15 липня 2023 року у Первомайськ уже вдруге завітає Ше.Fest: у суботу, о 13:30, на вулиці Шевченка, біля пам’ятника Кобзарю, містян чекатимуть на «Каву з Тарасом». Про те, що це за цікавий формат заходу, про сенс та мету фестивалю розповідає режисер Олександр Висоцький, а про плани співпраці — Катерина Баранюк, засновниця студії KatRina.Art.
«Наша мета — розказати про справжнього Шевченка, а не радянську версію»
— У нас в Первомайську відбудеться презентація Ше.Festу, ми називаємо її «Кава біля Тараса» або «Кава з Тарасом Шевченком». Позаминулого року була більша програма, був і концерт у 2021 році, і вистава була, але цього року є певні проблеми, у перші чергу фінансові, тому що акумульовані кошти, які ми маємо та які могли взяти у спонсорів, ми вважаємо доцільнішим передавати зараз на військо. І саме через це у нас дуже скромні мандри цьогорічні.
15 липня біля погруддя Тараса Шевченка в Первомайську у нас буде невеличкий «десант» оргкомітету. Ми хочемо, в першу чергу, розказати людям, яким це цікаво, про наш фестиваль, розказати про його мету, про справжнього Шевченка, а не радянську версію, якою заражена наша культура.
Наша мета — розказати про справжнього ШевченкаФото: із особистого архіву Олександра Висоцького
Бо Шевченко є фундаментальною, несучою конструкцією для нашої ідентичності, і нам, українцям, необхідно розуміти, хто є наші класики, батьки-засновники нашої нації.
У 2023 первомайчани представлятимуть місто на художній галявині у Моринцях
Шевченко — ключова фігура, і тому ми продовжуємо цю роботу восьмий рік. Мені, як людині, яка живе на два міста, у Первомайську і в Києві, дуже хотілося б цей місточок культурний тримати між столицею, Черкащиною і Первомайськом. Тому я із задоволенням залучаю первомайців до роботи із фестивалем Тараса Шевченка.
«Хрущі над вишнями гудуть». ШеFest 2021Фото: із особистого архіву Олександра Висоцького
Цього року ми плануємо приїхати не просто так, у нас є невеличка місія: ми хочемо як оргкомітет підписати зі студією KatRina.Art меморандум про співпрацю. Адже цього року саме первомайська делегація художників буде головною на художній галявині нашого фестивалю в Моринцях, який відбудеться 26-27 серпня, традиційно там, де народився Тарас Григорович, у селі Моринці Звенигородського району на Черкащині. І тому ми цей місточок продовжуємо будувати.
Ми приїдемо із візитом до Первомайська для того, щоби попити кави з Тарасом, почитати поезію, можливо, зіграти пару композицій під гітару чи живий акомпанемент, спілкуватися з місцевими поетами, з активними людьми, кому цікаво, хто розуміє важливість культури у процесі визволення Україні, у будівництві нашої держави.
«Пригощатимемо людей кавою, а донати передамо благодійному фонду «Первомайщина — наш оберіг»
Ми зробимо невеликий патріотичний флешмоб і просто поспілкуємося з тими людьми, яким це цікаво. Це буде мініатюрна затишна подія, нічого масштабного, масового, тому що на це треба витрачати кошти, а ми, навпаки, намагаємося збирати донати. У нас буде скринька, ми будемо пригощати людей кавою, ті, хто зможуть, принесуть свої невеличкі, а може і величкі, внески, у нашу скриньку. Ми хочемо передати все благодійному фонду «Первомайщина — наш оберіг», із яким ми теж дружимо і співпрацюємо., щоб спрямувати нашим захисникам, якими фонд опікується, ці зібрані кошти.
ШеFest 2021Фото: із особистого архіву Олександра Висоцького
«Військові — це головні зірки нашого фестивалю»
Думаю, ми щось зберемо, принаймні, будемо продовжувати це робити, бо ентузіазм українців трошки згасає, з природних причин, бо півтора роки — це дуже великий марафон, і складнощі є фінансові зараз у кожного з нас. Проте дбати про військо ми зобов’язані, і наш фестиваль цього року в Моринцях весь дихає саме цією волонтерською ідеєю. Ми збираємося не для того, щоб дати сцену артистам — ми хочемо, в першу чергу, щоби люди, які пішли воювати з артистичного цеху, могли себе відчути зірками. У нас дуже багато людей із оргкомітету у війську, і артисти, які виступали, у війську. Ми сподіваємося, що вони зможуть приїхати і бути ключовими. Плюс ті, хто виступав перед військовими на різних фронтах протягом 10 років, це теж люди, на яких ми робимо ставку.
