Шестеро котенят, евакуйованих під обстрілами. Песик, що чує шахеди, перш ніж залунає сирена. Собака, що втратив свою людину і вартує біля Дошки пошани загиблих. Три історії про те, як тварини з фронту, врятовані людьми, опинилися у Первомайську. Тепер про них дбають, піклуються та люблять: завдяки людям, котрим не байдуже, чотирилапі отримують шанс на порятунок. Таких історії в Україні чимало, проте тварин, які потребують допомоги, ще більше: розповідає Гард.City.
Війна подвоїла кількість безпритульних тварин в Україні
Україна опинилася у першій десятці країн світу з найбільшою чисельністю безхатніх тварин. Станом на листопад 2023-го їхня кількість становила близько 140 тисяч, а це майже удвічі більше, ніж до повномасштабного вторгнення (73 тисячі). Статистику навела Оксана Кошак, очільниця Світової асоціації з питань тварин України (UPAW). На сотні тисяч тварин-безхатьків в Україні всього 510 притулків (за даними першого загальноукраїнського перепису Save Pets of Ukraine). Дослідження, проведене у 2023 центром «Соціоінформ», свідчить: з початку повномасштабного вторгнення кількість безхатніх тварин зросла у середньому на 60%: в тилових громадах на 20-30%, у прифронтових областях — на 60%, а поблизу фронту — на 100%.
Свійські тварини, насамперед коти й собаки, втрачають свої домівки внаслідок обстрілів, тікають, злякавшись вибухів, під час евакуації люди покидають тварин напризволяще. На порятунок чотирилапим приходять небайдужі: військові та цивільні. Три історії кошенят із Покровська, песиків Льоньки та Графа — про те, що кожен може зробити світ кращим, порятувавши хоча б одне, а то й декілька пухнастих життів.
Шестеро котенят з Покровська
Оксана Кутишенко з Первомайська опікується безхатніми тваринами вже понад п'ять років. Десь за рік до повномасштабного вторгнення рф почала збирати зі смітників безпритульних котів, лікувати їх та прилаштовувати в родини. Каже, спочатку навіть не рахувала, скільки прилаштувала, але потім самій стало цікаво й почала записувати.
Пані Оксана не тільки шукає тваринам родини: багатьох лікує, стерилізує власним коштом. Інколи проводить збори на лікування тварин, бо це чималі суми. Дома в Оксани дві своїх кішки, але бувало й так, що у квартирі 5-7 тваринок на перетримці.
Оксана розповідає: «Чоловік мій пішов добровольцем і чотири роки на війні, а у мене зʼявилося багато тваринок. Чоловік теж привозив з позиції трьох кошенят, ми їх прилаштували в гарні родини. Коли я підбирала зі смітника і лікувала тваринок, у мене був збір на лікування хворого котика. Тоді пан на ім'я Руслан допоміг, скинув гроші, з приписом «від наших котиків».
Під час спілкування з Русланом Оксана дізналася, що він також із Первомайська і на той час захищав Україну у Покровську. Згодом Руслан написав, що потрібна допомога: необхідно вивезти кішку та п'ять кошенят. Кішка народила на позиції двох котиків і чотирьох киць.
Кошенят із кішкою потрібно було врятувати з фронту, бо тваринки перебували у дуже небезпечному місці. Смугасті котики-шпротики, двоє сірих та двоє чорних кішечок довго чекали порятунку: понад місяць туди навіть не могли направити якусь допомогу, пригадує Оксана. Потім з'явилася можливість, і хлопці під обстрілами вивозили в коробці маму-кішку і малят. Однак кішка злякалася і втекла. Кошенят вивезли в безпечне місце і шукали, хто б зміг їх доправити в Первомайськ: «Вийшли на благодійну організацію «12 вартових», яка допомагає тваринам, під час війни вони біля лінії фронту збирають тваринок і вивозять у безпечні місця. І десь через тиждень котики були доправлені до Умані, а я забрала їх до Первомайська». Тоді пані Оксана звернулася, зокрема, до редакції Гард.City, щоб дати оголошення про прилаштування кошенят.
Котів вивозили у коробці, під обстріламиФото: із особистого архіву Оксани Кутишенко
Добрі люди знайшлися, і незабаром усі хвостики були в родинах. Трьох кошенят — смугасте, чорне і сіре — разом забрали в родину.
Ці троє кошенят потрапили в одну родину
Цього котика взяла додому молода сімʼя.
Цього котика взяла молода родина
Цю кицю також взяла до себе хороша родина.
Киця потрапила до гарних людей
«А один котик залишився у Руслана, бо кошеня після травми погано ходило. Я його возила в Умань, у клініку. Призначили лікування. Стало краще, але котик залишився у Руслана вдома», — завершує Оксана розповідь про кошенят із Покровська.
