До редакції Гард City надійшов лист від художниці із Херсона. Тамара Качаленко (творче псевдо Vita Black) усю окупацію провела в Херсоні, де перебуває і зараз. Не евакуювалася, натомість продовжує творити у перервах між обстрілами та навіть у сховищі. Впевнена, що мистецтво — теж зброя. На творчість надихає життя, яке триває в Херсоні, попри щоденні обстріли, та віра в Перемогу. Про творчість пані Тамари та як можна підтримати художницю, читайте.
«Херсон завжди підтримував миколаївців»
— Як ви стали нашою читачкою, чому вирішили поділитися своїми роботами?
— Моя бабуся Тамара Торбенко (Миколайченко) родом з Миколаївської області. У нас на Миколаївщині багато рідні. І у самому Миколаєві, і в області. Спілкуємося, ділимося інформацією. Тому про ваше видання Гард.City дізналась саме від родичів.
Художниця зі своїми роботамиФото: із особистого архіву
Херсон завжди підтримував миколаївців — навіть за часів окупації, під носом у рашистів, ризикуючи життям херсонці передавали координати рашистської техніки, попереджали про обстріли (навіть тривогу на Миколаївщині давали раніше — згідно повідомлень херсонців). Знаємо з медіа, що миколаївці дякували херсонцям, що ці зайві хвилини врятували не одне життя.
«Херсон живе: містяни продовжують «нести місто на руках»
Зараз Херсон переживає не найкращі часи — цілодобові обстріли. У Херсоні дають повітряну тривогу, але обстріли з танку, чи міномету і «Граду» прилітають швидше за будь-яку тривогу. Але, незважаючи на смерть, яка постійно кружляє над містом, до Херсона повертаються мешканці. Під звуки прильотів граються діти на дитмайданчику, захищеному габіонами. Дорослі ходять у своїх справах, машини їздять — місто живе. Херсон — не місто-привид, яке існує лише на карті, не місто «старих та волонтерів» — у Херсоні, крім літніх людей та волонтерів, є і діти, є і молодь.
Тому і хочу поділитися своїми роботами — бо Херсон живий, творить, бореться, попри всі негаразди — Херсон Є. Хоча жити в Херсоні дуже тяжко, але містяни, за влучним виразом херсонського мера Ігоря Колихаєва, продовжують «нести місто на руках».
— Чи давно малюєте, що стало поштовхом до цього, які улюблені теми?
— Малюю, власне, з дитинства. Спершу це були звичайні гуртки для дітей, які відвідувала після школи, з п’ятого класу. У 2006 році взяла участь у всеукраїнському конкурсі книжки-саморобки «Моя мала Батьківщина» (як активний читач Херсонської обласної дитячої бібліотеки імені Дніпрової Чайки), де здобула призові місця (1 місце по Херсону і 2 місце — по області) — це був дебют як художника-початківця та поета-початківця.
Масляний живопис мастихіном (за мотивами творчості Ф. Переса)
Зараз німі ті стіни Херсонської обласної дитячої бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, знищена Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара, але у пам’яті оживають і суботні зібрання літстудії «Контур» у дитячій обласній бібліотеці, і поетичний вишкіл літстудії «Кулішева криниця» від незабутнього поета Миколи Братана у «Гончарівці», як любовно називали її херсонці.
Образотворчому мистецтву навчалась у Херсонському державному університеті (факультет культури та мистецтв, кафедра «образотворче мистецтво»). Саме кафедра образотворчого мистецтва надала мені путівку у чарівний світ графіки, а робота кульковою ручкою — це вже подальша самостійна праця на основі творчості американських митців гіперреалізму.
Дуже вдячна декану факультету культури та мистецтв Миколі Григоровичу Левченку за постійну творчу підтримку та ректору Херсонського державного університету Олександру Володимировичу Співаковському за допомогу матеріалами (без чого було б неможливо створити цю та інші серії робіт — «Гуцули та козаки — два полюси України», «Діячі української культури», «Україна у вогні», «Славна Україна» та інші).
Люди, природа, події, які відбуваються — це все зплітається у творчості, тому теми для картин беру з життя
Наприклад, серія «Україна у вогні» — тематика війни, переселенців, розпачу, жаху. Переважно це портрети людей, але з виразом емоцій, які поглиблюю у картинах. Тому, мене приваблює фотографія (як одна з підвалин творчості у стилі «гіперреалізм») саме завдяки можливості «спіймати мить», щиру миттєву емоцію, яку неможливо вхопити в умовах класичної штудії натури — людини. Оскільки протягом 2-3-х годин позування будь-яка емоція у натурщика буде вимушеною.
— У яких техніках працюєте?
— До війни працювала у різних техніках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: батик, акрил (на різних основах — це і папір, фанера, скло, лакова шкіра, тканина), акварель, гуаш, масляний живопис, м’які матеріали (вугілля, соус, сангіна), маркери, фломастери, навіть бісероплетіння (створюю автентичні ґердани бісерним ткацтвом).
Але зараз працюю, в основному, в техніці «кулькова ручка», оскільки фарби для батику чи акрил значно здорожчали. І найголовніше, що кулькова ручка має значну перевагу в своїй мобільності, на відміну від фарб.
Cерія робіт Back to black (Старі та діти) створена у Херсоні, під звуки вибухів та повітряних тривог
Серія робіт Back to black виконана у естетиці американського мистецтва «гіперреалізм», а кулькова ручка як техніка графіки перебуває зараз на піку популярності в США.
Тамара Качаленко зі своїми роботамиФото: із особистого архіву
Завдяки естетиці гіперреалізму можна зображати найменші деталі почуттів людини (наприклад, сльози, які котяться по обличчю, або рукостискання).
Ця серія робіт створювалася в перервах між обстрілами (грудень-січень 2023-2024), а деякі навіть у сховищі (під час масованих обстрілів Херсона). Тоді дуже виручила мобільність кулькової ручки, на відміну від фарб.
Епіграф до серії Back to black — рядки з пісні популярної британської співачки Amy Winehouse Back to black («Повернення до чорного»), які підкреслюють чорно-білу палітру графічних робіт, натхненних сьогоденням та виконаних звичайною кульковою ручкою.
— Що надихає на створення робіт?
— Художник — це професія, де потрібно постійно «тримати руку на пульсі» подій, нових технік — потрібно постійно вчитися, самовдоскодалюватися.
Мистецтво — теж зброя у війні. В Україні історично склалась чудова основа графічної школи, згадаємо хоча б одного представника — видатного графіка Тараса Шевченка.
І я щиро вірю, що в поєднанні з сучасними західними мистецькими здобутками (наприклад, із тим же американським гіперреалізмом), українська графічна школа ще здивує світ.
Завершити наше інтерв’ю хотілося б на позитивній ноті свого авторського вірша, адже я впевнена, що всі українці, а особливо херсонці, чекають Перемоги, коли гармати замовкнуть і можна буде насолоджуватися незрівнянною красою природи нашої України. Тим паче, що скоро весна і в нашому теплому південному місті особливо відчувається її наближення.
Весна
У берізки схилилися віти. Довго-довго їх вітер гойдав.
Їх сережки, мов сонцем политі,
Усміхаються зелені трав.
Це — весна!
Все буяє навколо.
Квітне все
І співа й гомонить.
Я все згадую
Знову і знову
Цю чаруючу й радісну мить.
Як підтримати художницю? Можна придбати роботи
Виставляю роботи на українських та іноземних сайтах, де можна придбати роботу, чи замовити.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
