У Первомайську, на Богополі, є старий будинок із цікавою історією. Журналістка Гард.City сфотографувала будівлю під час невеликої експедиції, коли разом із краєзнавицею Тетяною Хмарою шукали стінні анкери на будинках міста. Минувщина цього одноповерхового будинку така цікава, що заслуговує на окрему публікацію.
Колись тут був продовольчо-медичний пункт
Будинок № 34 на розі вулиць Марії Демченко і Покровської (колишня Соціалістична) одразу привертає погляд: червона цегла, не схожа на сучасну, красивої форми вікна, візерунчасті металеві анкери на стінах.
Будинок на Богополі
Тетяна Хмара звертає увагу на форму і розмір цеглин: вони меншої висоти, ніж ті, що належать до більш пізніх часів (поряд, для порівняння, є господарча будівля із радянської цегли: та товща і коротша). Про цю будівлю та цеглу, з якою вона збудована, цікаво розповідає нарис-путівник «Первомайськ» Олександра Войтова:
«Цегельний завод в містечку Богополь працював ще з кінця ХІХ-го століття. Багато різних будинків в нашому місті побудовано з червоної цегли, яку виробляв цей завод. Цікаво, що колишній власник князь Святополк-Мирський у самому кінці ХІХ-го століття «пожертвував 15 тис. цеглин зі свого заводу для влаштування лікувально-продовольчого пункту» на околиці Богополя».
Далі у путівнику розповідається власне про вулицю Марії Демченко, названу на честь ланкової, яка зі своїми працівницями у 1932-1936 роках зуміла виростити небувалий на той час урожай цукрових буряків. Вулиця бере початок від вулиці Вінграновського і, проминувши старий цвинтар, на ній можна побачити одноповерхову будівлю з червоної цегли.
Краєзнавець Сергій Шевченко розповідає, що тут нині житлові квартири, а будувався цей будинок із цегли цегляного заводу князя Миколи Івановича Святополк-Мирського, як продовольчо-медичний пункт для найманих робітників.
«Пункт був створений в 1899 році на «кошти Міністерства внутрішніх справ (500 р.), Балтського комитету Піклування про народну тверезість (900 р.) и пожертви власника Богополя князя Святополк-Мирського», — йдеться далі в путівнику.
Автор путівника також наводить детальний опис будівлі з газети початку ХХ століття.
«У 1909 році газета «Рада» писала, що «...це один з найкраще улаштованих пунктів. Міститься він край містечка, серед широченного вигону, у кам'яному будинкові, обмурованому цеглою, з дерев'яною підлогою, під гонтовим дахом. Зимою міститься тут школа, а нещодавно містилася й чайна товариства тверезості. Посеред будинку -—велика довга кімната, з вікнами на обидва боки, світла, висока, простора й чепурна, з дерев'яною пофарбованою підлогою. Це — їдальня, в ній заробітчани обідають, вечеряють і п'ють чай. Обставлено її, можна сказати, навіть комфортабельно: чистенька шафа-буфет, перед нею такий же прилавок; вісім довгих столів, а навкруги них пофарбовані ослони та ослінчики. Враз може тут обідати чи пити чай біля сотні людей. В непогоду знаходять в ній собі притулок на ніч чоловік з 100-120 заробітчан, а деякі, що не мають теплої одіжі або нездужають, ночують і завше. В один кінець її маленька чепурненька кімнатка для сторожа та чиста й простора кухня, а в другий — ще краща кімнатка, де лікар чи хвершал оглядає слабих, дає їм поради та ліки, навіть може робити й невеликі операції. Побіч з лікарнею ще кімната, де звичайно живе пунктовий лікар чи хвершал...»
Ще варта уваги деталь на будинку, яка донині збереглася, — це стінні анкери. Про них детальніше можна прочитати в окремій статті, адже тема цікава і є досить багато фото.
Стінний анкер
Такі архітектурні елементи збереглися ще на деяких будівлях міста і району, зокрема, на старих водяних млинах. Вони виконують не тільки декоративну, а насамперед конструктивну функцію: анкери, або стяжки на кінцях чавунно-сталевих прутів, котрі, проходячи через цегляну стіну, зміцнюють будівлю, а на кінцях прикрашені вензелями.
Старий будинок дрімає на весняному сонечку, доки невгамовні дослідники фотографують його з усіх сторін і торкаються старої червоної цегли, яка зберігає пам'ять про минулі часи.
Цікаво? Читайте історії інших історичних будівель Первомайська.
