Понад сто років тому тут вирувало життя, люди відпочивали у ресторані, грав оркестр та шуміли величезні дуби. Тепер тут шурхотять хащі й трави, що ними позаростали стежки, а на місці колишніх гулянь зустрінеш хіба вужиків, равликів та качок. Запрошуємо вас на ретроекскурсію, з якої дізнаєтеся про історію таємничого Синевецького острова на Південному Бузі. Перегляньте старовинні мапи та ретросвітлини і дізнайтеся з фоторепортажу, як на острові зараз і що там можна побачити.
Авторка статті щиро дякує краєзнавцям Ігорю Вердишу, Тетяні Хмарі, Володимиру Войтенку, Сергію Шевченку за допомогу у зборі інформації, надані світлини, мапи та цікаві розповіді.
Понад 100 років тому на острові був ресторан і грав духовий оркестр
Мабуть, багато хто з містян переходив на той острів по греблі від «3-го млина», щоб порибалити, або навіть пригадує ті часи, коли до острова ходив катер, і місцеві часто вирушали туди погуляти і скупатися на пляжі. А чи відомо вам, що трохи більше, як сто років тому, цей острів був для містян місцем відпочинку, як зараз міський парк?
Початок ХХ століття. Млини Ганів на ольвіопольскому та голтянському берегах Бугу працюють на повну потужність. Іще далеко до 1918 року, коли млини націоналізували більшовики, і ще більш далеко до 1932-го, коли велика повінь зруйнує ці величні споруди, залишивши греблі та де-не-де — рештки мурованих стін. Міського парку ще не існує, на його місці — вулиця Плеханова, яку теж змиє вода, її вирішать не відновлювати і закладуть на тому місці парк. Повз острів ходить пором, а на самому острові відпочивають містяни, працює ресторан та грає духовий оркестр. Як це було, розповідають краєзнавці.
Краєзнавець Володимир Войтенко:
— Почали досліджувати діяльність Августа Гана та Адольфа Гана в першій половині 1990-х років, в той час ще було багато свідків, які багато що розповідали. То коли Гани керували на тих млинах, частина острова була задіяна як парк відпочинку. Там і оркестр, бувало, грав, і люди відпочивали.
Цей острів найдовший на Південному Бузі: не найбільший за площею, але найдовший. Його можна сміливо віднести до заповідної зони, тому що багато є там рослин із Червоної книги, дерева гарні. Така рослинність, як і в Мигії на островах.
Острів відіграв велику роль у будівництві млинів
Острів відіграв велику роль у будівництві млинів на правому та на лівому березі Бугу. На лівому березі, де 6-та школа, дамба перегороджує цей рукав від острова до лівого берега, і така сама дамба від острова до правого берега, в районі Скали. І там був млин, і там. На лівому березі більше збереглося, на правому від млина практично нічого не залишилося, паводок все змив. Але деякі будівлі на правому березі є. Завдяки острову не треба було усю річку перегороджувати, усе ж таки один рукав та другий перегородити простіше було.
Млини Ганів на Південному БузіФото: Із відкритих джерел
Трошки вище острова був пором, там і зараз, навпроти пляжу біля 3-ї школи, є переправа. А на ольвіопольському березі є кам’яна стіна – причал порома, зберігся до цього часу, одразу вище острова. Тому що було два млини, треба було якось об’єднувати їхню роботу, тож була така переправа – зразу вище острова метрів на 50.
Назва острова, вочевидь, походить від прізвища місцевого поміщика. У той час це було популярним – прізвищами місцевих поміщиків називали балки, скелі.
Ось так виглядав Синєвицький острів з ольвіопольського берега. На задньому фоні — нинішній район Голти «Скала», на правому рукаві Бугу — чотириповерховий млин та допоміжні його приміщення.
Фото початку ХХ століття. Знімок зроблено з ольвіопольської сторониФото: Із фондів Первомайського краєзнавчого музею
У 1932-му році потужним паводком млин був повністю зруйнований, зараз видно лише невеликий фрагмент однієї із стін.
Фрагмент стіни з голтянського берега
Також на правому березі зберігся кам'яний тунель, яким колись транспортували зерно.
На лівому березі збереглося більше. Тут можна побачити загадкову кам'яну вежу, рештки стін та круглі басейни і греблю.
По греблі, коли вода низько, можна дістатися острова. Проте перед цим потрібно подолати низку перешкод: стрибати по камінні у воді та перелазити хиткими містками із товстих гілок.
Біля греблі можна побачити файні невеличкі водоспади.
