Юні первомайці віддали кошти, які збирали на велосипеди, на користь ЗСУ

Олександр Гурський Журналіст

10 квітня 2023 12:21

Герої нашого матеріалу — двоє юних братів із Первомайська. Вони віддали на потреби воїнів ЗСУ власні кошти, які збирали і відкладали на покупку велосипедів. Ольга Петренко, засновниця та волонтерка гуманітарного хабу «Їдальня Пампушка», котра проводила той самий збір коштів, розповіла журналісту Гард.City про донат, який розчулив її до глибини душі.

Ольга Петренко: «Багато українців просто відгородилися від теми війни»

Ольга Петренко, волонтеркаАвтор: Олександр Гурський

— Нам постійно надходять запити від військових. Один із таких запитів був про автівки, які потрібно було гнати на фронт. Їх треба було заправити, а це чимала сума. Тож я почала робити про це пости у соцмережах.

На жаль, зараз збори проходять дещо кволо. Здається, що люди забули про війну. Я пам'ятаю минулорічні збори, коли люди активно включались у волонтерський рух: донатили, щось віддавали, збирали, фізично допомагали. А зараз вже всі розслабились. У мене складається таке враження, що нині багато українців просто відгородилися від теми війни і просто собі живуть, ніби нічого не відбувається. Навіть якщо пригадати перші сирени, які ми почули — вони вже змушували людей до якихось дій, всередині українців бодай щось клацало. А зараз вже наче як всі просто пішли у своє життя і немає ніякої війни. А жах фронту — він нікуди не зник. Там відбувається таке, що далеко не всім відомо, не всі ЗМІ покажуть. Але ті, в кого є родичі на фронті, знають про ці всі жахіття, з якими на передовій живуть наші захисники.

Тушкованка для ЗСУ

«Такі речі розчулюють і надихають»

— Розкажіть про цей випадок: з хлопцями та велосипедами.

— Отже, нам потрібно було зібрати на пальне 20 тисяч гривень. Каністру палива нам віддав отець Володимир (Головчак — ред.), близько десяти тисяч вже було. Але все рівно не вистачало і збір не вдавалося закрити. Аж тут мені дзвонить подруга і каже, що в нас є 4 тисячі гривень. Я ж спочатку не зрозуміла, звідки гроші. Кажу: «Тетяно, ти така молодець, так швидко зібрала. Треба, аби й ти збирала гроші, оскільки в тебе добре виходить». А вона мені пояснює, що це гроші від родини, від синів. Каже, малі збирали на велики, побачили пост про збір для військових і вирішили віддати кошти на допомогу.

А це ж діти, розумієте? Хлопцям 11 і 14 років. Я дуже сподіваюсь, що цей їхній вчинок стане прикладом для інших містян і українців. Такі речі розчулюють і надихають. В мене, бачите, просто зараз мурахи по шкірі, коли я згадую про такі речі.

Хочеться, аби люди більш активно долучались до зборів і розуміли, що можна бодай зрідка не взяти собі якоїсь, наприклад, кави, а зробити хоч і невеличкий, але внесок у Перемогу. Уявіть, скільки можна було б збирати коштів, якби кожен просто кинув по 10-20 гривень!

Тетяна Гармотько: «Кажуть мої хлопці: "Ми без великів проживемо якось, а от військові без допомоги — ні"»

Тетяна Гармотько, мати трьох хлопців, мало не крізь сльози розповідає, як її здивували двоє старших синів.

— Я собі метушилась на кухні. Діти гортали фейсбук і побачили пост Олі про збір на пальне. Приносять вони мені на кухню гроші і просять, щоб я їх перекинула тьоті Олі, для військових. Кажуть: «Ми без великів проживемо якось, а от військові без допомоги — ні». Я дуже розчулилась. Вони десь із січня збирали ті гроші: працювали, роздавали листівки. В старшого сина вкрали старий велосипед. Ми вже навіть ходили, дивились їм ровери. Я казала, що докладу необхідну суму до їхніх грошей. Але той їхній вчинок мене неймовірно приємно вразив.

Розумієте, наші діти живуть в такий час, коли дитинства як такого вже немає, немає повноцінного спілкування з однолітками, дистанційне навчання, тривоги і все таке інше. В них немає дитинства в тому понятті, яким воно мало б бути. Мої діти дуже сильно подорослішали за минулий рік. Від початку вторгнення мої хлопці допомагали мені пакувати, фасувати і передавати гуманітарку. Вони розуміють все і відчувають цю війну: її проблеми, потреби. Мені прикро, що люди починають забувати про те, що боротьба триває, особливо шкода, що забувають про війну саме дорослі люди.

Фото: із сімейного архіву

До речі, поки цей матеріал готувався до виходу, пані Тетяна таки не стрималась і вже вирішила сама приємно здивувати своїх синів — придбала омріяні велосипеди.