Цим пухнастикам поталанило: їхня котяча доля склалася щасливо завдяки людяності та взаємопідтримці. Таку ж зворушливу історію зі щасливим продовженням може розповісти й песик Льонька, названий на честь побратима військового з Первомайська.
Песик Льонька
Історію песика Льоньки розповідає Тетяна з Первомайська, мати військового Олександра, котрий боронить Україну вже понад 10 років, із самого початку війни росії проти нашої країни. Пані Тетяна попросила не називати прізвищ: «Прошу не вказувати прізвища. На превеликий жаль, є люди, у яких війни немає, немає поваги ні до тварин, ні до військових та їхніх родин».
«Де б син не ніс службу, завжди були і є тваринки, найчастіше це котики і собачки, — каже Тетяна. — Бували випадки, коли цим тваринкам знаходили господарів, прилаштовували».
Та продовжує розповідь: «Кривий Ріг. Весна 2023 року. Бій. Поранений побратим Леонід. У день, коли відправляли Леоніда в шпиталь, знайшли двох цуценят: дівчинку і хлопчика. Собачка, на жаль, не вижила.
Підіймав хлопцями завжди настрій, коли потрібно, і рану залиже. I oт він підріс. Став гарним чорнявим кудлатим песиком вагою 7 кг, став нести службу. Жодного разу не проспав бойове чергування.
Льонька і на кухні був першим. Жоден гризун (миша чи пацюк) не мали права пошкодити запаси продуктів. Іноді ділився своєю здобиччю: то яйце принесе, то птицю. Настав час, коли постійно потрібно було міняти місце дислокації, 2-3 дні і нове місце. Льонька допомагав знаходити вдалі місця. Одного разу землянку знайшов. Не боявся Льонька їздити в машині. Якщо потрібно було довго їхати, то їхав на передньому сидінні біля водія, щоб не вкачало. Якщо траплялось і таке, то стелили йому килимок, куди він міг блювати.
Льонька призвичаєний їздити в автівці
А в цьому році в кінці зими була нагода забрати Льоньку в нашу родину. З усіма він здружився, тільки з котами поки що на відстані. Тепер ми всі разом чекаємо на Олександра».
Собака Граф
«Граф — це не просто собака. Це жива пам'ять про війну, про вірність і любов. Ще на початку повномасштабного вторгнення песика вивезли з лінії фронту військові. Його боєць загинув, а Граф дивом вижив. У нашому місті Граф оселився біля Дошки пошани загиблим воїнам — ніби продовжував стояти на варті пам’яті», — пише Анастасія.
Песик Граф
Восени 2024 року песика збила автівка. У тварини стався перелом стегнової кістки, забій внутрішніх органів та розрив діафрагми. Варіантів було два: ампутувати лапу або ризикнути й зробити операцію: остеосинтез. У клініці Vet Home собаці встановили пластину у пошкоджену лапу.
Граф на лікуванні
Така операція тут була проведена вперше: ветеринари саме проходили навчання з остеосинтезу, тому Графу випала можливість прооперуватися та відновлюватися в клініці безоплатно. Проте потрібні були чималі кошти на пластину, гвинти, шпицю, анестезію, антибіотики, інші ліки, бо до халепи додався ще й піроплазмоз. Тоді первомайчанка Надія Бовкун звернулася до редакції із проханням про допомогу для песика.
Граф у ветклініці
Граф іще шукає свою родину. Зараз він знову живе біля Дошки пошани та очікує, що знайдеться людина, котра прихистить, адже йдуть холоди.
Врятувати тварину вже зараз може кожен із нас
Це лише три історії з багатьох. На щастя, майже всі вони мають щасливе продовження: шестеро котенят і пес Льонька тепер живуть своє життя у безпеці та любові, а Граф сподівається незабаром знайти свою родину.
Проте безліч тварин досі потребують порятунку, і потребуватимуть допомоги ще довго навіть після завершення війни. Тому українцям потрібно підходити до проблеми безхатніх тварин комплексно. Необхідна підтримка притулків та програм стерилізації на державному та місцевому рівнях, адже нині усе тримається переважним чином на ентузіастах-зооволонтерах, та підтримці міжнародних партнерів.
Однак не варто покладатися лише на державу чи самоврядування. Насамперед кожна людина має усвідомити: тварини — це живі істоти, які потерпають від війни, стресу, голоду чи холоду так само, як і люди. І якщо кожен із нас щиро захоче їм допомогти та зробить усе, що в його силах: нагодує, вилікує, вивезе з небезпеки, прихистить — тоді з’явиться шанс полегшити життя чотирилапих уже зараз.
