Як наша землячка знайшла нове життя за кордоном, які сюрпризи іноді трапляються на життєвому шляху, як живеться в сонячному Єгипті та як ведеться вагітним, розповідає Оксана Генч.
З цією тендітною усміхненою жінкою ми познайомилися, коли вона поцікавилася: а чи може взяти участь у конкурсі від Гард.City первомайчанка, яка тепер мешкає за кордоном? Слово за словом, і народилася думка. Ми запросили Оксану розповісти: як там? Як ведеться їй у Єгипті?
Оксана та Мехмет Генчі + 1 пузкожитель. Фото, яке принесло Генчам перемогу у конкурсі.
Чому саме Єгипет
Життя моє в Первомайську, скажімо так, не було гіршим за інших, все, як у багатьох. Однак у стосунках не було справжнього взаєморозуміння. Начебто ти зустрічаєшся з людиною, думаєш, що відносини серйозні, але іноді відчуваєш себе поряд із найріднішою людиною непотрібним. В якийсь момент стає зрозумілим: так не має бути.
Ні для кого не секрет, що я кілька разів літала до Шарм-ель-Шейху: поєднувала приємне з корисним — відпочинок і роботу. Я майстер з татуажу. Перші дні я зранку до вечора, не розгинаючись, працювала: подруга в своєму магазині дозволила створити умови для татуажу. Далі вже можна було, з почуттям виконаного обов’язку, відпочивати. Таким чином можна окупити відпустку, заробити на подарунки близьким ще й на екскурсії і дещо відкласти.
Чергова поїздка випала на січень 2019-го. Я мала поєднати три важливих для мене події: роботу, день народження подруги та відпочинок. Тут і відбулося знайомство з людьми, які перевернули мою долю.
Перша зустріч
Десь-то мій Мехмет мене запримітив і попросив мою землячку, з якою я познайомилася трохи раніше, вмовити мене випити з ним кави.
Я довго вагалася, але врешті згодилася.
Та кава тривала хвилин з 15-ть. Я майже не говорила, бентежилася і боялася. Це тепер в нашій родині звучить така особлива суміш мов, що всі дивуються: англійська, українська, російська, турецька та ще й парочка арабських слів. А тоді: я вивчала в школі та університеті німецьку, він говорив по-своєму. Поспілкувалися з допомогою кількох англійських слів та онлайн-перекладача.
Але вже тоді я зрозуміла: він цікава для мене людина. Подруги і підтримували мене, і застерігали: не вигадуй і не витай у хмарах, всі східні чоловіки гарно говорять, це нічого не значить.
Як би там не було, я знала: все одно відлітаю і, скоріше за все, більше цієї людини в своєму житті не зустріну. Так треба.
Повернення на Батьківщину
Січень. А тут дорожній казус: вже дорогою до Первомайська поламалася машина. Мороз, сніг, вітер. Дуже замерзли, голодні, нервували. Чекали на автівку, яка відбуксувала нас до міста. Замість 4-х годин ранку добралися о 8-й. Замість гарячого чаю та підтримки отримала звинувачення. Було важко, адже разом 8 років. Але цей час і визначив: треба брати свою долю в свої руки. Тягнути стосунки, які не засновані на повазі та довірі, немає сенсу. Я вирішила змінити своє життя, чого б мені це не вартувало. Тим більше, що молодий чоловік з Єгипту знайшов мене в соціальній мережі, був ввічливим та уважним.
Друга зустріч
Моя наступна подорож випала на 14 лютого. Я вже знала, що зустрінуся з Мехметом, адже на той час ми спілкувалися в інтернеті.
Полетіли з подругою в Шарм. Я на свою роботу, вона на свою.
У минулих стосунках на День закоханих я не зважала, у нас його не рахували за свято. Однак цього дня і почалася моя історія кохання.
Прилетіли о 7-й ранку. Вийшли з аеропорту, а там — він: молодий чоловік з букетом троянд, повітряними кульками у вигляді сердечок. Випили кави, розійшлися по роботах. Так ми почали зустрічатися.
Я насолоджувалася свободою вибору, легкістю в спілкуванні, посмішками і увагою. Відлітати того разу було особливо важко: гірке почуття не покидало увесь переліт до України.
Знову дома
Вдома знову неприємності. Страхи, нашіптування, плітки. Нерви, хвороба, крапельниці. Півтора місяці суцільних нервів. І ось на фоні всього цього визріло рішення: я переїду жити до Єгипту. Переїду! Найстрашніше було прощатися з рідними та друзями. І дуже страшно слухати: «Та у нього там купа таких!» Однак я про себе знала: у мене є робота, є там подруга, не пропаду! Квартиру звільнила, білети придбала, борги віддала, витерла слізки, попрощалася і полетіла. З трьома валізами, більшими за мене. Ет, чи я не жінка? Дотягнула, довезла, прилетіла.
Початок
А в аеропорту на мене чекав мій принц. З букетом моїх улюблених білих троянд (я тоді ще не знала, що вони рідкість для Шарма, за ними довелося їхати дуже далеко). В костюмі, із гарною зачіскою — причепурився. А я з літака — хвіст набакир, синяки під очима, тягну три чемодани, в одному з яких відвалилася ручка, в спортивному костюмі, в зубах курточка. А він підбігає, допомагає з багажем і каже: «Ти така гарна! Як же я скучив!» І з таким милим та смішним акцентом.
