Подекуди на старих будівлях Міста пильне око побачить гарні металеві вензелі на кутах стін. Що це за архітектурні елементи, навіщо потрібні і чи щось означають ті візерунчасті ковані літери? Журналістка Гард.City поспілкувалася із краєзнавцями і архітектором, а тепер ділимося цікавою інформацією з вами.
За надану інформацію і матеріали дякуємо краєзнавцям Сергію Шевченку, Тетяні Хмарі, Ігорю Вердишу, архітектору Ігорю Юрчаку.
Для вашої зручності пропонуємо інтерактивне меню: натисніть на посилання, щоб перейти до певного розділу.
- Млин Добровольського, Іванівка.
- Будівля на Грушевського.
- Будинок на вулиці Марії Демченко.
- Будинки на вулиці Київській.
- Будинок на вулиці Виговського.
- Будинок Гінзбургів.
- Анкери: що це таке.
- Мигія: аграрний коледж і млин Скаржинських.
- Млин на Синюсі.
Стінні анкери на будівлях Первомайська
У Первомайську ще збереглися деякі старі будівлі, прикрашені металевими літерами або візерунчастими елементами на стінах. Такий декор можна побачити й на історичних будівлях та їхніх рештках, що зберелися у Первомайському районі: наприклад, на стінах старих водяних млинів (як-от млин Добровольського поблизу Іванівки).
Млин Добровольского, Іванівка, Первомайський район
Млин збудований в 1895 році за проєктом архітектора з Німеччини, якого запросив поміщик Володимир Добровольський, тодішній власник Іванівських земель. Збереглися лише три стіни: четверта була зруйнована під час бомбардування у березні 1944 року. Але навіть нині млин заворожує монументальністю і красою. Високі стіни з червоної цегли, аркові вікна та ковані прикраси на рівні 3-го поверху.
Будівля на Грушевського, 10
Помітити вензелі можна на історичній будівлі 1909 року по вулиці Грушевського у Первомайську. Це колишнє училище Терези Марголіс, нині тут Дитячо-юнацький центр національного відродження.
Будівля на Грушевського, 10
Будівля має давню та цікаву історію, про яку ми вже писали. У 2023 році тут провели реставрацію фасаду.
Журналістка звернулася за коментарем до первомайських краєзнавців Сергія Шевченка і Тетяни Хмари.
Вулиця Марії Демченко
Сергій Шевченко поділився своїми спостереженнями:
«Подібні вироби є (чи були) на багатьох старих цегляних будівлях. На пивзаводі є, на житловому будинку, що на розі Марії Демченко і Покровської. Особисто я схиляюсь до думки, що це вензель майстра-будівельника. Але це тільки моя думка».
Журналістка разом із Тетяною Хмарою вирушили у невеличку експедицію на Богопіль, щоби сфотографувати будинок.
Це красивий старий будинок, на кожному розі якого збереглися металеві елементи. Ось що розповідає про будівлю Сергій Шевченко: «Одноповерховий цегляний будинок, в якому нині житлові квартири. Але будувався він із цегли цегляного заводу князя М. І. Святополк-Мирського, як продовольчо-медичний пункт для найманих робітників». Цю цеглу можна розпізнати за формою і розміром, що відрізняються від цеглин більш пізніх часів: старі цеглини менші за висотою.
Вулиця Київська
Тетяна Олександрівна розповіла, що такі стяжки є також на вулиці Київській, будинки 50, 61. Тож далі вирушили туди. На будинку по Київській, 50, збереглися не всі металеві елементи: ймовірно, ті, що були на фасаді, демонтували під час оздоблення штукатуркою.
На бічних стінах, де цегла у первісному вигляді, вони є досі.
Цікаву історію має і будинок на Київській, 61.
«Знаний в народі як «червоний дім», багатоквартирний будинок по вулиці Київській, №61, побудований у 1908 році як «Дохідний дім», квартири якого здавалися в оренду. Кажуть, що колись в ньому працювала крамниця з продажу товарів із заліза», — йдеться у путівнику Олександра Войтова «Первомайськ».
Не полінувалися обійти цей будинок майже з усіх боків, бо дуже гарний: муровані стіни, цегляна кладка, вікна красивої форми із цегляним оздобленням і, звісно, анкери на стінах, заради яких сюди й завітали.
Будинок на Виговського, 17
Також Тетяна Хмара надала інформацію з книги Олександра Войтова «Первомайськ. Нарис-путівник» про будинки по вулиці Виговського у Первомайську, котрі також прикрашені кованими вензелями.
