«Без води міста не стане», — заявив на сесії депутат міськради Алі Алієв, і не погодитися з цим важко. Стале водозабезпечення завжди було серйозною проблемою Первомайська. Особливо часто без води залишаються абоненти величезної частини міста, яка обслуговується водозабором ОСВ-2. Про роботу водозабору, реалії та міфи розповів Гард.City начальник станції Денис Пержинський.
Денис Олександрович Пержинський
Про ОСВ-2
Очисні споруди водогону є структурним підрозділом міськводоканалу, на який покладається технічне забезпечення підйому води, її очищення та подача у мережу.
ОСВ-2 знаходиться на березі Південного Бугу. Місце віддалене, працівників возить автобус. Поруч із будівлею, де наразі розташовані споруди, приховалася попередня станція. Дуже стара, але ціла. По цеглинках не рознесли. Можете завітати та подивитися.
Біля водозабору — пожежний резервуар. Зараз там вирощують мальків, якими потім зариблюватимуть річку.
Денис Пержинський вважає, що такий варіант зручний для всіх: риба чистить ставок та річку, а у резервуарі нікому не заважає. А взагалі тут дуже красиво.
Побудували станцію в 1969 році. З тих пір вона забезпечує Первомайськ водою.
Труби проходять під дном річки. Потім вода під нахилом потрапляє до колодязя станції. Навіть після минулорічної трагедії, коли ледь на висохла річка, вдавалося хоч якось забезпечувати місто водою. Система проміркована та дуже вдала.
Загалом є три таких станції.
- ОСВ-1 бере воду із Синюхи (розташована на Грензаводі).
- ОСВ-2 — з Бугу та частково з Кодими.
- ОСВ-3 — виключно з Бугу та обслуговує Цукровий завод.
ОСВ-2 обслуговує три гілки водогону, ці споруди забезпечують водою левову частину міста. Той самий жовтуватий колір води, який лякав містян, виникав саме через забір частини води з Кодими: вона там дуже прозора, проте майже пляшечно-коричневого відтінку. Якість сирої води, що йде у переробку, на ОСВ-2 найгірша.
Розповідає Денис Пержинський:
«Обладнання, що забезпечує подачу води у місто, дійсно «військове», дуже просте та надійне. Робилося на совість. Важливо, що обслуговувати насоси ми можемо самостійно, замовляючи витратні матеріали на «Фрегаті».
На станції І-го підйому встановлено 4 насоси потужністю 200-250 кубічних метрів на годину. З них три перебуває у резерві, один в роботі. Споживання електроенергії 50 квт/годину.
На станції ІІ-го підйому маємо три насоси ЦНС-300 та один ЦНС-180. Один перебуває у роботі, три у резерві. Окрім насосів, маємо частотний перетворювач, який підтримує необхідний тиск у системі та, відповідно, робочу потужність насосів. Коли немає поривів, споживаємо електрики ми загалом 100 квт/годину, а іноді навіть і 90.
Загалом два підйоми споживають 150 кіловат електроенергії за годину.
Максимальне споживання у піковий період із увімкненим опаленням (на станції влаштували електроопалення, що дозволяє забезпечити плюсову температуру у робочих приміщеннях) не перевищує 200 квт/год.
Що може вплинути на стале водопостачання міста в цілому?
Основна проблема — це резервуари, з яких безпосередньо подається вода у мережу. Вони є частиною процесу підготовки води. Таких резервуарів наразі два, вони обидва металеві та перебувають в аварійному стані. У минулі роки їх чистили, зараз людей не пускаю, занадто небезпечно. При цьому невеличний бетонний резервуар, побудований одночасно із металевими, зберігся у чудовому стані.
Вимагає термінової заміни вихровий змішувач, освітлювачі (працюють частково), фільтри (з восьми, які є у наявності, робочі лише два)».
Про очищення води
Воду знезаражують хлором. Зберігають його в окремому приміщенні, періодично проводять навчання персоналу щодо дій на випадок витоку. При цьому варто зазначити, що приміщення будувалося спеціально для цієї мети, має систему, яка дозволяє мінімізувати наслідки у випадку витоку вплив хлору.
Далі вода, змішана із коагулянтом, потрапляє у залізобетонні відстійники глибиною до 10 метрів. Важкі частинки осідають на дно резервуара і видаляються із системи.
Виробнича частина станції, де відбувається відстоювання та фільтрування води, розподілена на дві ідентичні частини. Теоретично, мають працювати по черзі. Поки одну ремонують, друга працює. Проте одна частина уже понад 10 років аварійна та потребує ремонту, експлуатувати її не можна, тож у роботі фактично залишається єдина та незмінна.
Попри заяви у соцмережах про те, що вода, мовляв, потрапляє до кранів чи не одразу з річки, варто визнати: процес очищення досить довгий. Змішана із реактивами вода має відстоюватися більше як 6 годин. Крім того, сама конструкція водогону передбачає процес безперервної роботи.
Якість води перевіряють бактеріологічна та хімічна лабораторії. Їх працівниці моніторять якість води, що йде на місто, та терміново повідомляють про будь-яке відхилення від показників.
Фільтри доводиться мити щозміни, влітку — кілька разів на день.
Про обладнання
На підприємстві передбачене аварійне ввімкнення світла. Крім того, є резервна генераторна станція, проте занадто вимоглива та ресурсомістка. Теоретично вона перебуває в робочому стані. В останній раз використовувалася під час обмерзання взимку 2000-2001 років. Щоправда, якщо її запустити, доведеться забезпечувати майже 200 литрів ДТ та 50 литрів спеціального мастила на годину. Наразі стоїть законсервованою.
