24 вересня у приміщенні Первомайського краєзнавчого музею зібралися представники влади, громадських організацій та люди, які через війну вимушено покинули свій дім та переїхали до Первомайська. Усіх за круглим столом зібрала громадська організація «Захист держави». Тема зустрічі: «Переселенці в нашому місті».
Перш ніж дати слово переселенцям, коротко представилися представники влади та громадських організацій. За столом зібралися: представниця соціального захисту, Олена Константинова — ГО «Ольвія», Лариса Позняк — ГО «Ніхто крім нас», депутат міськради Тимур Глушко, голова ГО «Захист держави», депутатка міськради та організатор круглого столу Тетяна Дмитрієва, представниці ГО «Десяте квітня», народний депутат VIII скликання Вадим Підберезняк.
Проблема з житлом
Лариса Позняк, ГО «Ніхто крім нас»
Після ознайомлення з діяльністю кожного з присутніх слово надали Ларисі Позняк, яка представляє громадську організацію «Ніхто крім нас», й саме вона запросила на круглий стіл переселенців. За її словами, одна з основних проблем для більшості ВПО — це житло:
«Приїжджають люди, які отримують 2 000 грн, а в нас рієлтори за свої послуги беруть 3 500 грн, ще треба за два місяці наперед заплатити. Розумієте? Я плакала з цими людьми. Вони сіли із клумаками, сидять і кажуть: «Що робити? От що робити?»
Пані Наталя з сином Дмитром переїхали до Первомайська з Каховки
Пані Наталя з сином Дмитром приїхали до Первомайська з Каховки, яка й досі залишається окупованою. Три роки вони жили під обстрілами в окупації, поки врешті не наважились виїжджати. Дорога до Первомайська їм коштувала тисячу доларів.
«Нас везли через Маріуполь, Азов, потім через багато міст Росії, потім через багато міст Білорусії. Чому ми приїхали в Первомайськ? По-перше, тут не стріляють. Ми прожили два з половиною роки під обстрілами і дивом вижили, коли наш дім зруйнувала міна».
Тепер пані Наталя орендує квартиру на гроші, які держава виділяє для ВПО. За словами жінки, квартира в поганому стані, пральної машинки немає. Син пані Наталі має розлади аутичного спектру, а це значить — особливі потреби. Родина не має змоги відремонтувати житло.
У Первомайську планується будівництво 50-ти модульних будиночків для ВПО, проте в черзі на отримання житла пані Наталя — 51-ша. Тож обидва депутати міськради пообіцяли зробити все залежне, щоб ця родина отримала своє власне житло.
Бюрократія
Пані Тетяна з чоловіком Олегом, мамою, донькою та онучкою переїхали до Первомайська зі Станіслава — села у Херсонській області, яке окупували на початку березня 2022 року, а звільнили у листопаді 2022-го.
Родина Скляренко зі Станіслава
«У 22-му році ми жили в Станіславі. Хоча прописані і квартиру маємо у місті Каховка. Мама моя жила в Херсоні. Коли це все сталося, ми забрали маму, доньку з онучкою до села. Думали, що туди вони (росіяни — авт.) не дійдуть. Ніхто не знав, що так буде страшно. Коли росгвардія зайшла в наше село, а мій чоловік учасник бойових дій і вони (росіяни — авт.) почали шукати по селу тих, хто воював. Вже пішли вулицями. Чоловік мені сказав: «Треба якось виїжджати, бо ж нас повбивають».
Об'єднавшись із сусідами та пов'язавши білі ганчірки на машину, щоб проїхати російський блокпост, який стояв в кінці Станіслава на шляху до села Олександрівка, родина Скляренко вирушила з села.
«Наш будинок стояв на найвищій точці села і звідти у бінокль добре видно, як росіяни розстрілювали машини, які виїжджали: караван з 12 машин з Херсона їхав через нас, а виїхало тільки 8, 4 вони підірвали».
Куди їхати, родина спочатку не думала, просто мовчки їхали. Як і більшість українців у перші дні війни сподівалися, що за тиждень повернуться додому. Доїхали до Вознесенська.
«У той момент ми думали, що всюди отаке, як у нас в селі. Приїхали у Вознесенськ, а тут купа народу, АТБ працює. Ми зайшли в АТБ і я чую ці знайомі слова: «Пакет, пакет потрібен?» Люди всі скупляються. А ми стали так з моєю дочкою, дивимося друг на дружку і ревемо».
У Первомайську родина зупинилася, бо незабаром комендантська година. Так і лишися тут. Після звільнення села повернулися додому.
Пані Тетяна з чоловіком сподівалися, що після звільнення села життя налагодиться, проте цього не сталося, через них летіли усі види зброї, а коли росіяни знищили їх хату, стало зрозуміло, що поїхати доведеться надовго, вирішили повернутись до Первомайська. На сьогодні одна з їх основних проблем пов'язана з документами на вже зруйновану хату, яка зареєстрована на маму пані Тетяни.
Для того, щоб родині подати заявку на отримання компенсації від держави за знищене житло, необхідно на руках мати повний пакет документів. Наразі своїми силами Скляренки не змогли впоратись з бюрократичними перепонами, тож допомогти їм у цьому взявся Тимур Глушко.
Але не хатою єдиною, родина не отримує жодних виплат, як ВПО: «Я звернувся в ЦНАП повторно, мені сказали: «Повторно ви не маєте права, бо ви вже були», — розповідає пан Олег. Оскільки після звільнення Станіслава родина вирішила повертатися, вони знялися з обліку ВПО у Первомайську, а коли повернулися назад, то повторно їх зареєструвати відмовилися.
«Я не розумію державу, яка робить от таку ситуацію. Так, ми виїхали знову, повторно. Згоріла хата, немає практично нічого з собою. Ми себе не хотіли поставити у таку ситуацію. Нас поставила у таку ситуацію росія».
За словами присутньої представниці соціального захисту, повторна реєстрація можлива. Тож вирішили наступного разу до ЦНАПУ піти разом із депутатом міськради.
Інша проблема пов'язана безпосередньо з паном Олегом — він досі не може отримати групу по інвалідності.
«Я проходив ці всі кола пекла, я по-іншому це не можу назвати: це було шість госпіталів. Шість госпіталів. Умене всі ці документи є. Коли я проходив ці всі комісії ВЛК, таке відчуття, що ти випрошуєш. Я захищав цю державу, я своє зробив, наскільки зміг. Я втратив здоров'я. Все, що мені дали, — це 25% втрати працездатності».
Допомогти з вирішенням цієї проблеми пану Олегу пообіцяв пан Андрій Шарий — ветеран, якого на круглий стіл запросила Лариса Позняк.
