У рамках проєкту «Голоси громад», який Гард.City реалізує спільно з «АБО — агенція медійного росту», журналісти побували у двох віддалених мікрорайонах Первомайської міської територіальної громади: Грензаводі та Підгородній. Особливо проблемною виявилась ситуація в Підгородній. Колишнє селище міського типу, яке мало власне самоврядування й комунальне господарство, живу інфраструктуру, сьогодні опинилося на задвірках. Мешканці відверто говорять: в результаті децентралізації та приєднання до міської громади вони залишилися без базових сервісів.
Дорога на Підгородну
Коли редакція оголосила про зустріч з мешканцями околиць у рамках проєкту «Голоси громади», не очікували такого відгуку від мешканців селища Підгородної. А люди відгукнулися — і саме через бажання бути почутими. Наголошуємо: наш проєкт — не про політику, а про комунікацію та конкретні дії. Ми не просто хочемо записати проблеми, а хотіли б стати мостом між громадою та тими, хто може реально допомогти їх вирішити. Тому що справжні зміни відбуваються тільки через співпрацю.
Втрачене самоврядування
Раніше, за словами мешканців, у Підгородній діяло самоврядування, яке забезпечувало роботу інфраструктури, поточні ремонти, прибирання територій. Люди визнають: працювали зі сварками, але щось робилося. Після приєднання до міської громади селищну раду ліквідували, техніку (а це трактори з навісним обладнанням та навіть автівка швидкої) та кошти з бюджету селища передали до міста.
Щодо багатоквартирних будинків: протягом кількох років ще надавались мінімальні послуги, а згодом мешканцям прямо заявили: квартплату можете не сплачувати, бо послуги вам більше не надаються. Крім того, під час передачі для обслуговування керуючою компанією ніхто не проводив жодної інвентаризації чи обліку.
Наталія Дудкіна сорок чотири роки проживає у Підгородній. Каже, що такого життя не очікували, бо ж раніше все могли самостійно вирішувати, а тепер «ні управителів-комунальників, на двірників — нікого відповідальних немає. Нам просто перестали надавати будь-які послуги. А подивіться на район «геологів», то він просто перетворився на гетто».
Фото: Гард.City
Галина Кубріцька, яка сімнадцять років проголовувала в селищній раді в Підгородній, із болем констатує:
— Ми не платимо з першого червня квартплату. Але хіба ж це вихід із положення?
Про прибирання селища вона ж говорить:
— Беремо мішки, ідемо й самі прибираємо. Ось в цю середу ідемо і будемо прибирати зупинки громадського транспорту. Корона ні з мене, ні з когось іншого не впаде. Але чому, якщо ми відносимося до територіальної громади? Значить, у нас має бути комунальне підприємство, яке б за це все відповідало.
Жінка окреслює ряд гострих проблем: через те, що керуюча компанія, яка надавала послуги мешканцям багатоквартирних будинків, розірвала договір в односторонньому порядку, зараз ніхто не обслуговує ці будинки. ОСББ не створене, нова керуюча компанія не призначена. Електрика у місцях загального користування відключена.
— Ось місто чистять комунальники, — підхоплюють розмову інші, — то невже не можна до нас направити бодай раз у місяць, щоб вичистили? Ми ж тепер частина Первомайської громади чи ні?
— Все у нас позабирали, — кажуть місцеві, — трактори, бетонозмішувачі, двірників. Подивіться, на що перетворився наш парк. Це просто страшний сухостій і зарослі.
Мешканці просять поставити запитання: де вартісна техніка, де генератори, які належали селищу? На балансі якого підприємства вони зараз?
— А нещодавно наше селище горіло, — розповідає Тамара Тополенко. — «Пожежка» приїхала і поїхала, а ми відрами усе то тушимо. Та що це таке робиться? Яке це відношення до людей, до селища, до пенсіонерів?