Будинок на Виговського, 17
Будинок на Виговського, 17, має металеві літери М і Х на кутах попід дахом.
Про нього йдеться у книзі Войтова: «Будинок, який, мабуть, є найпомітнішою будівлею, що прикрашає не тільки вулицю, але й усю Голту. Цей двоповерховий цегляний будинок — ровесник минулого століття. Більшість будівель такого типу мають архітектурні риси різних напрямків стилю еклектика. Про нього напевне можна сказати, що це традиційний будиночок «з одеського дворика». Загалом, якщо хочете подивитися, як жили дрібні працівники, шевці, продавці, господарі мануфактурних крамниць минулого століття — вам сюди. За однією з версій, цей будинок на початку ХХ-го століття належав польській родині Визольмірських».
Будинок Гінзбургів
Будинок за міською поліклінікою, у дворі, також оздоблений кованими літерами Г. Тетяна Хмара розповідає, що тут на початку ХХ століття, ймовірно, жила родина Гінзбургів. Тому цілком можливо, що вони у вигляді літери Г залишили генеалогічну інформацію про власника будинку.
Будинок Гінзбургів
«Глава родини Хаім Дувід Хаскелевич Гінзбург займався ломкою граніта, тримав майстерню гранітних виробів. Голтянський граніт використовувався і для потреб «Громадського управління м. Одеси». У післявоєнний час у цьому будинку працював рентген-кабінет».
Ймовірно, тут жила родина Гінзбургів
Анкери: для міцності і краси
Про призначення цих елементів дав коментар архітектор, містобудівник Ігор Юрчак.
«Це конструктивний елемент, який перетворений у декоративний. Насправді, це металева тяга, яка йде всередині стіни, а зовні вона має завершитися якоюсь шайбою. Замість цієї шайби робили ось такі елементи».
Київська, 61
Ці ковані вензелі називаються анкерами або стяжками, анкерними або стяжними болтами. В архітектурі старих будівель, особливо кам'яних чи цегляних, їх використовували для зміцнення конструкції, запобігання розширенню або тріщинам стін. Принцип такий: металеві стержні проходять крізь стіну, а ззовні мають декоративні шайби, які забезпечують надійне кріплення. Окрім практичної, анкери виконують декоративну фунцію, надаючи будівлям естетичного вигляду.
Будинок на Київській, 61
Тетяна Хмара зазначає, що ці чавунно-сталеві прути навряд чи робили на всю довжину будинку, ймовірно, вони складалися із двох з'єднаних половин. А виготовляли їх у чавунно-ливарному цеху завода Гейне.
Також анкери збереглися на стінах колишнього пивзаводу. Фото надав краєзнавець Ігор Вердиш.
Мигія: аграрний коледж і млин Скаржинських
Цікаву інформацію знаходимо у фейсбук-групі Генеалогічна фотокомора, де виклали фото старого млина у Подільській губернії (ХІХ століття), стіни якого теж мають схожі елементи. У дискусії під фото взяли участь і краєзнавці з Первомайська: Сергій Шевченко зазначає, що такі вензелі є і в нашому місті, та висловлює версію, що це знак будівельного майстра.
Розгорнутий коментар дає дописувач Влад Франк, котрий у своєму коментарі згадує Ольгинсько-Скаржинську сільськогосподарську школу, нині Мигійський фаховий коледж Миколаївського національного аграрного університету:
«Цей елемент зветься стінним анкером. Анкер зміцнював стіни і запобігав їхньому розшаруванню або деформації. Вони проходили через усю стіну і могли бути видні зовні будівлі, де їх часто прикривали штукатуркою або декоративними елементами, як на вашому фото. Генеалогічну інформацію, напевно, вони можуть нести тільки у випадку, якщо вензелі виконані в якомусь особливому, характерному для певної людини/виробника стилі або якщо вони виконані у вигляді ініціалів. На фото нижче анкер сільськогосподарської школи Йосипа Скаржинського кінця XIX століття в Миколаївській області, візуально схоже на літери Ф і М, хоча це навряд є ініціалами».
Вензель на сільськогосподарській школі, МигіяФото: fotokomora
Також вензель у формі літери S є на будівлі водяного млина Скаржинського в Мигії.
Млин на Синюсі
На стінах Резиденції на водяному млині, котра нині на місці відреставорованого млина Калнишевського (або Цидулкового млина) на Синюсі, також є ковані стінні елементи, які зберегли під час реставрації.
Млин на Синюсі
Якщо вам теж траплялися на очі такі цікаві елементи будівель, надсилайте свої фото в коментарях.
