Літо 2025 року було аномальним – і це вже ні для кого не новина. Аграрії підраховують збитки, завдані спекою та посухою, чимало українців не змогли виростити власну городину, а садівники втратили врожаї фруктів та ягід. Для аграрної країни, якою є Україна, це горе. Але є ті, хто це горе відчуває на собі щороку. Бджолярі страждають не лише від спеки. Щорічно сотні тисяч медоносних комах гинуть від впливу людського чинника: бджіл вбивають хімікати, що ними обробляють поля. Чому ця загроза є значно ширшою, ніж просто втрати пасічників? Журналіст Гард.City поспілкувався з кількома бджолярами Первомайщини та спробував розібратись у проблемі.
Для зручності читачів пропонуємо інтерактивне меню.
- Бджолина сім'я – довершений живий організм
- Мед з «мінних полів» – є й на Первомайщині
- Системні проблеми та законодавство
- Первомайщина — не виняток
- Україна – поки що світовий лідер експорту меду
- Проблема – глобальніша. Під загрозою не лише бджоли
Бджолина сім'я – довершений живий організм
Аби з'ясувати масштаб проблеми та поспілкуватись про сьогодення пасічників, зустрічаємось з Сергієм Тюркіним, одним із найактивніших членів Спілки бджолярів Первомайського району. Пан Сергій має у господарстві близько 500 сімей бджіл. Вони розміщені на кількох пасіках у різних локаціях довкола Первомайська. Дізнавшись про тему нашої розмови – одразу попереджає: це оповідь не на одну і не на дві години. На підтвердження своїх слів видобуває з шафи товстеньку теку з паперами – у ній його історія взаємодії з державними органами, створена довкола випадків отруєнь бджіл на його пасіках.
Сергій Тюркін на власній пасіціФото: з особистого архіву
Найсвіжіший випадок стався цьогоріч у червні. Тоді за даними зафіксованими в акті про отруєння, бджоляр втратив 247,5 кілограмів бджіл. Хоча стверджує, що цифра суттєво применшена і насправді він втратив втричі більше. І попри все каже: це ще відносно помірні втрати. Чому – пояснює цифрами про цикл життя бджолиної сім'ї.
Життєвий цикл бджіл починається навесні. Наприкінці літа й на початку осені народжується зимове покоління бджіл, які живуть до восьми місяців, і забезпечують виживання сім’ї до весни.
«Їхня задача передусім — пережити зиму і виростити нову популяцію навесні. Весною матка відкладає яйця: спершу 300-500 на день, пізніше до 1,5-2 тисяч. Через три тижні з яйця народжується бджола, і щодня приростає близько 2000 нових комах, тобто приблизно 200 грамів бджіл на день. Сім’я нарощує силу до медозбору, а інтенсивність роботи бджіл визначає тривалість їхнього життя. Влітку кожна сім'я важить 5-6 кг, взимку — 1,5-2 кг. Одна рамка має масу приблизно 250 грамів бджіл. З весни сім’я нарощує силу, до кінця травня чи початку червня досягає максимуму — 5-6 кг», — пояснює пасічник.
Взагалі бджолині сім'ї — ідеально продумана природою система з чіткою ієрархією та вивіреними процесами. Якщо все працює так, як передбачено природою, то вулик сам регулюватиме всі процеси відновлення та функціонування. Людина лише слідкує, аби бджоли не хворіли через природні чинники та дбає про профілактику. Проблеми з’являються, коли до природного циклу втручаються хімікати.
«Дивишся — сім’я росте, а потім раптом бджіл немає. Матка працює, розплід є, а рамки порожні. І два-три тижні пробуксовка. В основному такі потрави не різкі, але діють довго: два-три тижні підсипаються, поки сім’я намагається відновитися», — говорить пан Сергій.
Мед з «мінних полів» — є й на Первомайщині
Якщо отруєння сильне, бджоли падають тисячами й лежать на дні вулика. Часто ж загибель триває поступово – по жмені щодня протягом двох-трьох тижнів. Найгірше те, що дуже часто бджоли труяться саме тоді, коли мають набирати силу перед стартом цвітіння тих чи інших культур. А отже бджоляр втрачає період активного медозбору і спрямовує зусилля на відновлення бджіл, і поки вони отямляться після хвороби — основний період цвітіння вже позаду і мова про збір меду вже не йде. Того, що бджоли збирають, їм стає хіба що для власного харчування.
