Велосипедом з Первомайська до Львова? Авжеж, бо окрім файного міста Львів є ще Львів у Миколаївській області. Раніше то був хутір з цікавою та оптимістичною назвою Кинь-Грусть; нині це невеличке село. Проте до нашого маленького Львова теж варто поїхати, бо неподалік побачите дещо дуже цікаве! Гард.City запрошує до мандрівки вихідного дня. Нині ми відвідаємо млин Шубовича, що розташований поряд зі Львовом.
Багато хто знає млин Добровольського за Іванівським мостом, а ось розташований нижче за течією Південного Бугу млин Шубовича маловідомий. Вдалося знайти не дуже багато інформації: відомо лише, що збудував його в 1890-х роках місцевий поміщик Шубович. От якби дізнатися детальніше — може, хтось із вас знає історію млина чи хоча б ім’я власника?
Це один із найгарніших млинів, які мені доводилось бачити. Добре збереглися аркові конструкції, крізь які в канали потрапляє вода, та стіни із вікнами, схожі на фортечні мури. І що дивовижно — камені, з яких складено стіни, усі кольорові! Не просто сірі, а червоні, жовті, зеленкуваті — то справжня веселка!
Від райдужного млина віє спокоєм та гармонією, тут особливо відчувається аура минулих століть, швидкоплинності часу та водночас незмінності. Чимало років минуло звідтоді, коли було побудовано цей млин, проте так само шумить ріка між каміння та віддзеркалюються стіни у спокійному плесі.
Навесні тут напрочуд гарно: попід кольоровими стінами млина буяє яскраво-зелена трава, рясно заквітчана жовтими, фіолетовими, синіми первоцвітами. З ріки долинає невпинний шум води на Львівському порозі, а на протилежному березі видніються дивовижні скельні ансамблі.
До млина ведуть дві ґрунтові дороги, одна — крізь ліс, а друга — трав’яним схилом, обидві досить круті, розмиті дощами. Та місце варте того, щоб хоч раз там побувати. А зворотним шляхом мене чекав ще один сюрприз. Як зазвичай, трохи заблукала… Хоча в мене й були Гугл-мапи! Та дорога, на яку звернула, керуючись ними, раптом повернула кудись, а тоді несподівано закінчилася. Їхати назад?.. Ні, краще вперед. Однаково в гору лізти. Позаду нецікаво, я там вже була. А от попереду… Раптом щось цікаве?.. Цим правилом керуюся завжди, й воно повсякчас виявляється доречним. От і зараз. Між двох схилів у балці під деревами біг невеличкий струмок. Такий, що схочу — перескочу, як у пісні. «От навіщо мені завжди треба заблукати?» — вголос задала риторичне питання, переставляючи велосипед через той струмок. Та попхала ровера вгору схилом. І тут побачила, навіщо.
На схилі росли ті дивовижні квіти, які мені давно хотілося побачити та сфотографувати. Волохаті фіолетові дзвоники сон-трави, такі тендітні та казкові, із сріблистим пухом. Кажуть, що в кожній квітці живе гарний сон. Тож я пофотографувала це диво та, обережно оминаючи квіти, рушила далі. Бузький Гард порадував й іншими первоцвітами: галявинками фіалок та жовтими горицвітами — ці квіти й справді наче горять сонячним полум’ям, навіть хмарної днини здається, що визирнуло сонечко.
Тож приємних вражень від поїздки було вдосталь, і навіть пробите колесо не зіпсувало настрою. Впоравшись із ремонтом, повернулася додому. Можна трошки відпочити та вирушати далі, адже довкола Первомайська є чимало місць, вартих уваги. Наприклад, між Львовом та Іванівкою, на тому березі ріки, в селі Семенівка, є ще один старий млин. А поблизу Чаусового їх аж два. Тож попереду багато відкриттів!
Відео від каналу Подорожі Україною — небагато слів, проте всі важливі факти, гарна музика та чудовий відеоряд. Автор Олександр Ярош.
