До повномасштабної війни їдальня «Пампушка» родини Ольги Петренко готувала смачнючу їжу на виніс та напівфабрикати для первомайців. Вони мали плани розширити бізнес — натомість зараз годують українських захисників та волонтерять на повних парах. Все це можливо завдяки людям, які згуртувались задля спільної мети, розповіла Ольга журналістці Гард.City.
Шановні читачі! Редакція змушена приховувати назви, розташування частин та кількість допомоги. Деякі речення вам можуть здатися обірваними, але ж ви розумієте: це матеріал про діяльність волонтерів, а не довідка на допомогу ворожим шпигунам.
Як прийшли до волонтерства?
«Якось само собою. 24-25 лютого я побачила дуже багато слізливих сторіс первомайських дівчат. Плакали, боялися. Мене накрила хвиля обурення. Так, нам всім страшно. Я під час першої повітряної тривоги теж не знала, що робити. Але подумала: навіщо зараз виливати на людей оце все? Я виставила перше відео, що нам не страшно, давайте будемо бадьорими духом. Через 2 дні ми вирішили, що потрібно щось робити, бо сльози лити — то не для нас. І ми вирішили піти в тероборону», — згадує Ольга Петренко.
«Коли сидиш вдома — страшно, а коли ти десь зайнятий, коли постійно в русі, то ніби нормально. Рух — це життя!»
Однак до лав ТРО Ольга з чоловіком не потрапили: тоді забирали одразу з речами, а вдома їх чекали двоє дітей і мама поважного віку. Тому вирішили робити, що зможуть, тут, у Первомайську. Розпочали зі збору інгредієнтів для коктейлів Молотова: «Зранку Оля Слюсар написала: в мене горять руки, давай будемо робити коктейлі». А я тільки відкрила очі, кажу: добре, будемо робити. Зібрали бензин, масло, пінопласт, тканину, пляшки. Приїхала Наталя Кириченко, і ми всі перебазувались в автопарк. То кілька днів ми там працювали. Можливо, та робота і не так потрібна була, але вона була потрібна тим людям, які не хотіли сидіти і жувати соплі. Адже коли сидиш вдома — страшно, а коли ти десь зайнятий, коли постійно в русі, то ніби нормально. Рух — це життя!»
Як розгорталась і масштабувалась діяльність
Коли зрозуміли, що така допомога вже не актуальна, почали робити те, що вміли на професійному рівні — готувати: варити, смажити, пекти. Щодня розвозили їжу волонтерам.
«Почали робити те, що вміли на професійному рівні — готувати: варити, смажити, пекти»
«У перші дні ми тісно сконтактувались з Оксаною Лукіянчук з Growex: фермери дали 4 тонни муки. Оскільки передати її на міськвиконком не вдалося, ми муку залишили в надійному місці, і тепер нею користуємося: віддаємо на пекарні, самі працюємо з нею, роздаємо переселенцям. Також фермери передали 7 тонн молока, я обдзвонила лікарні, школи, нікому не треба було, поїхало молоко на молокозавод», — розповідає Ольга.
На цьому етапі Ольга та її однодумці зрозуміли, що реєструвати всі волонтерські дії через міськвиконком — довго, незручно і не ефективно, тому розраховували на власні зв’язки, можливості та інформацію.
«Заповнювали форми для волонтерів кілька разів, ніхто до мене не звертався. Коли ми звертались, теж у нас не вийшло налагодити співпрацю, тому ми продовжили отак працювати. Багато людей бажали допомогти, і в міськвиконкомі намагалися їх зібрати докупи. Але те все не клеїлось, бо багато часу втрачалося на бюрократію».
Як взялися опікуватись військовими
Потім Ольга Петренко сконтактувалася з Ольгою Бабковою. Це волонтерка, підполковник у відставці. Жінка зв’язувалась з теробороною, військовими і з’ясовувала, які в них є потреби.
«З нами вийшов на зв'язок великий підрозділ, ми їх називали умовно «М». Вони жили в полі, в необлаштованій будівлі. І ми їх взяли під своє крило. Дуже багато людей, яких ніхто не кормив тоді. Про них ніхто з Первомайська не знав. Зараз вже про це можна говорити. І от ми допомагали цим хлопцям: облаштували той сарай, шукали ковдри, подушки, шапки, бушлати, медикаменти. Організовували збори, почали збирати продукти і готувати їм їжу. Їм готувала ще Наталя Гронська, ми почергово готували, продуктами ділилися.
Крім того, паралельно були дзвінки від інших волонтерів: «У мене їде багато бійців зараз через Первомайськ, давай швиденько їм щось із собою». Тобто постійно щось відбувалося. Юра Матвієнко допомагав: ковбаси, сосиски привозив, це дуже добра допомога була.
Потім у нас з’явилось близько кількох десятків осіб умовно скажемо «Л» — теж в полях. Ми теж взялися їх годувати, Бабкова їм завозила.
Були у нас запити на допомогу під населений пункт В., там було тоді ще більше осіб: просили крупи, картоплю, навіть варення — чаї колотити, ми все звозили, їм же кожного дня потрібно було щось їсти. Але ж ми теж не можемо годувати таку грандіозну кількість людей щодня. Все, що від нас залежало, ми робили.
