Замкненість у чотирьох стінах накладає свій негативний відбиток на емоційний стан, побут, роботу, фінансове становище родини та стосунки. Як пережити цей період та зберегти психічне здоров'я, журналістка Гард.City дізнавалася у психолога Олени Константинової.
— Все частіше у поліцейських зведеннях читаємо про випадки домашнього насильства. Як ви думаєте, чому замість згуртування родини у цей непростий час відбувається протилежне?
— Питання домашнього насильства, попри удосконалення законодавства стосовно недопущення таких дій та відповідальність за прояви насильства, ще залишається у суспільстві прихованим.
По-перше. До вимушеного карантину люди, які ставали жертвами фізичного, психологічного, економічного насильств для власної безпеки та безпеки своїх ближніх, а також для відновлення, могли вийти з дому, отримати підтримку знайомих, друзів, лікарів та переосмислити наодинці, як жити далі, як убезпечити себе та рідних від кривдника. Сам кривдник міг протверезіти, оговтатися від скоєного лиха та зрозуміти свою відповідальність за скоєні дії, особливо коли про наслідки насильства дізнаються правоохоронні органи чи є загроза втратити родину.
По-друге. Сьогодні, залишившись наодинці з потенційним кривдником у одному закритому приміщенні на тривалий час, будучи фізично ізольованими від ближніх та їхньої підтримки, не завжди маючи змогу та сміливість телефонувати до правоохоронних органів чи соціальних служб через те, що усі розмови та уся поведінка контролюється насильником, не маючи можливості усамітнитися, особливо коли заручниками ситуації стають діти та батьки, що проживають на одній території, жертви домашнього насильства стикаються з шантажем та ризиком для життя бути ще більше змордованими, якщо про домашнє насильство дізнаються сторонні люди.
По-третє. Подружнє життя та вікові психологічні особливості мають проходити періоди злетів та криз, що сприяє особистісному розвитку та переходу подружньої пари на інший рівень спілкування. Відсутність навичок безконфліктної комунікації, культури спілкування у кризових ситуаціях та егоїстична поведінка призводять до того, що людина, яка не вміє справитися з власними емоціями, виливає агресію, гнів на ближніх, слабших чи фінансово залежних від неї людей.
До карантину подружжя могло спілкуватися на побутові теми від 15 і більше хвилин, та обговорювати новини дня, у час карантину люди мають змогу побачити один одного як зовсім іншу незнайому людину, поряд з якою вони проживали кілька років, не замислюючись, що людина змінилася і ви теж, а тепер доведеться під одним дахом у обмеженому просторі вивчати один одного знову. І, на жаль, багато хто не проходить це випробування, оскільки виявляється, що до цього люди проживали не як подружжя, а як квартиранти.
Та тільки ця «подружня команда» формувалася без психолога та тестів на сумісність уже дорослих особистостей. Усвідомлення того, що тобою керують інші, твої бажання не співпадають і не поділяються оточуючими і низький рівень емоційного інтелекту призводить до нових криз, насильства, до точки неповернення у кризових подружніх стосунках.
— Мої знайомі жінки скаржаться на домашнє перевантаження. Що б ви їм порадили?
Звісно, коли одночасно у хаті всі рідні, а годування та прибирання лягає на плечі однієї людини, тоді психологічний стан цієї людини буде найбільш вразливим та напруженим.
Саме для цієї людини, скоріше за все — жінки, цей період карантину може стати періодом переосмислення своєї ролі у цій родині. Це справді час змін: вирішити, чи тут хтось одна/один прибирає, чи, нарешті, делегування повноважень та розумний розподіл обов'язків між усіма членами родини буде введений з цього часу. Запевняю вас, любі жінки, ваша самоцінність та самооцінка зросте у ваших очах, від того зросте ваш гарний настрій та самопочуття, отже, ви станете щасливою жінкою в ресурсі. Варто відверто сказати, що деякі члени родини без «жартівливого опору» не здадуться і не одразу візьмуть на себе додаткові повноваження. Але це час змін не лише для вас, а й для росту їхнього усвідомлення себе активними членами родини.
— Як не з'їхати з глузду від негативного інформаційного потоку?
