Кажуть, аби зрозуміти майбутнє громади, варто подивитися на її школи. У Доманівці, що на Миколаївщині, освіта справді серед пріоритетів. У місцевій раді більшість депутатів — освітяни, а ліцеї «Перспектива» та «Успіх» стали центрами життя громади. Тут діти здобувають знання й досвід, а дорослі вкладають у них працю та турботу. Журналістка Гард.City побувала на профорієнтаційному заході.
Доманівка — селище за 50 км від Первомайська. Якщо їхати трасою Р75, то дістатися туди можна приблизно за годину. Дорога, як і більшість в Україні, з вибоїнами, та попри це вона веде у місце, яке розвивається. На в’їзді зустрічає стела з назвою, а далі — центр громади, котеджний мікрорайон та Алея Слави. Тут мешкає близько семи тисяч людей. І тут же працюють два ліцеї, у яких близько 800 учнів, і це не просто досить велике число, а свідчення, що селище дбає про майбутнє.
Доманівські школи — серце громади
У Доманівці освіта стала мірилом розвитку й головним пріоритетом. Символічно, що дев’ятеро депутатів місцевої ради — освітяни. Тож у багатьох рішеннях простежується акцент на потребах учнів, учителів і закладів освіти.
Практичні результати цього підходу очевидні. У ліцеях відкриті профільні класи, де старшокласники можуть поглиблено вивчати філологію чи природничо-математичні науки. І найголовніше: тут формують траєкторії життя.
В умовах війни школи стали ще й фортецями. Засновники облаштовують укриття, щоб навчання залишалося офлайн, бо у громаді добре розуміють, що жодні онлайн-платформи не замінять живого слова вчителя та відчуття плеча однокласника.
Два директори — дві історії
Журналістці вдалося поспілкуватися з керівниками двох закладів та одночасно депутатами Доманівської селищної ради, а саме: директором ліцею «Успіх» Віталієм Богданом та директором ліцею «Перспектива» Анатолієм Макогоненком. Обидва говорили про схожі виклики, але їхні історії різні.
Віталій Богдан: гуманність — як приклад
Віталій Богдан
Понад 36 років Віталій Богдан очолює «Успіх». Він не лише модернізує школу, а й виховує гуманність прикладом. Вдома у нього притулок для понад півсотні котів і собак. Годує й лікує їх самостійно.
«Кожну суботу купую на базарі м’ясо й кістки, десь 500 гривень витрачаю на корм. Готую сам, роздаю ввечері», — розповідає директор.
У школі теж є тваринки-улюбленці, котики іноді навіть ходять по директорському столу. І це не випадковість, а частина виховання.
Під час перших місяців повномасштабного вторгнення ліцей прийняв понад чотири тисячі воїнів: годували, давали ночівлю, допомагали ремонтувати техніку. Зібрали близько ста тисяч гривень на дрони. З числа батьків учнів ліцею воюють 43 особи, а дев’ять родин втратили тата. «Ми тримаємо з ними зв’язок і не залишаємо без підтримки», — наголошує директор.
Син Віталія Богдана теж служить — у третій окремій штурмовій бригаді.
Великий фокус в ліцеї — на профільних програмах.
Анатолій Макогоненко: знання як стратегія
Анатолій Макогоненко
Директор ліцею «Перспектива» Анатолій Макогоненко очолює школу вже 16 років. Школа на 24-й сходинці в загальному рейтингу по Миколаївщині.
«Ми аналізуємо результати НМТ, готуємо дітей до університетів, працюємо з рейтингами», — каже пан Анатолій.
Та не лише наукою живе «Престиж». Тут активно реалізують соціальні ініціативи: благодійні акції, робота з переселеними родинами, підтримка військових.
Виклики й ресурси
Попри відмінності, виклики у директорів спільні: бюджети, енергоефективність, облаштування харчоблоків, залучення інвестицій. Є ще одна тенденція: частина учнів після 9-го класу йде у коледжі. Це піднімає питання: як втримати молодь у громаді?
Тут підключається місцева влада: у громаді діє система премій за перемоги в олімпіадах і конкурсах.
Профорієнтація як міст у майбутнє
Поїздка до доманівських ліцеїв мала ще одну місію — профорієнтаційну. Адже саме вона визначає, хто завтра сяде в аудиторії університетів.
Журналістка розповіла учням про роботу кафедри журналістики, реклами та PR-технологій НУК імені адмірала Макарова. Перші результати цієї роботи вже є. Учень 11-го класу Максим навіть підготував репортаж.
Максим, ліцеїст «Успіху», праворуч. «7-ма ранку. За вікном дощ малює прозорі візерунки на склі. Для когось це сірість, а для мене —це початок нового дня…» — про ранкову каву з присмаком дощу пише Максим.
Інвестиція в людей
Освіта у Доманівці — це не лише про уроки й оцінки. Це про людяність, взаємну підтримку і стратегічний вибір. Школи стали центрами громади, а кожен директор — її натхненником. Приказка: «Готуй сани влітку, а воза — взимку» тут перетворилася на філософію. Готувати молодь до життя потрібно змалечку. Бо від цього залежить не лише майбутнє Доманівки, а й усієї України.
