10 золотих, вісім срібних, п’ять бронзових медалей та друге командне місце завоювали первомайські каратисти на Чемпіонаті України, який проходив у Дніпрі 13 квітня 2025 року. Наші спортсмени виступали у складі збірної Миколаївщини, до якої увійшли 46 спортсменів Миколаївської федерації кіокушин карате, відділення кіокушин карате МОККДЮСШ №1 та Первомайської міської федерації.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
Традиційна розмова за філіжанкою кави: про післясмак чемпіонату
Звички та традиції мають свою силу — навіть коли щось випадає з уваги, вони самі нагадують про себе. Цього разу я не відразу зрозуміла, що запрошення на каву від тренера Юрія Галімона — це про результати. Але тут же згадала про змагання у Дніпрі, і все стало на свої місця. За кілька годин ми зустрілися, щоб обговорити поїздку. Тренери трохи затрималися, втомлені, адже повернулися лише о шостій ранку. Дорога була виснажлива, але кава допомогла — і розмова пішла.
Найперше на що звертаю увагу, Кубок за переможне друге загальнокомандне місце. Розумію, що першого бути не може, бо ж кількість спортсменів нашої збірної не порівняти з іншими. Для прикладу, збірної Дніпра, де в чотири рази більше спортсменів. У нас 46, а у них — 250.
— Та ми і не прагнемо до цього, — підтверджує мої думки Анастасія Галімон. — Бо прекрасно розуміємо, що кількістю ми не зможемо взяти. Ми беремо якістю. Тут ми впевнені за себе та своїх вихованців.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
Серйозні суперники, серйозна підготовка
— Змагання були непростими, — вступає в розмову Юрій Галімон, — за емоціями – виснажливими, за значимістю — надважливими для нас. По перше, за результатами цих змагань ми формуємо збірну на наступний уже 2026 рік, а також на підставі змагань ми маємо право надавати спортсменам звання майстрів спорту та кандидатів у майстри спорту, чим, власне, і займемося. Взагалі у нас два значимих чемпіонати України: навесні та восени, коли проводиться Кубок України.
— Наскільки спортсмени виправдали ваші тренерські очікування? — запитую.
— Думаю, що на сто відсотків, — тішиться Юрій, — тому що сам по собі турнір був важкий. Технічна підготовка суперників була значима, і це було добре видно по поєдинках та за результатами. Суддівство, на відміну від змагань у Кропивницькому, було дуже фаховим. Скрізь відчувався високий рівень, в тому числі і серед спортсменів. Бо це відбірковий офіційний тур на європейські змагання. Сюди тренери не везуть непідготовлених спортсменів. Майже не було ані білих, ані помаранчевих поясів, що говорить про статусність змагань. До речі, спортсменів було значно більше, аніж минулого року. Тоді було трішки більше чотирьохсот, а цього року — близько шестисот. (Уточнюю для себе кольори поясів. Білий — це новачки, а помаранчевий — це початківці. Далі більш досвідчені). Суперники були серйозні з десяти областей України та Києва. Але ми продемонстрували гарну підготовку. Місця розподілилися таким чином: на першому місці Дніпропетровська область, далі — Миколаївська, третє місце – Одеська, далі Харківська, Київ. Ми задоволені, що протягом кількох років з приходом кіокушин організації ІКО-1 ми тримаємося в лідерах в Україні. Друге командне місце у нас стабільне уже другий рік поспіль. Це при тому, що Миколаїв практично стоїть у плані розвитку кіокушин, бо ж по-перше, дуже багато тренерів та дітей виїхало з міста, по-друге, далеко не всі батьки пускають дітей на тренування, бо ж небезпека існує. У Дніпрі гарне бомбосховище, де можуть займатися діти усієї школи. До речі, до війни в Миколаєві теж була дуже потужна школа карате. Там був заслужений тренер України Анатолій Яковенко, і якби залишилася школа, то ми могли би теж претендувати на перше загальнокомандне місце. Але ми не переймаємося цим, бо розуміємо ситуацію.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
Змагання, які задають вектор: тренерський погляд на перспективу
— Ми дуже чекали цих змагань, — продовжує Юрій, — бо вони свого роду визначають подальшу нашу діяльність. Хотілося б сказати, що Заур Мамедов, офіційний представник Національної федерації кіокушин, та обласна Дніпропетровська спортивна федерація доклали максимум зусиль, щоб змагання пройшли на високому рівні. Все проходило в спорткомплексі Олімпійського резерву міста Дніпро. Це новий, сучасно оснащений комплекс, з усіма необхідними пристосуваннями для спортивних змагань. Дуже приємно сюди привозити спортсменів та батьків. Тому ще раз хочу відзначити роль організаторів у проведенні цього чемпіонату. До речі, на заході був присутній директор департаменту Міністерства молоді та спорту неолімпійських видів спорту. Він курує 119 видів неолімпійських видів спорту, які нині розвиваються в Україні. 12 квітня він провів нараду в Дніпрі серед регіональних представників спортивних осередків, на якій озвучив позицію Міністерства молоді та спорту щодо реформи, яка нині відбувається в країні. Скажу, що для нас це було новинкою, але порадувало те, що полегшується співпраця між організаціями та самим Міністерством. Тепер комунікація здійснюватиметься напряму, тобто ми зможемо минати бюрократичні процеси і це не може не радувати. Бо тепер від спортсменів лише вимагатиметься результативність, а уже далі від цього вирішуватимуться й питання фінансування. Словом, є велика надія, що буде змінена політика держави по відношенню до спорту.
