Якось червневого вечора журналістка вирушила ровером до Грушівки, щоб пошукати дикі суниці. Фотоальбом з мандрівки дивіться на Гард.City.
Мандрівка через степ, що пахне літом
Навесні серед трави у Бузькому Гарді де-не-де можна бачити білі квіти дикої суниці. А якщо є квіти, то мають бути й ягідки. Суницю авторка цієї замальовки обожнює: для мене ця запашна ягідка — то символ дитинства, літа, подорожей та сонячних соснових лісів під Києвом, де ми з мамою колись шукали і знаходили дикі суниці. Також суницю продавали на барвистому, галасливому ринку на околиці міста, від якого до лісу було хвилин двадцять пішки. Тож, завваживши у травні квіти суниць під час своїх прогулянок поблизу Грушівки та Мигії, поставила собі за мету влітку знову вирушити туди, щоб відшукати ягоди.
Беру ровера й увечері, коли прохолодний вітрець здмухнув денну спеку, кручу педалі у напрямку Грушівки. Шлях пролягає серед полів, пшениці й кукурудзи.
Пшеничне поле
А тоді веде далі, у степ.
Дорога у степ
Дорогою зустрічаю знайомця: це дід Сашко, пан Олександр Вітенко, котрий багацько цікавого розповідає читачам Гарду про своє село. Він знає тут кожен куточок. «Ходім, покажу, де росте суниця!» — запрошує дід Сашко і згадує, як колись із родиною назбирав трохи далі у лісі трилітрову банку ягід.
Червневий степ
Прямуємо разом через степ, що пахне літом і дивує різнобарв'ям кольорів: тут квіти бузкові, й жовті, і рожеві, і сині. Квітне шавлія, шипшина, чебрець: нині саме час збирати на запашний і корисний чай.
Чебрець
Поміж різнотрав'я гріються у вечірньому сонці граніти, вкриті лишайниками.
У Бузькому Гарді
А ось і суниці: поміж смарагдового різьбленого листячка, якщо нахилитися і гарненько пошукати, побачиш дрібні ягідки.
Дика суниця
Переважно вони ще зелені. Й дуже маленькі: треба дощу, каже мій супутник.
Суниця
Врешті нам вдалося трошки назбирати: це, звісно, не трилітрова банка, проте, щоб спробувати і згадати той самий аромат суниці, вистачить.
Сонце сідає
Сонце низенько, час вирушати у зворотну дорогу.
Вечір у полі
Ровер котить серед полів, а сонечко котиться додолу, до обрію, щоб завтра виринути з іншого краю планети і знов зігрівати поля, степи і ягідки у траві, аби ті достигали і радували тих, кому пощастить надибати дику суницю.
Вечір
Дивіться, яким був початок літа у Гарді торік, та яка буває Грушівка у різні пори року.
