Днями відбувся Кубок Києва з кіокушин карате серед дітей, юнаків та юніорів, у якому взяли участь 27 спортсменів Первомайської міської федерації карате та відділення кіокушин карате МОККДЮСШ. За результатами змагань скарбниця чемпіонів поповнилася чотирма бронзовими, вісьмома срібними та п’ятнадцятьма золотими медалями. Журналістка розпитала деталі у тренера Юрія Галімона.
Кубок Києва з кіокушин карате серед дітей, юнаків та юніорівФото: Первомайська Федерація Кіокушин Карате
Передмова
Традиційно зустріч призначаємо в кав’ярні. Жалкуємо, що нашої улюбленої «Одеської» вже немає. Тож зупиняємося на «Челентано». Ще на порозі Юрій мені вручає пакунок. Дивуюся: «Що там?» Юрій сміється і каже: «Це дари нашого городу!»
«Власноруч вирощені, — розповідає Юрій, — а один сорт розсади нам передала родина Шапір зі Снігурівки. Пам’ятаєте, як ми їхні бурячки возили в деокуповану Снігурівку?» «Як не пам’ятати, — відповідаю. — Це коли ми замінованими полями їздили і тільки потім усвідомили всю складність цієї поїздки. Добре, що все добре тоді закінчилося». «Тепер родина, — продовжує Юрій, — повернулася до себе додому, але будинок їхній знесло водою. То вони з батьками проживають, але справу свою продовжують. І досі вирощують розсаду. Передали і нам з дружиною Новою поштою. Ось ми і виростили. То захотів з вами поділитися». Я дякую і дивуюся: коли тренер все встигає? Бо ж городина — справа не менш відповідальна за підготовку спортсменів. Щоб мати результат — треба докласти чималих зусиль. Далі переходимо до основної теми — поїздки на столичні змагання.
«Після літа це перші серйозні змагання»
— Відкритий Кубок Києва став першим серйозним випробуванням для спортсменів із Первомайської федерації після літнього відпочинку. На змагання виїхало 27 спортсменів різної вікової категорії. Після літнього відпочинку, — розповідає тренер Юрій Галімон, — це наші перші змагання, які дали можливість спортсменам зібратися та перевірити свої навички перед початком масштабних змагань, які нас очікують уже зовсім скоро. Також ми визначилися з напрямками, які потрібно розвивати. Ми вибудували новий план дій на останній квартал року. Тому для нас ці змагання були дуже корисними. Як на мене, це була потужна команда з потужною підтримкою, бо цього разу разом зі спортсменами приїхало дуже багато вболівальників. Відчувалася їхня підтримка, особливо, коли наші спортсмени виходили на татамі. Я би сказав, що ці змагання дали можливість запалити новий вогник карате. І от зараз ми будемо готуватися до нових змагань, які заплановані на перспективу.
— Хотів би відзначити наших новачків, — продовжує Юрій, — які поїхали, бо ми зараз формуємо наш юний склад, а це вік шість-сім років. Вони вже беруть активну участь у змаганнях. Нам важливо, що батьки вірять в нас і в своїх дітей. Були, звісно, програші на початку змагань, а далі — були перемоги в наступних боях. І це дуже класно, бо дає змогу зрозуміти, що є надія на те, що іде підсилення нашої команди. Особлива подяка батькам за підтримку, бо окрім змагань спортсмени мали змогу ще й відпочити, погулявши київськими парками. Цього разу нас було більше як півсотні людей.
— Було гучно тими днями в Києві? – цікавлюся. – Не було страшно?
«Від початку великої війни є розуміння, що кожен із нас не застрахований»
— Думаю, що всі звикли до ситуації і зрозуміли: якщо чогось чекати, то життя пройде, а діти виростуть. У мене від початку великої війни є розуміння, що кожен із нас не застрахований від неприємних ситуацій. Ракети літають всією Україною, вони роблять скрізь лихо і не лише на військових об’єктах, а й на цивільних. Тут уже як пощастить. З розряду чорного гумору: де б ти не знаходився, ракета скрізь тебе знайде. Знаєте, я нікого не змушував. У нас були в серпні збори, де ми обговорили усі нагальні питання. Я висловив своє бачення щодо розвитку нашого спортивного сезону. Більшість із батьків підтримали ініціативу і сказали, що готові виховувати і розвивати своїх дітей, щоб в майбутньому вони були сильними, цілеспрямованими та витривалими.
— То хто ж став переможцем? — продовжуємо розмову.
— По-перше, хочу наголосити, що за звання чемпіона Києва змагалися каратисти з Києва, Київської області, Полтави, Миколаєва та Миколаївської області, — відповідає Юрій. — У загальному заліку команда виборола 15 золотих, 8 срібних та 4 бронзових медалей.
Золото
Софія Гладь, Кирило Вовк, Роман Гуменюк,, Анна Мєлєга, Георгій Юр'єв, Артем Ткач, Павло Воротнюк, Марина Смик, Єгор Кругленко, Ілля Михайловський, Анна Галімон, Роман Мартиненко, Софія Журавльова, Іван Лопаткевич, Амалія Байрамова.
Срібло
Кирило Мазур, Максим Стефанко, Анастасія Галенко, Олександр Гладь, Денис Мартиненко, Наталі Яніцька, Максим Петровський, Іван Макогоненко.
Бронза
Яна Крівцова, Олександр Стефанко, Олександр Петухов, Максим Гузар.
— Що в планах? — запитую знову.
«Готуємося до нових змагань»
— Зараз ми готуємося до нових змагань, — каже Юрій. — Це буде Кубок України, проходитиме в Дніпрі 5-6 жовтня. Там зберуться спортсмени-каратисти з усієї України. Ми уже визначилися практично, хто із наших поїде. Ще чекаємо на регламент змагань, які будуть вагові та вікові категорії, бо на Кубку України є певні категорії. Ми будемо в складі збірної Миколаївщини. А далі після Кубку України буде Кубок Європи 26 жовтня в Катовіце. Від нас збирається дуже потужна команда, серед яких, до речі, багато новачків. Я як тренер розумію усі ризики, і уже зарані розумію, що результат може бути не таким, яким би мені хотілося. Дуже багато буде тих, хто уперше поїде на такого рівня змагання і дуже багато зовсім юних. Ми уже в минулому році таке практикували, коли вивезли на змагання дванадцятирічних спортсменів. Це була наша спроба. Продемонстрували, що ще не зовсім готові. Але розвиватися потрібно, бо досвід треба здобувати, щоб бути загартованими до міжнародних змагань. Будемо іти таким шляхом, що статусні чемпіонати Європи будуть для нас свого роду тренувальними, для того, щоб спортсмени набували досвіду.
— Щодо фінансування, як цього разу? – цікавлюся.
— Цього разу ми однозначно фінансово будемо обходитися самостійно, а далі буде видно. Ми щиро дякуємо міській владі за минулорічне фінансування і розуміємо всі складнощі сьогодення, тому поки так.
— Бажаю вам успіхів і вірю у вашу перемогу!