— А як цього разу сама поїздка пройшла і чи не страшно було їхати в небезпечний регіон? — цікавлюся.
— Ми виїхали за день до змагань, — вступає в розмову Анастасія, — як то кажуть, з першою ранковою зіркою, з нею і повернулися через дві доби. Їхали автобусами. Нас було багато, бо традиційно зі спортсменами їхали й батьки. Декотрі на власних автівках, хтось потягом добирався, але основна маса — автобусом та маршруткою. Всього було 65 осіб. Ночували в готелі «Дніпро» на Набережній. Все обійшлося благополучно. І навіть питання безпеки нам вдалося легко пережити. Знаєте, мені здається, що ми щасливчики, бо жодного разу ще не потрапляли ні в які неприємні ситуації. Це, можливо, через те, що ми займаємося дітьми, тому й Бог нас береже. Ми їздимо з 22-го року постійно, лише перших півроку була пауза, а так весь час в дорозі і, дякувати Богові, що не було таких ситуацій, які б примусили нас нервуватися чи боятися. Якщо порахувати, то 34 змагання за час повномасштабної війни ми уже відвідали і дуже віримо, що і надалі все буде добре.
— Ми постійно удосконалюємося як тренери, — наголошує Анастасія. — Знаходимо нові форми роботи, щоб діти змогли почути настанови тренера, звертаємо увагу на харчування спортсменів й, звісно, звертаємо увагу на емоційний та психологічний стан.
— Що на перспективу? – запитую наостанок.
— Поки невеличкий перепочинок, а 10 травня беремо участь у турнірі «Воїн світла» у місті Кам’янську. Це турнір пам’яті полеглого кам’янчанина Олександра Малофєєва. На ці змагання поїдуть спортсмени, які не братимуть участь у Чемпіонаті Європи, який пройде 24-25 травня у Варшаві. Тому «європейці» залишаться дома, а це 17 осіб, інші поїдуть захищати честь України на європейському рівні. Ми уже говорили, що склад наш оновлюється і на чемпіонат Європи поїдуть зовсім юні спортсмени восьми-дев’яти років. Ці діти уже тривалий час займаються: хтось із чотирьох, а хтось із трьох років. Тобто досвід у них уже є, незважаючи на свій зовсім юний вік. Звісно, що і батьки поїдуть разом із дітьми. Словом, попереду нова відповідальна боротьба за європейському рівні. Дуже сподіваємося на гарний результат.
Переможці Чемпіонату України. Дніпро, 13 квітня
Золото
- Павло Воротнюк.
- Іван Журавльов.
- Георгій Юр'єв.
- Костянтин Пак.
- Єгор Кругленко.
- Марина Смик.
- Софія Журавльова.
- Ілля Валянський.
- Олександр Стефанко.
- Ярослав Валянський.
Срібло
- Роман Мартиненко.
- Наталі Яніцька.
- Амалія Байрамова.
- Артем Ткач.
- Анна Мєлєга.
- Софія Гладь.
- Максим Стефанко.
- Кирило Вовк.
Бронза
- Анна Галімон.
- Ігнат Майдаченко.
- Дар'я Пісоцька.
- Олександр Гладь.
- Іван Лопаткевич.
Спортсмени готувалися під керівництвом Юрія Галімона, Анастасії Галімон та Анатолія Яковенка.
Від авторки
Хочу подякувати тренерському складу Первомайської федерації кіокушин карате за багаторічну співпрацю й за визнання мого скромного внеску у життєдіяльність федерації.
