувати. Мене дуже надихнуло те, що побачила місця, де Вінграновський жив, творив, як люди тут з повагою до нього ставляться. Чую, що найближчим часом щось вартісне дозріє, народиться, і я залюбки буду ділитися цим до наступного фестивалю, якщо нас покличуть. Напевно, це той маленький поштовх, якого мені не вистачало, щоб довершити свою інтенцію отут, в голові. Тож обов'язково буде.
Пісня на вірш Вінграновського зараз у розробці
Про гурт «МОВА» та його учасників
Гурт «МОВА» створений після повномасштабного вторгнення, існує вже три роки.
— Ця ідея висіла в повітрі, — каже Ольга, — бо в нас чотири засновники: Андрій, Мар'ян, Вадим і я. (до речі, назва гурту є акронімом, створеним з перших літер імен його засновників — прим. авт).
— І в нас ще є прекрасна менеджерка Мар'яна, — продовжує солістка гурту. — Я зі своїм найкращим другом, гітаристом Вадимом Королюком, який зараз у Збройних Силах, знайшли ще учасників гурту: басиста Мар'яна Карпінського та барабанника Андрія Юськевича. І отак, в один момент, буквально за тиждень у нас зібрався гурт, ми вивчили програму «24 пісні» і почали виконувати цей репертуар.
Про репертуар: «Музика українських ВІА — неймовірна, складна, красива»
Під час концерту на фесті Вінграновського лунало чимало українських пісень. Поруч із більш відомими «Червоною Рутою», «Водограєм» звучали незнайомі, але круті «Каштани падають на брук», «Запроси мене у сни свої». Цікавлюся, чому обрали саме такий репертуар.
— Ми, як професійні музиканти, зрозуміли з початком повномасштабної війни з росією, що російське зникло з простору, — каже Ольга. — І у всіх виникло бажання копати глибше. Дізнаватися про нашу музику, про нашу культуру.
У нас є в голові «Ой вишневому саду», пісня про соловейка, «Пісня про рушник», а потім така, наче... дірка. І потім вже — Іво Бобул, Зібров, Поплавський, Ніна Матвієнко, Квітка Цісик, Територія А. Що ж було між? І от ми коли знайшли цю музику, музику українських ВІА, яка писалася за часів радянської України — просто неймовірна, красива музика, складна.
Але ми її не знаємо, тому що вона була репресована і конкретно задушена російським режимом. Народилося бажання її відроджувати, популяризувати, показувати всім: подивіться, це наші пісні. От не треба слухати Френка Сінатру... Добре, можна слухати Френка Сінатру, але в нас є музиканти на рівні, круті! Ніякої меншовартості.
Це чергове підтвердження, що ми розумні, класні, у нас багата музична спадщина, треба цим пишатися. Наразі гурт існує, ми розширилися, ми граємо концерти з розширеним складом. Сьогодні ми приїжджали виступати на арт-марафон Вінграновського разом з піаністом гурту «МОВА» Євгенієм Дубовиком.
З нами також грають трубач Ігор Бойчук, саксофоніст Назар Вачевський. Але основний склад зараз трошки змінився, бо частина гурту долучена до Збройних Сил. Ми реформуємося трошки, всіх підтримуємо, всіх чекаємо назад, обов'язково.
— Чи складно віднаходити ті пісні?
— Американці в цьому плані прям круті: вони цю музику відкрили для себе навіть раніше трішки, ніж ми. У них платівки Яремчука, наприклад, «Незрівнянний світ краси», платівки ВІА «Смерічка», платівки ВІА «Кобза» — це велика цінність. А от в нашому просторі були тільки маленькі поціновувачі, волонтери, які відцифровують ці старі записи. Воно є часто без назв, без тайм-кодів, без авторів, ти не знаєш автора слів, ти навіть не знаєш, хто співає цю пісню. І є аудіозаписи на Ютубі, ми за ними шукаємо.
Інколи читаю якісь книжки або десь хтось почув: а у «Кобзи» була ще пісня «Ніч, яка місячна» в інструментальній версії, а нумо пошукаємо. Є, наприклад, твір гурту ВІА «Ватра», дума на слова Шевченка. Ми її знайшли в інтернеті, чисто завдяки тому, що наш басист спілкувався ще з якимось музикантом.
Шляхи настільки плутані, на жаль, це не знайдеш просто так. А ми дуже хочемо, щоб можна було це легко знайти, як і будь-яку іншу пісню популярну, як «Червону руту», наприклад. Тому ми працюємо і рухаємося в цьому напрямку. Непросто, але цікаво, і ми шукаємо щось нове, чого ще не знають, і що дуже сильно надихає нас.