Краєзнавець Сергій Шевченко:
— Струмок впадає в Південний Буг майже навпроти острова (нижче 3-ї гімназії). Назва острова, певно, видозмінена від назви балки. На межі 19-20 століть неподалік діяла й Сановицька каменярня, де видобували темно-сірий дрібнозернистий гнейс, здебільшого для брукування вулиць.
Неподалік діяла каменярня
Глибина Бугу колись сягала була шість метрів, а тепер — трошки більше за два
Краєзнавець Ігор Вердиш:
— Цей острів повністю піщаний. Чистий пісок і в ньому мушлі, як у лимані. Що було на острові? Високі дерева, дуби, осокори. Острів трішки був ширший і трішки був довший. На самому початку острова (в районі переправи, — авт.) був ресторан, був духовий оркестр. Люди переправлялися туди човнами і відпочивали до пізньої ночі. Повінь 1932 року усе це знесла. Щоразу, як повінь проходила, вона зносила усе з корінням. Дід казав: «Отут були здоровенні дуби, 5 чи 6 людей тільки могли охопити». Питаю: «Де ж вони ділися?» «Були такі тяжкі роки, що люди їх зрубали. Сильні морози були, —38-40 градусів, люди йшли і рубали, щоб палити, поспилювали це все».
У 1970-х роках тут було майже пусто. Трошки дерев по краях, а у середині було наче футбольне поле. Ближче до 1980-х його засадили деревами. У нас там були ворота, ми там грали із м’ячем. А хтось засадив деревами в рядочок, воно заросло.
На річці траплялися то великі повені, то посухи. Тому із часом Ган замовив паровий двигун, щоби млин працював за будь-яких погодних умов. Те ж саме зробив Скаржинський, — розповідає пан Ігор. — Коли був льодохід, то крижані брили були аж тут (на березі, — авт). Років 30 тому отут (там, де зараз береги заросли очеретом, — авт.), тут був просто щебінь та чиста водичка. Оцього (очерету) не було.
Рівень води суттєво знизився
Я у діда питав: «Яка була глибина Бугу?» Він каже: «Шість метрів». А зараз — метр вісімдесят — два двадцять.
Раніше на острові були протоптані стежки. «Виходиш з катера, і оці стежки — аж до кінця», — пригадує пан Ігор.
Давно не ходжені стежки
Із берега стрибали у воду, із висоти метри чотири, — розганялися та стрибали униз. На дереві завжди висів канат, була гойдалка-тарзанка. Тепер нема: дерево, на якому вона була, впало у воду. Спочатку обламалася одна гілка, тоді друга, а зрештою і усе дерево впало у річку, там його можна бачити і досі.
«Між скелею і пляжем був кар’єр, — продовжує розповідь пан Ігор. — Тут працював мій дід. Була вузькоколійка із вагонетками. Накидаєш норму у вагонетку, а ті підвозили туди, звідки далі возили возами». У кар’єрі видобували граніт, глибше залягає базальт, дуже тверда порода.
«Перед островом був пором. Досі можна побачили дерев’яні стовпчики у воді, біля переправи, із одного і з другого берега.
Колись тут були натягнуті троси, і між берегами ходив пором, яким перевозили зерно та борошно. На правому березі — дорога в степ, яка йшла вулицею Широкою та П’ятисотенниць. Це дорога йде у степ, якщо подивитися по мапі: Романова Балка, Генівка, — з тих сел. Якщо зерно привозили на цей бік, то воно мололося на цьому млині. Якщо цей млин не працював, то зерно перевозили на той бік і мололи там. Зерно здавали туди, борошно забирали звідси».
Пан Ігор надав світлину початку ХХ століття, на якій видно Південний Буг та острів, де між високих дерев видніється будівля, — ймовірно, той самий ресторан, а також видно пором.
Фотографія порому та частини острова, знімок зроблений від скель, біля 3-ї школи. Початок 20 ст. На фотографії видно частину ресторану, навколо великі дерева (дуби). Фото: надав краєзнавець Ігор Вердиш
Назва острова походить від Санавецької балки
«Млин на ольвіопольському березі спочатку належав Мельниченку. У 1872 році Мельниченко продає свій млин Гану. Через 8 чи 10 років після цього Ган викупив млин на правому березі, який належав Санавецькому. Ган їх домурував, збільшив потужність».
Неподалік був брід, про який панові Ігорю розповідав дід. Плавати вміли не всі, а дістатися острова та поглянути, порибалити, відпочити хотілося всім. Тож переходили вбрід — по греблі, коли вода була низько, чи по броду.