«Звичний рік у мене на пасіці — це коли з соняшника я беру 65-70 кілограмів меду, це у «середній рік», у гарний — 85-100 кілограмів може бути навіть. То цей рік у мене 35-40 кілограмів. А в декого з людей ще нема і того, бо вони навіть ще не качають мед, бджоли лише собі нанесли поїсти і все», — констатує пасічник.
Хімікати бджоли заносять із поля до вулика разом із пилком. Сергій Тюркін пояснює: отруєння часто відбувається поступово. Комахи підсипаються протягом двох-трьох тижнів, сім’я не може нормально нарощувати силу, а матка сповільнює розмноження.
«Позаминулого року спостерігав вперше таке явище і був у шоці: матки перестали червити. Замість 7-8 рамок розплоду — дві. Не міг зрозуміти довго, у чому річ, став читати наукову літературу, шукати інформацію і з'ясував, що деякі види хімікатів дуже згубно впливають на процеси репродукції. Тобто не миттєво бджола гине, і ти це бачиш, а страждає навіть матка і не відтворюється сім'я», — розповідає пан Сергій.
Про причину такого явища не складно здогадатись: поля, поблизу яких розташовані пасіки пана Сергія, оброблені токсичними хімікатами. Все тому, що фермери часто порушують правила обробки: працюють удень при вітрі, не погоджують обробки з пасічниками. А ще використовують дешевші та токсичніші пестициди замість дорожчих та безпечніших. За словами пасічника, питання стоїть не в тому, чи бджоли отруяться, чи ні, а в тому, наскільки сильно отруяться. І таке стається з усіма сусідніми пасіками, каже пан Сергій, в когось менше, в когось більше.
«Ходиш по мінному полю: рано чи пізно бджоли все одно будуть отруєні», — каже пасічник.
Тетяна Бабійчук
Аналогічний випадок стався у Тетяни Бабійчук, пасіка якої розташована на протилежному кінці Первомайська, а також біля сіл сусідньої Кривоозерської громади. Сталось все так само у червні. Тоді мертві бджоли купками лежали біля вуликів. Жахливе видовище жінка зафільмувала на відео.
«Загалом біля Климівки, Миколаївки та Ципріянівки постраждали близько 20 пасік. Деякі люди втратили до 70% бджіл, тобто цьогоріч пасіка вже не встигне відновитися. Це сталось саме тоді, коли за тиждень-другий потому мав зацвісти соняшник. Найцікавіше те, що коли ми провели аналізи, то у померлих бджолах було виявлено хімікат, який спричинив їхню загибель, а на рослинах одного з полів, розташованого поруч, цього хімікату не виявили. Але ж бджоли точно не могли загинути самі, та ще й так масово», — переконана пані Тетяна.
Жінка згадує: тоді бджолярі не отримали жодного попередження про обробку довколишніх полів. Натомість, коли незадовго до цього один із фермерів оповістив усіх про те, що планує обробляти поля, повідомив точні дати та препарат, яким працюватиме, пасічники встигли зреагувати, ізолювали бджіл у вуликах. А отже, не зазнали жодних збитків.
«Він (фермер — авт.) нас попередив вчасно, ми мали всю інформацію, і про препарат, який, до речі, входить до числа дозволених і не є небезпечним для комах. Все одно ми були попереджені, і після того ні в кого, хто тримав пасіки довкола полів цього фермера, не впало жодної бджілки», — згадує бджолярка.
Саме відсутність нормальної комунікації і є однією з головних причин поганої взаємодії та як наслідок: збитків на пасіках.
Системні проблеми та законодавство
На законодавчому рівні діяльність бджолярів та пасік забезпечена Наказом Мінекономіки №338, а основним органом держави, який опікується пасіками, є Держпродспоживслужба. Саме її представник обов'язково входить до складу комісії, яку викликають у випадку підозри порушення аграріями правил обробітку полів та, як наслідок, отруєння бджіл.
Фото: Держпродспоживслужба
На папері ситуація виглядає врегульованою. Держпродспоживслужба ще у 2021 році затвердила алгоритм дій при отруєнні бджіл. Якщо пасічник помітив масову загибель, він має викликати комісію, та у присутності представників сільради і ветеринарної служби відібрати зразки. Фермери, своєю чергою, зобов’язані заздалегідь попереджати про обробку, проводити її уночі, за безвітряної погоди, не використовувати небезпечних для бджіл препаратів.
Законодавство також регламентує застосування пестицидів: наказ Мінекономіки №283-21 чітко описує порядок. Для бджолярів та фермерів законодавець розробив інструкцію з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин, вона розмішена на сайті ДПСС: слід узгоджувати графік робіт із пасічниками, ставити попереджувальні знаки, дотримуватися відстаней і технологій.
