На головний фестивальний день Вінграновський Art Fest до Первомайська завітав вокальний дует народних артисток України Лесі та Галі Тельнюк. Перед виступом дуету журналістці Гард.City вдалося поспілкуватися із сестрами Тельнюк про прем'єру пісні на слова Миколи Степановича та про перейменування Первомайська.
На фестивалі Вінграновського відбулася прем'єра пісні на слова поета
Вокальний дует сестер Лесі і Галі Тельнюк виступає із 1986 року. Сестри співають пісні на поезії українських класиків: Тараса Шевченка, Павла Тичини, Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, зокрема поетів-шістдесятників: Василя Стуса, Ліни Костенко, Атени Пашко. У репертуарі є композиції на слова Оксани Забужко і Миколи Вінграновського. Дует завжди співає тільки вживу, без фонограм. Музику до віршів пише пані Леся.
Сестри Тельнюк і журналістка Гарду. Ліворуч пані Галя, праворуч пані Леся
— У вас багато пісень на вірші українських поетів. А чи є щось на поезію Вінграновського?
Відповідає пані Леся:
— Якраз незадовго до фестивалю так співпало, що з'явилася у нас пісня на вірш Вінграновського. Вона, можливо, несподівана буде для всіх, таким сюрпризом. Але саме такого чогось хотілося.
Сестри Тельнюк на Вінграновський Art Fest
Ми її почали співати, коли були обстріли Охматдиту, і діточки постраждали. Так хотілося про них, про малих, про дітей щось хороше сказати, заспівати — для них. І так з'явилася ця пісня.
— Що ви думаєте про фестиваль Вінграновського?
Відповідає пані Галя:
— Люди, які займаються фестивалем, — і Юля, і Сашко Висоцький, — вся ця команда, ми їм дуже довіряємо і знаємо, що це великі сподвижники, нове покоління, яке народжує нове мислення, організаційні прориви, яких до цього не було, нове бачення самих літературно-музичних фестивалів. Тому що є певне тавро вже на фестивалях і ми маємо пострадянський досвід, який тягнеться і на багато фестивалів переходить. Власне, вони роблять зміну формату, зміну мислення, вони говорять про цих поетів, і це є дуже важливим. Намагаються сказати про них зі своєї точки зору, так, як треба говорити про цих поетів: і про Шевченка, і про Миколу Вінграновського.
Виступ дуету на Артмарафоні Вінграновського
Це погляд свіжий, він абсолютно інакший, і він належить людям, які знають матеріал. Тому що можна зробити фестиваль, абсолютно не знаючи, не переймаючись цим поетом, не знаючи матеріалу, не знаючи поезії, — просто тому, що це треба зробити. А вони знаходять і матеріальну базу, і мотиваційну для артистів, щоб вони приїздили, і для слухачів. Вони заповнюють ті прогалини, які були створені радянською системою, вони зараз намагаються зашивати ці дірки тими нитками, які у них є і які вони можуть роздобути, і так латають нашу літературно-музичну історію.
Пісня на слова Ліни Костенко. «Найщиріший лист». Сестри мають цілу програму на вірші пані Ліни.
Пісня «Лілеї» присвячена усім жінкам на війні: медикиням, госпітальєркам, захисницям.
Пісню «Скрипка» сестри співають вже давно. Авторка статті почула її на Фесті і згадала: 1990-ті роки, радіо Промінь, піднесення після проголошення Незалежності України, тоді українська музика лунала щодня, багато і різна, і от саме тоді часто чула цю пісню. Пані Леся і пані Галя розповіли глядачам історію створення тексту, який написав батько сестер, Станіслав Тельнюк: «Батько знав Вінграновського, Стуса, це була одна компанія, яку розкидав тоталітарний радянський режим. Вірш «Скрипка» батько написав у той період, коли важко було писати щось позитивне. Але ця пісня каже: коли тобі на душі найтяжче, пам'ятай, що у твоєму серці є маленька скрипочка, яка грає на найтоншій і найважливішій для тебе струні, струні твоєї гідності та свободи».
Про Первомайськ і переменування: «Орлик — степова назва»
— Ви вперше у нашому місті? — запитую.
— Вперше, — відповідають сестри.
— Які ваші враження, із того, що встигли побачити?
Відповідає пані Леся:
— Враження сильні і неповторні. Ці річки, цей міст, де в'їжджаєш у Первомайськ, ці широкі бульвари, ця широта південна... Ти розумієш, то тут живуть люди, які мають, вочевидь, також відкриті, сильні душі і полум'яні серця. Воно все заховано під цими якимись старими, радянськими упаковками, так би мовити. Але це все з часом минеться.
— Як гадаєте, яка нова назва краще пасує нашому місту? Наразі у нас актуальна тема перейменування.
Відповідає пані Галя:
— Ми читали спеціально про це, готувалися. Думаю, Орлик, напевне. Це важливо — змінити назву. Це як змінити ім'я — сутність і людини, і сутність міста. Ім'я багато що розшифровує, говорить і потім саме заступається за це місто. Назва дуже важлива. Первомайськ не може ні за кого заступитися, він просто може розмити і людей, і будови, і історичний ландшафт, — це все просто кошмар, який треба припинити. Це як стара хвороба, якій треба перерізати кисень і назвати місто новим іменем. Мені Орлик подобається.
— Так, це козацька назва, — підтримує пані Леся, — і вона така степова, я б сказала. Вінграновський також красиво, але це вже точне означення, «людина-місто». А Орлик це красиво.
Матеріал створений у рамках проєкту «Голоси України» в рамках ініціативи Ханни Арендт за підтримки фонду European Centre for Press and Media Freedom та Federal Foreign Office Germany. Партнери не впливають на контент і не несуть за нього відповідальності.
