Настає жовтень, і скрізь у містах з'являються геловінські атрибути: біля кав'ярень мальовничі інсталяції з гарбузів, а у крамницях — гірлянди з кажанів. При тому не вщухають дискусії щодо Геловіну: чи доречно відзначати свято, яке примандрувало до нас із Заходу? Адже на противагу Геловіну, Дню всіх святих, маємо своє: Велесову ніч. Що це за свято, давнє чи нове, та якими є його традиції, дізнавався Гард.City.
Велесова ніч: давнє чи сучасне свято
Велесову ніч, як і Геловін, відзначають у ніч із 31 жовтня на 1 листопада. Сутність цього свята у тому, що люди вірили: цієї ночі межі між світом живих та світом духів стають тоншими, тому духи тих, хто пішов, можуть приходити на Землю, можуть приходити в гості до живих, чути та бачити їх. Але чи справді це стародавнє свято, яке походить із глибини віків? Тут погляди різняться. Дійсно, чимало інтернет-ресурсів пишуть про давні корені свята. Проте етнографи натомість згадують про свято Власія, яке відзначали у лютому. Християнський святий ототожнювався із язичницьким Велесом: обидва опікувалися худобою та лісовою звіриною.
Більш схожим за духом до Геловіну слов’янським святом була Батьківська субота, день вшанування померлих. За старим стилем Дмитрівську батьківську суботу відзначали 4 листопада; у 2023-му, за новим стилем, цей день був 21 жовтня. Ще одна спільна риса із кельтським святом, від якого походить Геловін, — те, що ця дата символічно поділяла рік на теплі та холодну пору.
Українська Вікіпедія каже, що популяризація Велесової ночі в Україні почалася у 2019-му. Свято описували як давно забуте і ототожнювали із Геловіном, адже у ХІХ столітті на Тернопільщині, виявляється, теж робили гарбузові ліхтарі. Про це писали на одному із тернопільських ресурсів у тому ж таки 2019 році (утім, без посилань на джерела інформації чи місцевих фольклористів). Як би там не було, давне це свято чи сучасне, яке об'єднало у собі традиції багатьох давніх українських свят, — мати ще одне свято завжди добре. Тим більше, що у Велесову ніч вкладають важливий сенс. Тож нумо дізнаємося про неї трошки більше.
Свято назване на честь бога Велеса
Велеса вважали один із наймогутніших богів, що опікувався творчими людьми та знахарями. Він був богом земного добробуту, покровителем торгівлі, худоби домашньої та небесної (тобто хмар), а ще — поезії та музики. Українці мали звичай, що звався «Велесова борода»: під час обжинок Велесові присвячували заплетений пучок із колосків та співали обжинкових пісень.
У Велесову ніч коло року передається від Білобога до Чорнобога, так вважали наші предки. До світанку відкриті ворота у потойбічний світ, створіння із якого можуть до ранку вільно ходити по Землі. Ця ніч об'єднує наш світ із тими, хто пішов, та тими, хто житиме після нас.
У Велесову ніч наші предки вшановували тих, хто пішов
Головною традицією цієї ночі є вшанування померлих. Українці ввважали, що у Велесову ніч духи предків повертаються до своїх нащадків, щоби навчити чогось важливого та поблагословити увесь рід. Тому існувала традиція запрошувати душі померлих родичів на частування.
Уся родина збиралася за столом: розмовляли про тих родичів, хто пішов, згадували усе найкраще про них, проте без жалю. Після вечері на вікні ставили свічку, яка мала бути маяком для душ, що вказує їм шлях, а в окремій тарілці залишали для них частування.
У Велесову ніч є традиція запалювати свічку
Наші предки вірили, що у душ померлих у цей час можна попросити поради чи допомоги. Якщо цієї ночі снився хтось із померлих родичів, це вважали гарним знаком.
Будинки прикрашають дарами осені
До цього свята оселі оздоблюють горобиною (для відлякування недобрих духів). Також прикрашають кабачками, гарбузами, яблуками, осінніми квітами.
Стрибки через вогнище
У Велесову ніч, як і на Купала, стрибають через вогнище. Багаття розкладали на найвищій місцині, а потім стрибали через ватру для очищення та звільнення від злих сил. Або ж ходили босоніж по розпеченому вугіллю.
Як і на Купала, у Велесову ніч стрибають через вогнище
Традиції та прикмети Велесової ночі
- Незнайомець на вулиці був до вас непривітним 31 жовтня? Не дивуйтеся: можливо, він досі вірить у давню прикмету, що каже: цього дня не варто знайомитися із новими людьми. Вважалося, що подобу незнайомця могли прибрати злі духи.
- Цього дня не слід позичати гроші. А от поділитися із тими, хто потребує, навпаки, варто: адже у цьому разі добробут неодмінно повернеться до щедрої людини.
А задонатити на ЗСУ можна і варто, причому щодня. І попросити духи наші козацьких предків допомогти нам перемогти споконвічного ворога. Адже зараз усі вони, давні українці, що жили колись і також билися з ворогом, знову захищають країну на нашому боці. На боці Світла й істини: за тих, хто жив давно, за нас, що живем нині, і за наших нащадків, які житимуть у майбутній вільній, єдиній та щасливій Україні.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