Бабкова отримала гумдопомогу від НАТО: обмундирування, їжу, ліки — вона все те передала на тероборону. Ми все, що передаємо, відслідковуємо, воно нікуди не дівається, йде із рук в руки за призначенням.
Ми багато кого годували. Наразі я знаю, що Альона з «Челентано» й досі годує людей за власні кошти. Вони — працююче кафе, у них не вистачає плит, то ми підхоплюємо, першу страву готуємо на вихідних. Вже місяць це все триває, бізнес висмоктаний, ми оце щось робимо за рахунок того, що нам люди зносять, власних коштів уже зовсім немає. Хліб пече Тамара з коледжу. Ми муку даємо, вона пече, теж розвозимо. У нас є Саша з бусом, він ніколи не відмовляє.
Недавно з нами вийшли на зв’язок представники однієї військової частини, де строковики. Їм потрібна допомога. Дещо їм привезли інші волонтери, Володимир Вовк допоміг із сантехнікою. А їсти хлопцям потрібно. Ми їм воду возили, печиво, цукор, каву, трохи підтримували. На сьогоднішній день ми вже завезли їм 3 машини харчів: від Growex приїхало багато крупи й картоплі, також волонтери Василь і Іван відвантажили їм консервацію, чай, каву. Зараз хлопцям потрібні ковдри, подушки, будемо збирати.
Ще ми опікувались підрозділом, назвімо його умовно «П»: ми передавали і їжу, і ліки, і з іншими волонтерами їх сконтактували.
Потім до нас звернулась ще одна бригада, попросили розвантажувальні та бронежилети. Поки ми чекали, що пошиють, їх вже забезпечили, а натомість написали список необхідних ліків. Довжелезний. Очі в нас повипадали. Але все знайшли.
Оксана з Growex нам дала частину, а частину — ГО «Первомайщина — наш оберіг», дуже багато зібрали. Все відправили, хлопці нам звіт скинули. І це все попутно, все одне за одним. Там спальники, ліхтарики шукаєш, там ліки, там харчі збираєш. На останніх парах. Військовим збираємо все найкраще. Вони заслуговують на найкраще. Від них залежить наш спокій. Ми повинні їх забезпечити, чим тільки можливо».
Як стали допомагати біженцям
Біля їдальні «Пампушка» — справжній склад речей: дитячий, жіночий, чоловічий одяг, взуття, іграшки, предмети гігієни. Все це зібрано завдяки небайдужим людям. Розсортовано та акумульовано тут — щоб віддати тим, кому це необхідно.
«Я навіть не пам’ятаю, як з переселенцями це все почалося. Першим вийшов на зв’язок чоловік, який шукав родині з 5-ма дітьми допомогу: їжею і одягом. У них не було нічого. То ми зібрали, навантажили в Сашобус (машину волонтера Сашка — авт.) картоплі, муки, молока, олії, овочів, крупів, цукру — там же 5 дітей і 2 дорослих. Тоді вже волонтерські кошти закінчились, бо ми купували і матраци, і каремати — всього ми назбирали десь близько 30 тисяч гривень. Але люди звозили речі, одяг, взуття, харчі. Багато наших клієнтів привезли дуже багато геть нових речей. Юра Матвієнко теж взуття приносив, нове, сказав мені: «В них немає, а в мене буде ще». Отакі фрази підтримують. Багато класного в наших людях. Олена Орляк з донькою Мариною допомагали всі ці речі фасувати, 5 днів працювали. Дуже багато всього поприносили люди. Але зараз загальна активність знизилась, бо первомайці ніби заспокоїлись, менше думають про війну, не так переживають. Але речей ми назбирали багато. Потім поїхали в Терцентр, взяли списки переселенців, і почали телефонувати, формувати по потребам родинам допомогу і роздавати.
Це все завдяки людям. Працюють дуже багато людей, просто все звозиться сюди, до нас. Юра Матвієнко безцінний зі своїми ковбасами. Бабкова зі своїми зв’язками і знайомими, вона й досі приймає до себе на квартирі військових, щоб вони викупались. З Бабковою ще одна волонтерка — Тетяна Дідухова, вона теж дуже потужно працювала, збирала все необхідне. Таня Вишневська з першого дня на зв’язку, вона привозила термобілизну, вони з родиною безкоштовно ремонтували військовим автомобілі. Нам дали 15 тисяч гривень на електроенергію, щоб можна було продовжувати готувати для хлопців. Це Людина з великої літери. Родина Рясних великі кошти вклала в продукти, матраци закупили, й не тільки. Підключаються всі: Наташа Кириченко, Наташа Клименко надавала інформацію, кому потрібна допомога, возила на своїй машині, Ольга Бичкова (піцерія «Дока піца») робила заготовки овочів для готування. Альона з «Челентано» готує. Володимир Вовк передав гуманітарку з речами. Оксана з Growex багато чого надала. Тобто ми всі якось об’єднались, кожен робить своє або всі разом щось робимо. Всіх не згадаєш, хто допомагає. Дуже багато всього зробили і робимо. Не встигаємо фотографувати, не говорячи вже про те, щоб виставляти десь. Хоча офіційно ми не волонтери. Але то таке. Ми розуміємо, що потрібно працювати. Будемо це робити, бо так треба. Маємо зробити все, щоб допомогти захищати країну. Єднаймося! Гуртуймося! Ми з Первомайщини!»
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