Так, емоційна зарядженість людства сьогодні має високий градус. Переповнення новин негативними фактами, статистикою, та, відповідно, негативними емоціями дуже впливає на психологічний стан населення та на емоційне здоров’я. Є таке поняття, як «емоційна дієта», і я пропоную нею скористатися для утримання психіки у нормальному стані.
Перегляд новин заплануйте лише 2 рази на день, вранці та не пізніше, ніж за 2 години до сну. Вплинути на статистику пандемії ви не можете, а кількість постраждалих від психосоматичних хвороб, які загострюються від постійного перегляду такої інформації, зросте, якщо ви не подбаєте про себе. Отже, ви зараз робите все можливе у цих обставинах: ви на самоізоляції, піклуєтеся про рідних, використовуєте всі методи захисту та профілактики, тримаєте фокус уваги на позитивних моментах спілкування з рідними, молитеся, медитуєте, читаєте духовну літературу, спілкуєтеся з рідними. І лише 15 хвилин у день читаєте статистику.
— Як людям пережити цей період, не втративши сім'ю?
Час змін – це справді час змін і нових можливостей. Лише ми самі його свідомо забарвлюємо позитивною чи негативною емоцією, маркуючи подію від «усе розвалилося, нічого вдіяти не можна» до «я спробую по-іншому, і якщо не вийде з першого разу, я врахую помилки, спробую вдруге».
Життєві та вікові кризи не легкі, але наполегливі спроби вирішити питання у нових умовах просувають тебе до нових досягнень швидше. Кожна людина вже має такий досвід подолання незручностей та проживання чергової кризи: новонародженими протягом одного року навчилися ходити, трирічними — випробували свої кордони, набивши гулі, дізналися, що можете у періоді «я сам».
Сьогоднішній час змусив нас усвідомити усі плюси та мінуси ситуації. Якщо я маркую цю подію як «тривожно, але ми разом з рідними турбуємося про себе та інших, екологічно поводимося із своїми почуттями та почуттями близьких, тому що усі в одному човні — родина. Ми зможемо, ми спробуємо, ми це переживемо і будемо згадувати, як ми подолали кризу». Це один варіант. Інший шлях, який обрали деякі люди, це: «Мені й так важко, я не хочу ділити з тобою свої кошти, їжу, ліжко. В мене в душі порожньо і ти мене дратуєш, оскільки я маю з тобою жити і спілкуватися, а мені нічого вам дати, лише агресія і злість. Ви усі винні (влада, мати, дружина, чоловік, керівник) у моїх нещастях. Я навіть не буду пробувати слухати вас, бо мені найгірше». І саме тоді, коли людина зробила свій усвідомлений вибір будувати, а не руйнувати, вона буде намагатися знайти час якісно його провести з рідними, поглянути на свою половинку по-новому і спробувати навчитися бути гарними батьками, які можуть проводити довго свій час з дітьми (не в гаджетах, а живим спілкуванням).
Сьогодні усі ми змінилися, отже пропоную вивчити ту людину, яка усвідомлено обрала прокидатися саме з вами в одному ліжку і бути підтримкою. Питання цінності життя та здоров’я сьогодні на першому місті. Але всі інші сфери життя продовжують функціонувати, лише змінивши формат.
Запитайте себе, що знаєте ви про свою рідну людину сьогодні:
- Що вона любить?
- Про що мріяла до карантину і які мрії про майбутнє?
- Якими вашими рисами захоплюється?
- Чому мріє навчитися?
- Якими вона бачить ваших спільних дітей і які традиції для неї важливі?
- Що б хотіла прочитати та подивитися, яку музику послухати?
- Чого саме очікує від вас, як вираження любові: допомоги у спільних справах, якісного часу спілкування, подарунку, слів підтримку, обіймів?
А якщо вам зле і підходять хвилини, коли ви відчуваєте образу, скористайтеся такою психологічною технікою.
Закрийте очі, зробіть глибокий вдих — видих. Подумки станьте з цією людиною поряд і подумайте:
- Так само, як і я, ця людина шукає щастя у своєму житті.
- Так само, як і я, ця людина намагається уникнути страждань у своєму житті.
- Так само, як і я, ця людина пізнала сум, відчай та самотність.
- Так само, як і я, ця людина намагається задовольнити свої потреби.
- Так само, як і я, ця людина пізнає життя.
І нехай ваше життя буде сповнене любові.