Але, на жаль, як положення профільного наказу, так і зафіксовані у інструкції вимоги до аграріїв часто порушуються:
- обробіток полів проводять не в нічні години або ж за вітряної погоди;
- про обробку поля не повідомляють, або несвоєчасно повідомляють.
За словами Сергія Тюркіна, якщо зважити на ті вимоги, які висувають перед бджолярами за умови своєчасного інформування, — вони не завжди є реальними.
«Якщо у мене пасіка розташована у трьох локаціях, і навіть якщо мене попередили за три доби, як я маю ту пасіку зібрати та вивезти у «безпечне місце»? І потім, якщо вже бути відвертим, в нас в Україні ці безпечні місця є хіба в Карпатах, де немає полів, які обробляють. А всі решта територій хіба можна такими назвати? Адже поля обробляють упродовж всього літа і практично одночасно по всій країні, залежно від погоди», — зауважує пасічник.
І додає, що окрім цього багато питань викликає і робота комісій, які фіксують факти отруєння бджіл. Згадує свій нещодавній випадок та дістає стос паперів: це акт, виданий йому комісією згідно з процедурою. А також, лист, в якому власник пасіки по пунктах розписує, які порушення були у ході роботи комісії. З подібними зауваженнями до роботи комісії пан Сергій звертався і до поліції, свого часу позивався навіть і до суду. Але без результату.
«Так, комісія збирається та виїздить на місце оперативно, реагують швидко. Але ж коли ми їхали уздовж поля, яке ймовірно було оброблене саме вранці, об'їхали його, то я побачив, як із сусіднього поля виїжджає трактор. Зупинився, спитав водія, просто так напряму, чи обробляли вони нині це поле, він відповів ствердно. Але комісія на це увагу не звернула. Просто проїхали повз», — згадує події червня Сергій Тюркін.
Тим часом на сайті Держпродспоживслужби у серпні опублікували звіт про виконання 95% плану досліджень здоров'я бджіл. Проте, якщо говорити про роботу комісій із встановлення фактів отруєння, то навіть у разі їхньої активної роботи вкрай рідко бджолярам вдається домогтися визнання своїх втрат та компенсації збитків. Так, наприклад, упродовж 2022 року по Україні відпрацювало 150 комісій, у 2023 виїздів за підозрою отруєнь бджіл було 75. Але підтверджених випадків отруєння — одиниці.
«А пасічники ж часто і не звертаються, бо знають, що пуття не буде. Але от торік 75 пасічників звернулися. Далі — з кожного випадку відбираються зразки. І дивимося у графі підтверджених — три. А не підтверджених — нуль! А решта 147? Тобто, три зразки виявлені підтверджені наявністю «хімії». А решта зразків не показані. Бо ж за процедурою комісія зразки лише відбирає — і потім передає пасічнику, аби той власним коштом віз їх в лабораторію, і власним коштом платив за аналізи. Один зразок аналізу — 12 тисяч гривень. А відібраних зразків може бути мінімум два, а взагалі й три, шість і вісім, і десять може бути. Розумієте, скільки це грошей? Так, якщо пасічник має кількасот сімей, може піти до кінця, бо це великі збитки, й заплатити за аналізи. А якщо пасіка маленька, у дідуся 10 вуликів, а йому кажуть «заплати 50 тисяч гривень за аналізи» — це нереально. А без аналізу фермер чистий. В усій Україні буквально один-два випадки на рік доходять до суду. А минулого року, здається, не було жодного», — пояснює пасічник.
Те саме підтверджує і Тетяна Бабійчук, яка була чи не єдиною з-поміж постраждалих у червні пасічників, хто спробував шукати причину отруєння бджіл та намагатися отримати відшкодування збитків. Цікаво, що саме обрахунок збитків є окремим непростим питанням
«Ми викликали поліцію, і поліцейські нам кажуть: тут недостатня сума збитків. Маючи на увазі, що сума вартості втрачених бджіл менша за 400 тисяч гривень. Але ж фактичні наші збитки вимірюються не лише кількістю втрачених бджіл. А й кількістю меду, який ми недоберемо за підсумками сезону, витратами на лікування та відновлення бджолиних сімей тощо. Тобто у такому разі ця сума суттєво зросте. Але ж хіба могли ми тоді після потрави це вирахувати наперед? Звісно, що ні!» — пояснює пасічниця.
Трапляються також і такі випадки, коли фермер та пасічник розв'язують проблему без залучення правоохоронних органів. Аграрій компенсує бджоляру втрати й інцидент вважається вичерпаним. Але такі випадки радше виняток з правил, ніж тенденція.
