Щоранку на жителів Поронівки та окраїн Богополю у Первомайській громаді очікує квест: зайняти місце у переповненій маршрутці, щоб доїхати на роботу чи навчання. Район великий, а маршрутки маленькі, тож вдається зайти у транспорт далеко на завжди. Буває, що школярам доводиться йти в школу пішки, дорослі ж добираються на роботу велосипедами, а це понад 3 кілометри до центру міста. Журналістки Гард.City перевірили, скільки часу займає поїздка до центру з віддаленого району, якщо ви все ж таки зумієте втиснутися у маршрутку, а також розпитали місцевих жителів, чи завжди їм це вдається.
Як виглядає ранок на околиці Первомайська
Поронівка розташована на околиці Богополю, одного з історичних районів Первомайська. Кажуть, назва місцевості походить від слова пором: здавна люди переправлялися тут з одного берега Південного Бугу на інший. Донедавна працювала човнова переправа, яка пов'язувала між собою береги та райони міста, проте наразі дістатися центру звідси можна тільки маршруткою, яких місцевим жителям не вистачає, оскільки машини маленькі та ходять тільки рано-вранці та увечері, і то не у всі дні тижня.
Журналістки Гард.City двічі вирушали до Поронівки, щоб на власному досвіді перевірити, наскільки реально дістатися центру та скільки часу це займає.
«У 106 та 6 маршрутку, буває, не влазять дуже багато людей. У суботу в нас немає маршрутки, а багато людей теж їздить на роботу. І з роботи нема, як добратися, а район тут великий, — каже Анна, котра біля зупинки 106-го з велосипедом чекає колегу, щоби разом їхати на роботу. Жінки усю весну, літо й осінь добираються до роботи роверами, відстань складає близько 3 км. — Раніше човен ходив, то ті, хто не вліз, ходили на човен. А взимку — на лід. А вже два роки немає льоду, і людям нема як добратися на ту сторону». Човнярів теж немає: один перевізник помер, другий старенький, а молодь не хоче.
«Тут дуже багато дітей, а шкільного автобуса не дають. Добратися в місто дуже велика проблема», — підсумовує наша співрозмовниця.
Люди очікують на маршрутку
Ще одна пані говорить: «Буває, що ми на своїй зупинці не увійдемо в маршрутку, то викликаємо таксі. А таксі коштує сто гривень».
Квест розпочався
«Це як лотерея, — каже Олена. — Сьогодні попереду маршрутки поїхали два таксі: люди, знаючи, що не влізуть і спізняться на роботу, скооперувалися. Декілька дітей пішли пішки до 17-ї школи, але це ще гарна погода».
«Не завжди ми влазимо в наші маршрутки, тому що вони маленькі, — каже Марія, мати двох школярів. — Раніше нам давали великі автобуси на робоче перевезення, на сім тридцять, номер 6, це був великий автобус, там люди вміщалися всі. Зараз ми не завжди можемо вміститися, діти не влізають, не встигають до школи, люди не встигають на роботу. Ми дуже просимо, щоб дітям нашого мікрорайону надали шкільний автобус».
6 та 106 на кінцевій у Поронівці
Пані Марія розповіла, що місцеві жителі писали звернення у соцмережі щодо пасажирських перевезень, просили більший автобус. Отримали відповідь, що водіям пенсійного віку важко кермувати великогабаритним транспортом. Тож і надалі змушені товктися у переповнених маршрутках. Під час очікування транспорту журналістка підрахувала: лише на зупинці «11-й магазин» зібралося два десятки людей, при тому, що пасажиромісткість маршрутки складає 19 осіб.
Загальна пасажиромісткість 19 осіб
А оскільки ця зупинка не кінцева, то, коли маршрутка прийшла туди, в ній уже були люди, і всі сидячі місця виявилися зайняті.
Всередині тиснява: люди стоять на сходинках, а двері маршрутки ледь можуть зачинитися
Обидва рази, коли журналістки приїздили до Поронівки, була гарна суха погода, тож чимало мешканців проїздили повз нас у бік центру на власному двоколісному транспорті: велосипедах чи мотоциклах, дехто чимчикував пішки. Завдяки погоді, а також тому, що нині діти почергово вчаться онлайн/офлайн (тиждень молодші дома, старші їздять в школу, наступного тижня навпаки), — у маршрутки, щоб їхати зі свого району в центр, хоча й «під зав'язочку», так, що двері ледве зачинилися, та вмістилися всі пасажири. Авторка цієї статті, зокрема, стояла на сходинці та трималася за двері маршрутки.
Журналістки зафіксували час, необхідний, щоб дістатися центру, якщо зумієш увійти у маршрутку: це займає до 15 хвилин. А якщо ні, то треба або сплачувати за таксі удесятеро дорожче, ніж за проїзд в маршрутці, або витрачати більше часу на поїздку велосипедом чи піший похід.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
