Потік автівок у місті із кожним днем більшає. За кермо сідають усе нові водії, а пішоходи дедалі частіше забувають про те, що також є учасниками дорожнього руху та мають не тільки права, а й обов'язки. І перетворюють перетин проїжджої частини на чергову серію «Залишитися у живих».
Коментувати таку важку тему мені самій було моторошно, довелося звернутися по допомогу до Дункана Маклауда. Та навіть він, проїхавши дорогами Первомайська, вагався: чи потягне таку відповідальність.
Але погодився. Пане Маклауде?
Безсмертя — дар, безумовно, дивовижний. Пан Маклауд здивувався, побачивши стільки однодарців у невеличкому Первомайську.
Сонячний день, проїжджа частина, потік транспорту рухається із невеликою швидкістю, але дуже щільно. Район Коротченка, одразу після пішохідного переходу. По дорозі дефілюють дві жінки, із ними трійко дітей, одне у візку, двоє скачуть та штовхають одне одного. Жінки йдуть по дорозі. Тротуар? Ні, не чули. Бо все одно суспільство засудить водія. Чи не так?
Роблю зауваження, мовляв, ви, шановні, перейшли б із дороги, бо ж діти, одне штовхне другого під колеса. Жінки відволікаються від глибоко філософської бесіди, міряють мене зневажливими поглядами та відкривають рота. Ні, не перескажу, бо цензура не пропустить. Коротенько зміст такий: їздять тут всякі, а діткам погуляти немає де, і взагалі — то проблема водіїв, що шастають дорогами.
Другий приклад. Двір. Не їду, а повзу ледь-ледь, бо знаю, що буває. Назустріч котиться дитинка на велосипедику. Рочків 3-4. Я її боюся та гальмую. А малий із веселою посмішкою, гигочячи, впирається... у бампер автівки. На щастя, я уже стою. А тепер картина олійними фарбами: стоїть серед дороги автівка із працюючим двигуном, у бампер упирається велосипедик із регочучим хопчиком, а поруч бабця із мамцьою з'ясовують, хто з них відпустив ручку синочка.
Чому у нас у суспільстві виникла дивна позиція, що пішоход завжди правий? Ви дійсно впевнені в тому, що в автівку, яка загальмувала перед вашою дитиною, не влетить інша? То, може, приберете свого хлопчика з дороги, а потім уже будете сперечатися, як його потрібно було тримати?
Звернулася до мене як до журналістки жіночка. Дуже була збентежена байдужістю та нелюбов'ю до діток з боку водіїв. Мовляв, переходить дорогу біля виконкому із маленьким, три рочки всього, а він із самокатиком. Їй важко самокатик тягнути до підземного переходу, а водії волають, не розуміють, що дитинка через дорогу котиться саме через те, що перехід такий незручний. Просила, мовляв, ви там напишіть у себе: людянішими потрібно бути! Добрішими!
Тут мені згадалася юна фея, яка котила візок із малюком через дорогу біля мостів у центрі, весело щебечучи по телефону. Тендітна, на підборах. А візок попереду, ага. І дуже бентежилася, що водій, який встиг загальмувати, почав на неї горлати так, що у всіх заклало вуха. Вона ж із дитиною! Не розумієте? Вона мама! Геть усі з дороги!
Ще одна жіночка мені доводила, що у місті забагато доріг для автівок, і частину можна віддати дітям на час канікул. Бо матусі хвилюються через те, що діти влаштовують перегони велосипедами саме на дорозі.
Шановні панянки! Водії не можуть ненавидіти вашого малюка, вони його взагалі не знають. Але кожен водій має право на емоції, коли вимушений терміново гальмувати та наражати на небезпеку всіх учасників руху через те, що вам цікаво саме тут перетнути проїжджу частину, виставивши вперед, наче щит, дитячий візок.
Телефони є зло. На пішохідному переході. Мобільні. Хоч убийте. І навушники також. Ми можемо сперечатися скільки завгодно, але факт залишається фактом: зупинити людину набагато легше, ніж автівку. Якщо водій сигналитиме, ви не почуєте його у навушниках, і не побачите, уткнувшись у телефон. У автівки можуть відмовити гальма, може бути слизьке дорожне покриття, що завгодно.
Ще один підвид пішоходів: міркуни. Вони стоять біля зебри та мрійливо вдивляються у телефон. Потім, певно, щось спрацьовує в голові, і вони починають бігти. У скількох водіїв почало смикатися око, важко й уявити. Тож навіть якщо ви впевнені, що стоїте біля зебри у цілковитій безпеці, не будьте байдужими, зайвий раз перевірте: водій вас побачив та скинув швидкість. Правий, але мертвий є поганим варіантом.
Звісно, як і всюди, у Первомайську є автохами. Вони летять на червоне світло, підрізають, мовляв, мені все можна. Для них не існує ані інших водіїв, ані пішоходів. Ми взагалі про них не ведемо мови, бо то уже справа витівниці-долі та поліції. Така істота припне залізного коня на газоні, влаштується прямо біля під'їзду будинку так, що ви не зможете пройти, та обкладе нецензурщиною через те, що ви спробуєте перейти дорогу по пішоходному переходу занадто, на її думку, повільно.
Але окрім них є й ті, хто лише нещодавно сів за кермо, ті, хто змінив авто і лише звикає до нового, був схвильований та недостатньо уважний, та будь-хто. Ми всі пробачаємо певні помилки, пробачають нам. Головний критерій: помилка та свідоме хамство відрізняються. Тож давайте будемо взаємно ввічливі. І не нехтуватимемо правилами дорожнього руху, які передбачають права як водіїв, так і пішоходів. А взагалі, як сказав Маклауд,
І наостанок: пішоходи також несуть адміністративну відповідальність за ч.1 ст.127 КУпАП).