Я винаймала квартиру місяць. В стосунках наших все відбувалося так швидко, що паморочилася голова. Вже були нові плани, про котрі я боялася признатися батькам.
Знайомство з новою родиною
Ми з Мехметом знайшли нову квартиру, перевезли наші речі (уже разом, бо до цього мешкали окремо) і вилетіли на його батьківщину — в Туреччину.
В аеропорту нас зустріли його брати, сестри, тут я усвідомила: ось зараз ми приїдемо до мехметового рідного дому, де живуть його мама і тато, бабуся. Промайнула думка: я чула, як турецькі мами не люблять наречених іншої національності, адже за їхніми традиціями мама обирає наречену синові. Нарешті здогадалася запитати: «Твої батьки знають, що їдеш не сам?» і отримала відповідь: «Звісно! Мама навіть ремонт затіяла до твого приїзду». О, полегшало. Далі допитуюсь: «А нічого, що я українка?» І відповідь, яка визначила все наше майбутнє: «Це нічого. Батьки знають, хто ти. В нашій родині ми самі обираємо собі дружин». Дружин? Мехмет, наче почувши мої думки, продовжив: «Чому ти дивуєшся? Коли я тебе побачив, я відразу зрозумів: будеш моєю дружиною. Ти — мій світ, так сильно я тебе люблю».
Приїхали. Його мама йде назустріч, обняла сина, подивилася на мене, заплакала, потім – розцілувала в обидві щоки. І всю відпустку твердила: «Не смій образити цю дитину! У неї є батьки, ти тепер відповідаєш за неї!»
Спільна поїздка в Україну
Через два тижні ми поїхали до моєї родини. Спочатку я побоювалася, як мої приймуть мій вибір, але потім все стало на свої місця. Нас дуже гарно прийняли. Під кінець відпустки тато розповів мені: «Мехмет признався, що дуже тебе кохає і просить твоєї руки».
Заміжжя
Урочисту пропозицію мій коханий організував вже в Туреччині, куди ми повернулися ще на кілька днів. Обручка та відповідь: «Так» Майже до ранку просиділи на вулиці під гранатовим деревом, обговорювали майбутнє, сміялися, отримали прочуханки від тата о 4-й ранку і пішли спати.
Розписувалися ми в Туреччині — там легше з документами все вирішити, ніж в Єгипті. Врешті-решт отримали свідоцтво про шлюб і на роботу повернулися вже родиною.
Сімейні будні: літо, спека, я працюю, чоловік теж. Він у мене шеф-кухар. Вечорами відпочиваємо в затишних кав’ярнях біля моря.
А мій день народження 13 липня ми святкували вже втрьох: з нашим дитям. Тепер чоловік називає мене дабл-персон.
Як ведеться вагітним у Єгипті
На початку вагітності мене безперервно нудило і дуже хотілося апельсинів. Коли ми кудись їхали, спочатку заїздили до овочевого магазину, купували апельсини і я їла їх прямо в автівці, чистила руками і їла, їла.
Чоловік знайшов мені гарного лікаря, який і зробив перше УЗО. Він і буде спостерігати мою вагітність.
Ми щасливі, по черзі вдивлялися у світлину, яку зробили на УЗО, в ту маленьку горошинку. І обличчя наші розпливалися в посмішках.
Як стати на облік вагітній в Шарм-ель-Шейху? Процес нехитрий.
- Обрати лікаря, зателефонувати йому, записатися на перший прийом.
- На першому прийомі лікар заводить для вас папку (у мене на 8 місці вагітності там всього 1 лист). Лікар фіксує всі дані УЗО, аналізів, вагу, ліки, які він рекомендує, та дату наступного візиту.
І все — ви на обліку.
Дуже гарно, що візити лікар визначає завчасно, жодних черг не буває. Особливість: через спеку всі справи намагаються робити увечері, тож мій лікар працює з 19-ї до 22-ї.
Отже, ми приїздимо на визначений час, зважуюсь, мені роблять УЗО (кожного разу!), здаю кров та сечу на аналіз (бігати нікуди не потрібно, лікар викликає медсестру до кабінету та використовуєш вбиральню, звісно).
Лікар приймає в своєму приватному кабінеті, пологи будуть проходити в госпіталі. Мені пощастило — госпіталь поряд з нашим компаундом (компаунд — це багатоквартирний будинок зі своїм внутрішнім двориком та басейном).
Як мені повідомили, після пологів тут в госпіталі довго не тримають, якщо, звісно, немає ускладнень, то всього 2 дні.
Пологи, анестезія та палата — платні, але ціни не захмарні. При цьому до госпіталю ти з собою береш тільки одяг для мами та дитинки, все інше забезпечує медичний заклад: медикаменти, памперси, суміші тощо. Жодних списків із рулонами туалетного паперу.
Ми створили свій світ разом
Мій животик росте, і разом із ним — наше дитя. У нас буде син. Ще коли не знали стать дитини, домовилися: якщо дівчинка — називаю я, якщо хлопчик — називатиме Мехмет.
Тепер я на восьмому місяці вагітності і насолоджуюся своїм станом. Ми дуже чекаємо на нашого малюка. Мені цікаво, який він буде: характер, обличчя, запах. Але вже тепер я впевнена — він найкращий у світі хлопчик.
Я сподіваюся, що моя розповідь допоможе комусь: не бійтеся жити! Вирвіться із зачарованого кола сірої буденності, беріть життя в свої руки: учіться, працюйте, мандруйте.
