У часи мого дитинства був популярний мультфільм «Катерок», у якому звучала пісенька із такими словами: «Пошумев моторами, выпустив дымок, через акваторию мчится катерок».
Ми, учні школи №3, співали цю пісеньку, коли разом із вчителем відправлялися кататися на катері до центру Первомайська. Причал тоді знаходився нижче нашої школи, біля острова. Поруч із причалом був пляж. Побачила фото із архіву родини Дяченків, датоване 1977 роком, і згадалися часи, коли по Бугу ходили такі катери і перевозили людей.
Вирішила дізнатися, хто з первомайців володіє інформацією про колишній міський водний транспорт, який нині для наших дітей здається фантастикою. А як же цікаво було б покататися на ньому малечі!
Зауважу, що відгуків у групі «Первомайськ у світлинах, документах і спогадах», адміністратором якої є краєзнавець Сергій Шевченко, виявилося чимало. Тема не залишила людей байдужими, спогадами і фото ділилися і відомі краєзнавці, і громадяни. Навіть виникла жвава дискусія щодо кількості катерів. Тож два чи три?
Ось якою цінною і корисною інформацією поділився з нами краєзнавець Сергій Шевченко:
«Зараз здається неймовірним, але річкові перевезення в місті діяли ще з 1936 року. Тоді районне товариство рятування на водах почало перевезення пасажирів через Південний Буг катером на 40 посадочних місць.
За 1983 рік річковими пароплавами і катерами було перевезено 305 тисяч пасажирів. Щодня 2 (два!!!) пароплави перевозили в середньому по 250 пасажирів кожен, на переправах катерами щодня перевозилось до 800 осіб. До початку будівництва других мостів пристань пароплавів містилась на Богополі, на самому мисі. Після реконструкції старих і добудови 2 нових мостів, які розташувались ближче до мису, пристань було демонтовано, вона заважала будівництву.
Пароплави курсували від центрального парку до острова і до цегельного заводу на Синюсі.
На вул. Островського мешкав капітан одного з катерів С. Станішевський. Станом на 1984 рік: начальник пристані — В. Паламарчук, капітани катерів: С. Станішевський та Д. Кононов».
Людмила Бондарь згадує: «В 70-х роках було два катери. Один ходив від третього млина на острів, на пляж біля третьої школи, а потім вверх по течії Бугу до парку, звідти по Синюсі трохи і повертався вниз до острова (до млина). Такий маршрут був не завжди, був і скорочений, по Бугу тільки. Деякий час ходили два катери назустріч один одному, а деякий час вони ділили маршрути: один — по Бугу, інший — по Синюсі, обидва виходили з парку.
Декілька років один катер ходив нижче ГЕС, а інший вище — до островів між Поронівкою і Кінецьполем, де раніше пором ходив. Це був найзручніший спосіб дістатися до Поронівки, бо автобус туди не ходив».
Співробітник Первомайського краєзнавчого музею Юрій Островершенко пише, що один катер ходив від ГЕС в бік Поронівки і повертався, народ на роботу, як на автобусі їздив, другий з парку йшов до острова, а третій — по Синюсі від млина.
Тож два чи три? Мабуть, не важливо сьогодні скільки катерів борознили Буг і Синюху. Водні судна приносили задоволення дітям і дорослим, допомагали розв’язати транспортну проблему міста, у пасажирів була можливість насолоджуватися прекрасними річковими краєвидами, дихати свіжим повітрям по дорозі на роботу.
На жаль, катери давно відійшли в історію, там, де був причал біля острова, нижче школи, нині очеретяні зарослі і дерева, і сум бере, коли дивишся на фото 43-річної давнини: чи то за дитинством, чи то за катером.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