Первомайщина — не виняток
Ситуація на Первомайщині не поодинока в Україні. Найбільш масовий випадок загибелі бджіл через отруєння стався на початку літа на Одещині. Тамтешні бджолярі у Татарбунарській громаді заявили про втрати близько 8-10 мільйонів бджіл за кілька днів. Місцеві пасічники прямо пов’язували масову загибель з обробкою полів агрохімікатами — причини ті ж самі: обробка вдень, під час льоту бджіл, відсутність попередження пасічникам.
«Таке масове отруєння комах в Татарбунарах спостерігаю вперше», — сказав Ігор Пустовітенко, член комісії, яка займалась розслідуванням випадку. Він підкреслював, що хоча подібні випадки траплялися, але не в такій кількості.
«З одного боку за порушення цих вимог передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність і дуже високі штрафи. А з іншого боку знищення бджіл — це шкода не тільки для бджолярів, а й для самих аграріїв. Адже саме бджолами відбувається запилення тих культур, які ж ви самі й висіваєте. І саме бджоли значно підвищують врожайність ваших полів. Ми маємо поважати працю кожного, особливо в нелегких умовах сьогодення», — наголосив Андрій Глущенко, голова Татарбунарської громади, у зверненні до фермерів і громади.
Після скарг пасічників були скликані місцеві збори, створили комісії для обстеження пасік. Пасічники вимагали відкритої перевірки полів та діяльності фермерів, а також звернення до Кабінету Міністрів через Спілку пасічників України. Місцева влада анонсувала перевірки деяких агрокомпаній регіону.
Подібне сталось і на Кіровоградщині — тамтешні бджолярі також звертались із заявами до місцевої влади. Та істотних наслідків ті звернення, на жаль, не мали.
Після інциденту пасічницькі об’єднання (Спілка пасічників України, Гільдія медоварів) зверталися до уряду з проханням розслідувати випадки та надати компенсації, а також просили створити реєстр отруєнь бджіл з публічним доступом до ходу розслідувань.
Україна – світовий лідер з експорту меду
У 2024 році Україна експортувала 85,8 тисячі тонн меду, що дозволило їй посісти третє місце у світі за обсягами експорту після Китаю та Індії, повідомляє «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). Цей показник перевищив обсяги експорту 2023 року і є рекордним, а основними споживачами українського меду були країни Євросоюзу (зокрема, Німеччина, Польща, Франція) та США.
Загалом топ-5 найбільших експортерів меду у 2024 році такий:
- Китай – 169,6 тис. т;
- Індія – 94,8 тис. т;
- Україна – 85,8 тис. т;
- Аргентина – 78,1 тис. т;
- В’єтнам – 48,2 тис. т.
Фото: Український клуб аграрного бізнесу
Мед став одним із небагатьох українських аграрних продуктів, який не постраждав від блокади морських портів, оскільки головні покупці — країни Європи. Ще кілька років тому безмитні квоти на експорт меду до ЄС вичерпувалися за лічені дні після початку року, іноді навіть 4 січня. Після скасування мит українські виробники отримали більш вигідні умови.
У 2024 році найбільшими покупцями українського меду стали:
- Німеччина — 18,9 тис. т;
- США — 12,1 тис. т;
- Польща — 9,7 тис. т;
- Франція — 9,6 тис. т;
- Бельгія — 7,1 тис. т.
Крім того, український мед експортували до Туреччини, Великої Британії, Японії, Швейцарії, Канади, Катару, Йорданії та інших країн.
Проблема – глобальніша. Під загрозою не лише бджоли
Врешті обмежувати коло проблеми лишень тільки бджолами буде неправильно. Адже ці медоносні комахи — лише частина спільної екосистеми, яка також зазнає згубного впливу хімікатів. Та й людина не має забувати, що і вона також є частиною природи, яку власноруч і труїть. Випари від хімікатів, розпилених над злаками, кукурудзою чи рапсом так само шкодять тваринам та іншим комахам окрім бджіл. Та й людина у разі порушення режиму обробітку поля навряд знатиме, що саме принесло до неї вітром і чим вона дихає.
Щоб змінити ситуацію, потрібні не лише законодавчі ініціативи, а й реальна співпраця між бджолярами, аграріями та владою. Прозорість, інформування, контроль за дотриманням правил — це кроки, які допоможуть зберегти не лише пасіки, а й екосистему в цілому. Без таких змін — під загрозою не лише мед, а й продовольча безпека країни.
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який
впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
