Христина Панасюк, рівненська співачка та волонтерка, дала концерт для військових у Первомайську

Наталія Клименко Журналістка-медіаторка

02 жовтня 2022 11:20

Христина Панасюк, рівненська співачка та волонтерка, днями побувала у Первомайську. Співала для українських захисників на імпровізованій сцені зали-сховища, а також розповіла журналістці про творчість, волонтерство та як кожен із нас може наблизити Перемогу.

Співачка Христина Панасюк

Христина Панасюк — рівненська співачка та волонтерка. Вокалом займається з 13 років, пише вірші, співає під акустичну гітару. Закінчила рівненські музичне училище та університет. У листопаді 2014-го Христина потрапила у зону бойових дій на Донбас, де своїми піснями піднімала дух бійців, а також допомагала їм матеріально, збираючи концертами кошти на потреби ЗСУ. Нині продовжує свою волонтерську діяльність. Піснею піднімає бойовий дух та дарує хвилини перепочинку. Буває в гарячих точках і часто дивиться в очі смерті. Та попри все вірить у дух наших воїнів і знає, що кожен новий день наближає Перемогу. Днями співачка побувала у нашому місті. Співала для українських захисників на імпровізованій сцені зали-сховища. Наступного разу пообіцяла зібрати глядачів на іншій локації і уже за мирних умов. Після концерту нам вдалося поспілкуватися зі співачкою, де вона нам розповіла про свій волонтерський шлях та як військові наближають день Перемоги.

Христина Панасюк у Первомайську Після концерту у Первомайську

На концерт до Христини мене запросили військові та волонтери, за що безмежно вдячна. І хоч потрапити вчасно не вдалося, втім фінальні пісні чула і змогла поспілкуватися. Невисокого зросту, мила, з приємною, дещо втомленою посмішкою та великими очима, а ще з великою гітарою в руках, співачка всім єством демонструвала свою величезну любов до України і її захисників. Скажу відверто і відразу: не очікувала почути такі потужні патріотичні пісні. Вони розірвали душу і свідомість, як кажуть, накрило. Сліз не приховувала, аплодувала стоячи разом з усіма і хвилювалася, аби не відмовила у спілкуванні. І як тільки шквал емоцій затих, після подяк та квітів, надійшла і моя черга. Христина швидко упакувала свою гітару, перевела подих і уже за мить була готова до спілкування. Локацію для розмови вирішили не міняти. Залишилися на імпровізованій сцені, де прапор і сірі стіни сховища. Словом, бентежно.

Волонтерство зараз суттєво відрізняється від того, яким було у 2014 році

— Знаю, що ви волонтерите від початку російсько-української війни. Що для вас означає цей волонтерський проєкт?

— Я усвідомила себе як волонтера, який може нести музику, творчість нашим захисникам і підтримувати їх. Від початку, з 2014 року, волонтерство було дещо іншим. Це була допомога переважно коштами: ми збирали необхідну волонтерську допомогу. Потім я зрозуміла, що пісня теж грає не менш важливу роль і почали з’являтися пісні. Їх стало більше про окремі підрозділи, про артилерію, про десант і так далі. Я побачила, що це потрібно і мені, і нашим хлопцям. І я почала писати такі пісні і їздити на війну. Волонтерство зараз суттєво відрізняється від того, яким було у 2014 році, принаймні ми зараз усвідомлюємо масштаби, усвідомлюємо, що потрібно. На той момент ми ще всі були іншими. Є така картинка: ЗСУ в 2014 році — це котик, який ричить, в 22 — це тигр, який ричить. Ми, мабуть, всі такими стали, тому що в 2014-му ми ще зовсім не розуміли, що відбувається і були не зовсім навчені. Зараз ми швидко адаптуємося, на жаль, як би це не звучало, і швидко приймаємо рішення. Щось шукаємо, знаходимо, передаємо і завдяки комунікаціям, спілкуванню можна вирішувати будь-які питання. Для прикладу, чи де взяти інструкцію до Джавеліна. Було багато цікавих завдань з лютого. Але, дякувати Богові, поступово вони вирішувалися.

— Ви підраховували кількість концертів за цей час, які ви провели в гарячих точках?

— Насправді я спочатку рахувала поїздки: одна, друга. Я просто зберігала папки з фотографіями і вони у мене так і були, а потім я збилася з рахунку і перестала робити ці папки, просто фотографії. Бувало так, що ти приїжджаєш з однієї поїздки, за тиждень їдеш в іншу і в принципі все на схід. На даний момент наш бойовий кордон став значно ширшим і можна будь-де знайти місця, де потрібні концерти, потрібна підтримка нашим захисникам. Тому так.

Пісні трішки нагадують про дім, про рідних, про близьких і повертають в життя, переключають від війни

— Найбільш пам’ятна подія серед цих концертів є?