Вода — один із найбільших болів у Підгородній
Найгостріша проблема Підгородньої сьогодні — відсутність водопостачання. В окремих кварталах води немає зовсім. Люди змушені ходити до сусідів по криницях або купувати воду.
— Найстрашніша біда, — каже Віктор Сорока, — це відсутність води. З весни ми намагаємося вирішити це питання, але нічого не можемо добитися. У що перетворилася наша місцева водокачка? Туди просто страшно підійти. Там усілякого мотлоху вистачає. Ми писали і на гарячу лінію, але і досі питання не вирішене. Нас збирали кілька разів з цього приводу, але води як не було, так і немає. Хто відповідає за це — незрозуміло.
— 30 вересня обіцяють буріння нової свердловини, — каже Ярослав Гуйван, — але дуже сумніваюся в прозорості й ефективності робіт.
— У нас є геологічна партія, карти з водоносними пластами. Чому ж укладають договори з сумнівними фірмами? — запитують мешканці.
— У Підгородні води немає від слова зовсім, — говорить переселенка з Херсонщини Людмила Царюченко. — У мене одна мрія, після усіх страшних випробувань, які довелося пережити там, підвести воду до будинку або зробити свердловину. Бо мої сусіди живуть з цією проблемою роками.
До речі, вже під час підготовки матеріалу виконком Первомайської міської ради повідомив, що почалися роботи з обладнання нової сучасної свердловини для організації водопостачання.
Сміття і занедбані зупинки
Місцеві двори та вулиці залишаються без прибирання. Сміттєві баки є, але їх не достатньо. Зупинки громадського транспорту в жахливому стані.
— Ви обов’язково спиніться біля наших зупинок, — говорять люди, — побачите, що там відбувається. Нам все доводиться робити самим, при тому, що це має виконувати комунальне підприємство. А там поруч і наш клуб подивіться, як вікна забиті чорною плівкою.
Ще одне запитання, яке поступило від мешканців: якщо Підгородна — частина громади, чому проїзд громадським транспортом коштує не 10 гривень, як наприклад, до мікрорайону Цукрового заводу, а 30-ть?
У вихідні дні графік руху маршруток не враховує потреб мешканців, особливо — дітей і молоді. Підгороднянці кажуть: «Якби ми у суботу хотіли піти на святкування Дня міста, то як би ми потрапили увечері додому?»
Ані знаків, ані розмітки
Пошта, майданчики та безпека на дорогах
У селищі немає поштового відділення й листонош, відсутня аптека, працює лише невеликий кіоск, який не продає медикаменти за державною програмою «Доступні ліки».
— Ми викинуті, — кажуть мешканці. — Аптеки немає, пошти немає. Дитячі майданчики в поганому стані, заяви на їхній ремонт або відновлення ігноруються.
— Писали заяви з приводу того, щоб відновити або встановити новий дитячий майданчик, — говорить Катерина Тріфонова. — Два рази писалася заява в минулому році, і в цьому. Не відреагував ніхто. А раніше майданчик був на балансі сільської ради. Я особисто зверталася з цього приводу до Олекснадра Димова (працівник старостату — ред.). Він в мене ці листи приймав, заявки. Обіцяв, що передасть далі, але все безрезультатно.
Дороги після асфальтування лишилися без необхідних знаків. Немає позначення головної дороги та пріоритетів на перехрестях. Це вже призвело до аварійних ситуацій (15 вересня саме на перехресті, про яке розповідають мешканці, сталася ДТП — ред.).
— Потрібно встановити знаки, — говорить Антон Бучковський, — тому що там незрозуміло, де головна дорога, а де другорядна. Немісцеві особливо можуть потрапити в аварійну ситуацію. Це було особисто зі мною. Тому величезне прохання звернути увагу і на цю проблему.
— Потрібні дорожні знаки, розмітка та лежачі поліцейські. Якщо поставити камери, це нічого не дасть, — каже Олександр Кривуля.
