Минулого разу ми подорожували до засніжених первомайських млинів, а зараз пропоную податися трохи далі — до Іванівського мосту. Неподалік від нього розташований один із найкрасивіших водяних млинів на Бузі, відомий як Іванівський млин. Наша подорож буде незвичайною, бо помандруємо не лише в просторі, але й у часі! Гард.City пропонує вам побувати у весні, адже ми всі вже скучили за теплом, зеленню та квітами.
На мапах це місце позначене як «руїни млина». Проте там є, на що подивитися. Іванівський млин — мабуть, одне з наймальовничіших місць довкола Первомайська. Хоча фактично млин знаходиться на території села Романова Балка, народ продовжує за звичкою називати його «Іванівським», бо колись це були Іванівські землі.
Ці мури схожі на фортечні та надзвичайно фотогенічні
Якщо податися далі берегом від Іванівського мосту, проминете пам’ятник воїнам, що захищали свій край під час Другої світової; далі — величезне дерево: кажуть, що цій тополі понад століття; а ще трохи далі побачите, як від Бугу відгалужується вузька кам’яниста протока. Вона й приведе вас до красеня-млина. Він дійсно один із найгарніших на Бузі, попри те, що збереглися лише три стіни. Четверта стіна була зруйнована під час бомбардування у березні 1944 року. Але навіть в такому стані млин заворожує монументальністю і красою. Високі стіни з червоної цегли чудового теплого кольору, гарні аркові вікна та дивовижні ковані прикраси на рівні 3-го поверху (все, що залишилось після «рейдів» шукачів брухту).
Млин був збудований в 1895 році за проєктом архітектора з Німеччини, якого запросив поміщик Володимир Добровольський, тодішній власник Іванівських земель.
Добровольський мешкав в Одесі, а за млином наглядав Арон Беркман, котрий з родиною жив у невеличкій садибі трохи вище млина. Він з родиною оселився на другому поверсі, на першому ж були бухгалтерія та лабораторія. Біля садиби розташовувалися гарна клумба, а можливо, ще й фонтан. На жаль, з тих часів збереглося дуже мало інформації — є тільки малюнок, який дозволяє уявити, як виглядали млин та садиба у часи свого розквіту. Та ще кілька світлин, знайдених в коментарях на фейсбуці (з архіву Наталії Астафьєвої). За її словами, на світлинах зображений двоповерховий будинок-садиба, крісло господаря млина, а також величезний каштан на подвір’ї, який зараз, на жаль, засох.
Нині, якщо гарно пошукати, знайдете фундамент будинку та залишки візерунчатої плитки, якою було вимощене подвір’я. Зате гарно збереглися підвали з їхніми монументальними стінами. Ці мури схожі на фортечні та надзвичайно фотогенічні, але «туристи» накидали тут сміття.
Попри це, біля млина — ідеальне місце для чудових світлин. Крізь високі вікна проглядає небо; стіни та вікна заквітчані пишними рослинами, які звисають та буяють скрізь, наче так і було задумано; унизу шумує вода. По ланцюжку каміння в каналі можна дістатися на невеличкий острівець. А ось цікавезне дерево, що обійняло корінням камінь — вийшло наче природне крісло, на яке можна присісти, щоб перепочити перед поверненням назад... чи продовженням мандрівки. Адже далі, поблизу села Львів, є іще старий млин Шубовича, теж дуже мальовниче місце.
Млин Добровольського працював до 1938 року. Під час війни головна будівля була частково зруйнована. Але в повоєнні роки робота млина, який оснастили електрогенератором, відновилася й тривала до 1970-х років. Коли ж мірошник пішов на пенсію, совгосп ім. 20 з’їзду КПРС не захотів викупити млин у райхарчкомбінату за 3 тисячі карбованців, і от маємо — замість діючого млина мальовничі руїни. Така доля, на жаль, спіткала майже всі бузькі млини — окрім одного, Кінецьпільського, котрий працює й до сьогодні.
Найзмістовніше відео про Іванівський млин можна переглянути на каналі Kyky travel — первомайської майстерні мандрівок. Kyky travel, до моєї великої радості, також цікавляться темою млинів, тож в них можна знайти відеоролики і про інші водяні млини довкола Первомайська.
Також гарне відео від каналу Подорожі Україною — небагато слів, проте всі важливі факти, гарна музика та чудовий відеоряд. Автор Олександр Ярош.
Вкотре впевнююсь: щоб побачити щось цікаве та дивовижне, необов’язково вирушати в заморські краї. Цікаве поруч. Хотілося б, щоб якомога більше людей знали про такі варті уваги місця зовсім поряд із Первомайськом. А ще дужче хочеться, щоб ми навчилися берегти те, що маємо. Що буде на місці млина ще через сто років? Отож. А хотілося б, щоб і наступні покоління зачаровувалися красою водяних млинів під споконвічний шум невпинної ріки.
Вітаємо, ви переглянули матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