Насоси дуже вибагливі до сталого струму. Якщо навіть на мить виникає стрибок напруги, автоматика вимикає їх. Тому хвилинний перебій у енергопостачанні може коштувати містянам кількох годин без води. Для того щоб повністю заповнити систему, потрібно 6 годин. Звісно, можна швидше, але тоді виникає ризик поривів.
Попри чутки, автоматика, що регулює тиск у системі, та обладнання, яке корегує подання до води коагулянту, цілком сучасне.
За словами Дениса Пержинського: що підприємство може зробити, придбати або створити самостійно, те роблять. На жаль, можуть не все. Глобальні зміни та перебудову має робити місто. І якщо ігнорувати занепад системи, можемо отримати екологічну катастрофу.
Про пориви
Очищена вода по трьох гілках водогону йде у систему. Якщо якась із гілок ремонтується, відповідно, кількість води у мережі скорочується, і ми спостерігаємо її нестачу.
Наразі частково питання поривів вирішують засувки. Виглядають вони (для тих, хто не знає) ось так:
Тобто основні вулиці вдається перекрити, не зупиняючи водозабір. Відокремлені Котеджі, район Молокова, Гвардійської.
Проте є проблема, яка набирає обертів, але залишається поза увагою. Забудова МАФів та кіосків на трубах водогону. Наприклад, зараз будується низка магазинів на транзитній трубі водогону. Якщо буде порив — сидітимемо без води довго. Дуже довго. Вимоги ставити технічні люки не висуваються, власники можуть за бажанням залишити доступ до труби добровільно. Якщо ні, то доводиться копати. Довго та із проблемами.
Технології ремонту наразі змінилися. Наприклад, ушкоджену ділянку повністю замінюють на поліпропіленову. Так уже замінили майже всю мережу на Корабельній та половину водогону на Котеджах. Там, де немає такої можливості, ставлять доущільнювачі, які, як запевнив головний інженер Євгеній Шевцов, на 99,9% виключають вирогідність пориву у тому ж місці. Таким чином оновили труби району Грензаводу, замінили муфти, тож про постійні ремонти там не згадують.
Про резервуари
Резервуари, які викопували за «Плазою», насправді були незавершеним будівництвом. Вважати, що їх, мовляв, викопали та залишили місто без води, не можна.
Вирішити питання сталого водопостачання можуть нові резервуари, що будуються уже чотири роки поспіль на Кам'яномостівській. Три резервуари об'ємом 3 тисячі кубів кожен здатні забезпечувати абонентів ОСВ-2 водою протягом майже 2 діб у святкові дні (із великим розбором) та ще довше у будні.
Щодо економії електроенергії, то за наявності резервуарів вона реальна навіть за умови безперервного процесу. Наприклад, можна вночі на максимальній потужності запасати воду, а вдень залишати мінімальне закачування, не втрачаючи обсягів та напору води та не скорочуючи обсягів споживання.
Що ж стосується Грензаводу, там легше тим, що вночі резервуари заповнюють, а вдень вода самопливом іде у місто. Взагалі географія міста істотно збільшує вартість процесу та ускладнює доставку води до абонентів.
Трохи фейків
Бліц щодо розповсюджених міфів, які бачимо у мережах.
Відповідають керівник ОСВ-2 Денис Пержинський та головний інженер водоканалу Євгеній Шевцов.
«Після приєднання до водогону мікрорайону Молокова — 40 Років Перемоги сталість водопостачання абонентів ОСВ-2 погіршилася».
Фейк. Мікрорайон відділений засувкою. У випадку пориву, ремонт проводять без зупинки водогону. Потужності ж водогону на забезпечення мешканців водою цілком вистачає.
«На водоканалі всі старі споруди розібрали на цеглини, що могли, порізали на метал».
Фейк. Всі старі споруди законсервовані та доглянуті. Старе обладнання, яке можна використати, використовують. Приклад на фото. Старий, але пофарбований.
«Пориви так часто, тому що їх не ремонують, а забивають чопики».
Фейк. Щоразу під час ремонту намагаються прибирати ті ділянки труб, що взагалі вийшли з ладу. Якщо ж не можуть докопатися до труби під кіоском, аби відремонтувати до путя, це уже питання для тих, хто надає такі дозволи.
«У нас у воді стільки хлору, що її не можна пити!»
Фейк. По-перше, це дуже дорого. По-друге, керівник несе відповідальність за наслідки, спричинені таким порушенням технології. Тому контроль 24/7.
«Воду не чистять, качають прямо з річки».
Фейк. Відстоюють, хлорують, чистять. Щодо стану внутрішньодомових мереж та якості труб, то вже інше питання.
«Стояла ОСВ-2 і буде стояти. Всі реконструкції, аби гроші тягнути».
Фейк. Сподіваємося, нам не доведеться відчути на власному досвіді, чим все може обернутися. Адже ремонтувати резервуари, освітлювачі та фільтри потрібно не зараз і навіть не вчора. Позавчора.
Чи є вихід?
Михайло Медведчук, секретар міської ради, на засіданні виконкому вів мову про те, що Первомайськ спробує взяти участь у Проєкті тривалого кредитування великих проєктів ЖКГ. Нещодавно ми писали про Проєкт з відновлення об'єктів інфраструктури в Україні. Тож вихід є. Проте заходи з порятунку водоканалу потрібно було розпочинати, як сказав Денис Пержинський, позавчора.
Далі буде?
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