Те ж він вимагає зробити на вулиці Шкільній.
Кладовище та комунальні питання
Цвинтар заріс бур’янами, територія під заховання закінчується. Люди скаржаться на високі ціни на копання могил і на монополізацію цих послуг. Заодно — на місцевого священника, який «дере по 2200 грн за відспівування».
— Я дуже хочу вам показати дорогу на кладовище, якої практично немає, — каже пенсіонер Леонід Квасницький, — і дорогу до пошти. Пройти неможливо. Там немає переходу, а на міст не всі можуть вийти. Скоротили листонош, тепер навіть і цього немає. На кладовищі двері просто підперті цеглою, кругом все заросло бур’яном. Нікому нічого не треба. Все кругом і всіх скоротили, у нас нічого, все тепер у місті.
Підняли люди й питання організації Алеї слави на кладовищі: «Чому у нас хлопці, які віддали життя за Україну, молоді, наші учні, не похоронені в одному ряду на кладовищі, щоб можна було зробити Алею слави? Як видаються місця на поховання? Чому не підняте питання, щоб їх гідно поховати в одному ряду?»
«Ми потребуємо допомоги»
Мешканці Підгородньої визнають: не мають ресурсів самотужки організувати ОСББ. Колись, коли мова зайшла про це, створенню ОСББ чинили спротив. Тепер залишилися навіть без керуючої компанії.
— Нам потрібна юридична й організаційна допомога. Ми самі не впораємось, — каже Тетяна Валюкова. — У нас просто немає фізичних сил на це, бігати, добиватися.
Облаштовують усе самі, але прагнуть належати до громади
У Підгородній мешканці самоорганізовуються: деякі роботи з благоустрою виконують власними силами. Наприклад, зацементували, пофарбували та впорядкували входи до своїх під’їздів. Регулярно прибирають не лише свої будинки, але й місця загального користування.
На «окраїні» міського життя: громада має почути свої околиці
Чесно? Журналісти були шоковані кількістю проблем, які почули. Їхали поспілкуватися, натомість привезли кіпу невирішених задач. Ми почули, що люди не відчувають себе частиною громади, бо позбавлені базових послуг. Активний старостат, керуюча компанія чи ОСББ, вода, сміття, освітлення, дороги, дитячі майданчики, пошта й аптека — це не розкіш, а елементарні потреби. Підсумуємо проблеми.
- Відсутність старости — лише в.о., який не проживає в селищі. Громада втратила вплив на розподіл ресурсів і ухвалення рішень. Є гостра потреба у постійній посадовій особі, яка живе у Підгородній і опікується питаннями селища.
- Відсутність водопостачання.
- Брак базових комунальних послуг. Ніхто не обслуговує багатоквартирні будинки (розірвано договір із керуючою компанією). Немає двірників, прибиральниць, техніки. Відсутність електрики у місцях загального користування. Потреба в організаційній підтримці: люди не можуть самостійно створити ОСББ.
- Занедбаний благоустрій. Занепад парку, зарослі, сухостій. Не прибираються місця загального користування, як-от зупинки громадського транспорту.
- Нерівний тариф. Проїзд до Підгородньої — 30 грн, тоді як до інших мікрорайонів громади (наприклад, Цукрозаводу) — 10 грн.
- Небезпека на дорогах. Відсутність дорожніх знаків після ремонту. Перехрестя без розмітки та позначення пріоритету. Необхідність встановлення «лежачих поліцейських» і знаків залишаються без відповіді.
- Відсутність соціальних послуг. Немає повноцінної аптеки, поштового відділення, листонош. Сімейний лікар один раз на тиждень неповний робочий день.
- Стан дитячих майданчиків. Зруйновані або застарілі ігрові зони. Заяви на ремонт ігноруються.
- Проблеми з кладовищем. Територія заросла бур’янами. Висока вартість похоронних послуг. Відсутня Алея слави для полеглих військових.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