Для нас головне зараз — не зірковість, не масштабність, не великі бюджети, а зробити подію, яка дійсно потрібна для того, щоб підтримати одне одного, щоб побачитись, щоби зібрати донати, щоби сказати вголос, що ми, як передові представники української культури, наголошуємо на тому, що роль військових в житті України має бути підвищена. І це має бути не тільки на період війни, це має бути так завжди. Тому що вся свобода, яка в нас є, — ми усією нею завдячуємо їм.
Не робити таку помилку, яка робилася протягом минулих років нашої Незалежності, коли військові були невідомо хто і невідомо, навіщо вони, військо було слабке і недофінансоване з усіх сторін. Ми вважаємо, що роль військових має бути дуже високою навіть тоді, коли наше життя не буде залежати від них. Ми повинні віддати дань шани, створювати простори для військових з інвалідністю, які втратили кінцівки, і тих людей, які пережили ці всі травми і бачили пекло. Вони мають бути людьми вшанованими і відчувати підтримку свого народу постійно. Заради цієї ідеї ми робимо фестиваль і хочемо про нього говорити. Зрозуміло, що ми не можемо покрити всю Україну, робити великі піар-кампанії, але нам хочеться підтримувати хороші традиції. Тому наш приїзд на каву до первомайського Шевченка — це, в першу чергу, така тепла сентиментальна зустріч із нашими однодумцями. Тому що ми хочемо, щоби ця культурна мережа міцніла, зростала.
«У нашого міста дуже великий культурний потенціал, який треба реалізовувати»
Я, як людина з Первомайська, вважаю, що великою проблемою нашого міста є те, що воно є відокремленим, відособленим, відрізаним від великого культурного процесу, який є в Україні. У нас немає жодного великого фестивалю на території, у нас немає традицій проведення таких заходів, у нас немає команд, які вміють їх проводити і організовувати.
У нас все надзвичайно скромно і неамбітно, хоча насправді потенціал у нашого міста дуже великий. І я вбачаю мету оцієї співпраці між великим фестивалем Ше.Fest і первомайськими активними людьми, яких називають «творчаками», людьми із сектору культури, в тому, щоб передавати цей досвід і з часом зробити Первомайськ залученим до фестивального руху.
Бо в нас є потреба у такій культурній події, у нас є підстава, щоби планувати таке, і в нас багато різних імен та історичних подій, які трапилися саме у нашій громаді в різні епохи. Тому потенціал культурний величезний, і художників у нас ціла школа, що міг би пишатися і великий обласний центр. Багатий творчий бекграунд Первомайська є нині незадіяним, а він має стати частиною культурної практики містян, має бути туристичним магнітом, як зараз модно казати. І реально творити нову культуру, тому що без цього фундаментального минулого, яке в нас було, нецікаво робити щось далі. Цікаво бути спадкоємцями чогось величного, і нам із цим пощастило.
«Проєкт Шевченківського фестивалю створений саме для того, щоби посилити українців, дати усвідомлення, хто ми такі є»
Так багато думок у мене на рахунок цієї, дуже маленької насправді, події, але я вважаю, що в цей час, у якому ми зараз живемо, хворіти гігантоманією не доводиться, нема в цьому потреби. Нам дуже треба навіть те маленьке, що в нас є, зберігати, нам треба будувати маленькі місточки, навіть в умовах, коли все для фронту, все для Перемоги, — ми маємо «на коліні» продовжувати писати плани нашого культурного поступу, максимально залучати молодь до цього, об’єднувати різних людей, у яких горить вогонь волонтерства, які розуміють, що таке Україна, і самі собою втілюють цю Україну. Нам треба обов’язково маленькими кроками рухатися вперед, бо нічого не робити ми не маємо права.
Проєкт Шевченківського фестивалю створений не для забави, він створений саме для того, щоби українців посилити, дати усвідомлення, хто ми такі є.