Або ж замотуєш черевики в одяг і пливеш, тримаючи те в одній руці, одягаєшся у сухе і там вже фраєром ходиш, по цьому острові, — пригадує пан Ігор. — Переправу треба було чекати, щоб він тебе туди завіз, а потім назад. А траплялося, що могли забути, і треба було якось добиратися, щоб не намочити одяг. Тож добиралися греблею чи бродом. По діагоналі, я так розумію, що забивали кілочки, воду відводили у той бік, коли тут піднімали цей млин: він був маленький, і Ган його збільшував. Він будував усе це на сухому.
Там є хати, яким по 150, 180 років. Моїй хаті через 2 роки — 100, я живу у дідовій хаті.
Санавецький хутір чомусь належав до Благодатного. Тоді майорам, капітанам, усім давали землю, вони програвали в карти, здавали в кредити, дарували, чого там тільки не було. Про Санавецького далі не відомо нічого, і до цього нічого, тільки те, що йому належав оцей хутір».
Запитуємо, як же правильно зветься острів: Санавецький, чи Синевецький, або ж Синєвицький? Згідно мап — Санавецький.
Балка тягнеться аж за котеджі та має розгалуження у бік Гвардійської.
Підприємці Гани збудували три кам'яні містки, які збереглися досі
У цьому краї є ще цікава локація: старовинний місток, якому понад 100 років. Якщо спуститися з дороги униз, то добре видно муровану арку, понад якою влаштований сучасний бетонний мостовий переїзд. Попід аркою тече струмок.
Місток попід дорогою. 1910-1911 роки
— У 1909 році Ган за свій кошт проклав бруківку до Ольвіополя (вулиця Ганівська). Через рік-два, у 1910-1911 роках, Ган збирає підписи мешканців і кошти, до хутора Голтянського додаються жители Грушівки, — і від станції Голта аж до кінця Грушівки прокладають бруківку. Цій бруківці більш як 110 років. Зараз її вкрили асфальтом.
Нині це вулиця Олени Пчілки (Первомайськ) та вулиця Центральна (Грушівка). Де-не-де її ще можна побачити, наприклад, на повороті ліворуч, до річки, із вулиці Олени Пчілки одразу після містка через струмок. Також подібний місток є на шляху до Грушівки, де дорога виходить із міста та спускається вниз. Іще один місток є на іншому березі Бугу, біля повороту з мостів на вулицю Київську, поблизу аптеки та шиномонтажу.
Що та кого можна зустріти на острові
Хоча на перший погляд острів здається порожнім, проте там вирує життя. Просто це життя таємниче, помітне тільки для спостережливого погляду.
Уважно дивіться під ноги: на острові повсюди мушлі равликів — і порожні, і з «господарями». Білі, брунатні, жовтуваті. На землі, у траві. Подекуди трапляються величенькі скупчення равликів.
А ще на острові можна зустріти змій. Не лякайтеся: найімовірніше, це буде зустріч із водяним вужем. Як відрізнити вужа від гадюки? Ігор Вердиш розповідає: «Якщо хвіст закінчується тоненьким, а голова довгенька, як у дракона, — це вужик. Якщо хвіст закінчується різко, а голова трикутна, — це гадюка».
Водяний вужик
Скрізь на каменях біля греблі сидять-чепуряться качки.
*
Качки летять
У воду стрибають жабки, в річці раз у раз плеще риба. Із високої трави на галявині посеред острова випурхують куропатки.
Дерева тут просто казкові. Подивіться вгору: ці крони зачаровують.
На деревах ростуть цікаві гриби.
А на вербовому гіллі гойдаються під вітром чиїсь гнізда.
Острів довгий і стежки на ньому майже скрізь позаростали, але, якщо маєте час і завзяття, то десь за годину можна пройти з кінця в кінець. Щоправда, до самісінької води на краях острова не підійдеш: заважають хащі та очерет.
Синевецький острів у різні пори року
У будь-який сезон острів виглядає мальовничо: навесні та влітку, коли над ним шумлять високі дерева, восени, як листя на тих деревах стає золотим, та взимку, в той час, коли ліс на острові стає прозорим, річка вкривається кригою, і тільки біля греблі ніколи не замерзає та шумить про щось вічне стрімка бузька вода.
Раніше ми писали про історію млинів на Бузі та родину Ганів, яка зробила величезний внесок у розвиток нашого міста та Півдня України.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
