До свого 50-річчя Південноукраїнськ отримав крутий подарунок: новий стінопис із яскравими квітами, що тепер прикрашає багатоповерхівку по вулиці Енергобудівників. Завдяки кому в сусідньому місті з'явився цей мурал, які сенси вклали митці у зображення та що робити, якщо хочеться, щоби така краса з'явилася й у твоєму місті: журналістка Гард.City поспілкувалася із митцями.
Над проєктом працювали митці з Франківська і Харкова
Автором ескізу є митець Олесь Базюк, засновник експериментального художнього об’єднання «ЕХО». Навчався на кафедрі монументального живопису Львівської національної академії мистецтв, займається багатьма творчими проєктами, співпрацює з міжнародними агентствами, як-от: USAID, з Українським культурним фондом, — пишуть наші колеги з Южка.City. Наразі Олесь реалізує проєкт для ЗСУ, тож в Південноукраїнську над стінописом працювали Інна Базюк, дружина Олеся, і Олексій Постульга, котрий разом із родиною переїхав до Івано-Франківська з Харкова через війну і приєднався до творчої команди.
Новий стінопис у Південноукраїнську
Величезний стінопис створювали протягом двох тижнів і, попри мінливу погоду, коли раз у раз дощило, якраз встигли завершити роботи до Дня міста, 24 травня 2025 року. Коли авторка цієї статті завітала на локацію, митці саме наносили завершальні штрихи. Погукала нагору, привіталася, спитала, чи є можливість поспілкуватися. Так, була відповідь: домовилися щодо зустрічі внизу біля будинку за годину, коли роботи будуть завершені. Тож згодом зустрілися біля муралу: вийшла цікавезна розмова і ще більш захоплива подорож нагору в люльці, де можна було торкнутися пелюсток чарівної квітки та поглянути на місто з висоти пташиного польоту.
Завершальні штрихи
Приходжу трошки раніше: митці якраз збирають свій художній реманент. Терпляче чекаю, доки завершать роботу, тим часом роззираюся довкола: оглядаю новенький стінопис, люльку, підлога якої поцяткована веселковими бризками. Поруч з люлькою — картонні трафарети, які використовувалися для нанесення на стіну деяких елементів малюнку, робочі рукавички, і все це мальовничо вимащене у фарбах різних кольорів.
Платформа для роботи
Не втримуюся: «У вас навіть сміття красиве!» — «Ми — митці. У нас все красиве», — усміхаються мої співрозмовники. Разом відносимо непотрібне у контейнер, повертаємося. Вмощуємося, мов птахи на гілці, на бордюрі навпроти стіни, де красується шикарна хризантема. Дивимося. Фотографуємо. «Подобається? Чи є зауваження?» — запитують митці. Зауважень немає: ще б пак, така краса! А от питань є багато, тож починаємо розмову.
Митці працювали над цим стінописом два тижні
Запит був створити щось гарне, пам'ятне, символічне
— Ми з Івано-Франківська, — каже Інна Базюк. — Любимо малювати, любимо творити. Творити любить мій чоловік. Він мураліст, він натхненник, ідейник наш. Ми його дуже любимо, але зараз він працює для Збройних Сил України, і, на жаль, не зміг приїхати. Основним натхненником був він.
Запитую, чому вирішили втілити саме таку ідею — квітку? Інна відповідає, що пропонували різні варіанти: цей місто обрало з десятка інших пропозицій. Хризантема є символом трансформації, емоційності. Три квітки на муралі символізують три покоління, символи трьох вікових груп — новонароджені, сформовані особистості та зрілі. Це — надія, сила, мудрість і знання. А вишиванка — оберіг від негативної енергетики, уособлення краси, молодості і любові, захисту роду і сім'ї.
Стінопис створений на площі близько 300 квадратів, знадобилося понад 80 літрів фарби.
У Первомайську торік також з'явився мурал на стіні гімназії
— Як вам мурал? — запитує пані Інна.
— Шикарно, — щиро відповідаю і цікавлюся: — Дивлюся і мрію, щоб у нас в Первомайську теж з'являлося більше мистецьких об'єктів. Що треба робити жителям міста, якщо вони хочуть у себе таку красу?
У розмову вступає пан Олексій:
— До речі, у Первомайську я з другом торік малювали мурал на школі.
Нагадаємо: мурал на стіні Первомайської гімназії №5 створений у травні 2024 року у співпраці з ГО «Асоціація саперів України».
— І як вам Первомайськ? — запитую.
— Дуже приємне містечко, — ділиться враженнями митець.
— Хотілося б, щоб у Первомайську теж з'явився такий величезний мурал на всю стіну. Що містяни можуть для цього зробити?
— Готувати стіни — раз. Брати участь в бюджетах участі — два. Бути активними громадянами. Запрошувати нас, і ми приїдемо, намалюємо, — запевняє Інна.
— Хто саме має запрошувати? І де брати кошти? Наприклад, цей стінопис за чий кошт створений?
— Нас запросило управління молоді, спорту та культури. Щодо фінансування, це окреме питання. Наскільки мені відомо, тут є частка коштів від мецената, людини, яка хотіла для міста зробити подарунок.
— Як реагували містяни на вашу роботу?
— Усі позитивно налаштовані. Всі, хто підходили, говорили, що дуже гарно, всім подобається.
— Якби ви були необмежені в ресурсах, що б ви намалювали?
— Щось дуже творче. Олесь би сказав, щось дуже-дуже творче, — сміється Інна.
— У голові багато ідей, так одразу не скажеш, але це було б точно щось цікаве, символічне і добре, — додає Олексій.
— Завжди було цікаво, як вдається перенести ескіз на таку величезну площу.
— Оце секрет. Хтось робить трафарети, хтось робить квадратами. В Олексія є дуже цікавий спеціальний пристрій. І це ми нікому не розкриємо, це секретний секрет, — усміхаються митці.
Стінопис завершений
На завершення розмови авторці статті влаштували екскурсію в люльці: неквапом піднялися уздовж всієї стіни нагору, тож була унікальна можливість не тільки роздивитися й сфотографувати стінопис зблизька, а навіть торкнутися пелюсток квітки. Про всяк випадок уточнила, чи не зашкодить це малюнку. Олексій відповів, що ні, оскільки зображення покрите лаком для захисту від негоди, сонця й дощів.
Такі проєкти допомагають наводити мости між українцями
Уже за пару годин, о 16-й, відбулося урочисте відкриття стінопису, в якому взяли участь очільники громади та гості з Миколаєва і Львівської області. Містяни також зібралися, щоб подивитися на результат спільних зусиль: адже у створення мистецького об'єкта зробили внесок і жителі будинку. Спільними зусиллями вони підготували стіну до нанесення малюнку, попередньо утепливши і пофарбувавши її. Оксана Семенова заспівала про українську вишиванку.
Інна Базюк закликала об'єднуватися, наводити мости між людьми й містами і творити добро разом. А Олексій Постульга додав, що ця квітка є символом надії: яка б не була погода, негаразди, однак буде сонце, буде весна і вона розквітне, і все буде добре.
Ми писали про мурали, котрі раніше з'явилися у Південноукраїнську, а також про мистецькі проєкти Первомайська.