Це незмінне, це якби майже релігійна основа нашої держави і суспільства. Навіть якщо хтось скаже, що це неправда, я повторюся: Шевченко — це несуча конструкція, він нам дуже потрібен. Зараз життя доводить, що ми вертаємося до дуже простих, зрозумілих постулатів: «Борітеся — поборете», «Обнімітесь, брати мої, молю вас, благаю», «Як понесе з України в синеє море кров ворожу, отоді я — і лани, і гори — все покину і полину до самого Бога молитися, а до того я не знаю Бога». Вища цінність для Шевченка — відновлення Незалежності, він навіть з Богом, в якого вірить, полемізує на цей рахунок і ставить Йому умови, наче Зеленський на саміті НАТО: я не буду молитися і не вспокоюся, доки кров ворожа не змиється в Дніпро. Це наш актуальний шлях нації.
Тому ми хочемо, щоби цей національний рух патріотичний не перетворювався в якусь нову «шароварщину», не ставав просто епопеєю про пса Патрона, щоби ми не забували, що у сьогоднішній духовній війні у нас є провідник — Тарас Шевченко. Ми будемо збиратися біля нього, пити каву і згадувати основну, базову абетку — що таке бути українцем. Завдяки цьому повторенню сподіваємося, що буде підтримуватися правильне розуміння, бо сенси, якими ми дихаємо і живемо, останні триста років незмінні. Нам обов’язково це треба розуміти, для того, щоби наш рух став переможним. Щоби після того, як ми виграємо війну, ми ні в якому разі не програли мир. Бо тільки культура здатна вести націю до розквіту, бо культура — це програмне забезпечення, воно є суттєвим для того, щоб не просто фізично вижити, а для того, щоби ще й залишитися собою, свої цінності впровадити в майбутнє. Тому Шевченко — незамінна зброя, крутіша за Хаймарси, F-16 та «Петріоти», ця зброя в нас є, тому будемо, як то кажуть, «змащувати» її.
Брати Капранови. ШеFest 2021Фото: із особистого архіву Олександра Висоцького
Літературно-духовні вчення під пам’ятником Шевченку у Первомайську — це як запрошення до великого паломництва на Моринці у серпні цього року. Ми віримо, що після наших мандрів у Первомайськ до нас вже із Первомайська приїде велика крута делегація, яка подивиться, що ми зробили в Моринцях, і цей досвід обов’язково розповсюдить потім на культуру нашого прекрасного міста і громади.
«Давати людям, які шукають себе у світі, натхнення, надію, повертати любов до України»
А в майбутні роки, коли ми з вами будемо мати спокій, ресурс, можливість, будемо повертати все до відповідних масштабів, робити класне шоу, приваблювати великі маси людей, які шукають себе у світі, давати їм натхнення, надію, повертати любов до України.
ШеFest — це про любов до УкраїниФото: із особистого архіву Олександра Висоцького
Щоби любити Україну, її потрібно просто знати. А щоби любити Шевченка, його потрібно просто почитати незаангажованим оком, чим ми, власне, і займаємось.
«Стільки років наче знав, а тут щось нове»
Про майбутній ШеFest та «Каву біля Тараса» розповідає Катерина Баранюк, засновниця студії KatRina.Art.
— У цьому році моя студія KatRina.Art буде представляти Первомайськ в Моринцях на творчій галявині. У Моринцях, на батьківщині Шевченка, щороку проводять цей фестиваль. Збирається культурно-творча інтелігенція, історики, етнографи, плюс культурна програма, зірки виступають.
А оскільки режисер фестивалю Олександр Висоцький — із Первомайська, то уже не перший раз він приїздить сюди. Це як відгалуження від Ше.Festу — Ше.Fest у Первомайську. Вони популяризують Шевченка та розвіюють «совкові» міфи про нього, і це дуже добре. Бо такі факти спливають, що думаєш: стільки років наче знав, а тут щось нове.
Олександр був у Первомайську ведучим на Різдві для нескорених. Із грудня 2022 року у нас творча співпраця, об’єдналися однією ідеєю. Він звернувся до моєї студії з проханням ілюструвати казки для дорослих: переробив «Колобок», «Котигорошко», «Хлопчик-Укропчик». Ми в студії цю книжку ілюстрували. Отак ми творчо співпрацюємо.
Каву біля Тараса організовує БФ «Первомайщина наш оберіг». Це буде шевченківський флешмоб, а також ми поставимо скриню, будемо проводити збір на ЗСУ.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