— Важко сказати, вони кожна по своєму важлива, кожна несе якусь цінність, усвідомлення всього, що відбувалося. Можливо не одразу, можливо з часом, можливо, коли ти повертаєшся. Ось я нещодавно повернулася зі сходу. Уперше за стільки років було насправді дуже страшно. Ми прокидалися кожного ранку від того, що чую: гроза чи не гроза, не можу зрозуміти: чи це прильоти по нам чи не по нам. І гроза, і паніка, просто все хитається від тих прильотів і ти не усвідомлюєш, що відбувається. І коли я повернулася додому, буквально два дні пройшло і хлопці скинули фотку, що місце, де я ночувала, фактично знищене. Туди прилетіла ракета. Вони скинули фото залишків тієї ракети. Кажуть, що «дуже вчасно ти поїхала». Але я розумію, що концерти тоді були дуже важливі. І в такий гарячий момент вони все рівно важливі. Для мене важливі з розумінням того, що роблю щось цінне для себе в цьому житті, для усвідомлення своєї ролі. І хлопцям, і дівчатам також відчуваю, що це дуже важливо, тому що це пісні. І не важливо хто би приїхав, пісні трішки нагадують про дім, про рідних, про близьких і повертають в життя, переключають трохи від війни, від вибухів, від втоми, повертають до того, що існує мирне життя і ми обов’язково всі повернемося до нього.

— Ви сьогодні тут у нас і ви приїхали на запрошення вашої подруги, вона довго чекала на вас. Яка це була зустріч для вас?

— Мені дуже приємно, що я тут, у вашому місті, хоча я тут вперше. Можливо, колись проїздом я тут була, але так, щоб мати концерт, на жаль, не було. Я вперше тут. Сподіваюся, що ми обов’язково ще будемо зустрічатися, можливо, в інших локаціях, зараз в умовах сучасного стану військового ми не можемо ризикувати. А колись, обов’язково, це будуть великі зали, де будуть збиратися небайдужі люди і ми будемо згадувати про те, як нам давалася Перемога.

— Ви доволі часто зустрічаєтеся з бійцями, скажіть, який у них дух?

— Насправді важко сказати, звісно схвильований, але бойовий. Наші воїни мужні, вони готові боротися, захищати, вони готові ризикувати своїм життям і вони усвідомлюють і свідомо ідуть у бій заради країни, заради людей, заради дітей і для мене це найвищий подвиг, який тільки є. Тому я вдячна кожному нашому захиснику.

— Ви бачите бійців, ви бачите їхній настрій, ви проводжаєте їх у бій своїми піснями, а ніколи не виникало у вас прогнозу відносно того, Перемога — то коли?

— Це питання звучить дуже часто. Насправді Перемога залежить від кожного з нас, тому що той, хто робить хоч якийсь невеличкий внесок в Перемогу, не важливо чим — дитячим малюнком, плетінням сітки чи фінансово — це уже якийсь певний внесок у Перемогу. І Перемога як мінімум на день ближче кожного ранку, на день вона ближче, тому сьогодні Перемога на день ближче! Це єдине, що я можу сказати. Але я впевнена, що Перемога буде, бо ми дуже сильні, ми мужні і нами керує Любов!

— Щиро вам дякую. Бажаю усім нам Перемоги і чекаємо після Перемоги до нас.

«Усім говорю, що маю позивний “Окопно-бліндажне щастя”»

А після зустрічі я ще дізналася, що Христина має позивний «Щастя». На одному з концертів, коли її представляли, як заслужену співачку, один із військових вигукнув: «Та вона ж наша, окопно-бліндажна». Після цього Христина усім говорить, що має позивний «Окопно-бліндажне Щастя». А ще Христина пише про хлопців з окопів, про їхні почуття і їхнє геройство. Для прикладу, пісня «Ніжний ангел». Ця пісня про подружжя волонтерів з Вінниці. Чоловік від народження має дефект зору, нічого не бачить. Його дружина — підтримка і опора — возить на передову гуманітарку, яку він допомагає складати. Пісня «Ти підбори змінила на берці» — про дівчину, яка пішла воювати за контрактом.

Композиція «Ти потрібен» — про військового з Харкова, який повертався додому, перед цим пробувши досить довго у Мар’їнці. Та в метро його образили. Він не міг стерпіти цього, і знову зібрався на передову. Христині ледь вдалося заспокоїти його, хлопець таки поїхав до рідних. Після цього з’явилася пісня «Ти потрібен». Ця пісня про те, що є люди, які опускають свої очі, не знаючи, що сказати, і говорять у своє виправдання насправді непотрібні речі. А є люди, які пишаються, потрібно триматися таких людей і знати, що їх більшість.

Та найважливішою піснею на сьогодні для себе Христина називає пісню-композицію «Сталеві люди», яку вона створила у квітні цього року. Пісня присвячена воїнам з «Азовсталі» і всім подіям, свідками яких стала співачка. «Мене на цю пісню надихнули наші захисники і наші люди в цілому, які ніколи не брали до рук зброю, які починали евакуйовувати дітей, вивозити поранених і робити все, що можна робити. Наші люди — сталеві, і ця війна нас ще більше об’єднала, і дай боже нам цю єдність не втратити ніколи».

Читайте також: «Сльози лити — то не для нас»: про завзятих волонтерів Первомайська