«Ми всі топчемо лiки ногами, — писав лікар і травознавець Юрій Липа майже 100 років тому, — а шкода, що часто навіть про це не знаємо. Як-то взяти моріжок (спориш), що нам скрізь стелеться по Україні, найбільш розповсюджене зілля — одне із незчисленних ліків під ногами». Поговоримо про цю таку відому та таку загадкову для багатьох рослину.
Рослина спориш, або гірчак звичайний (лат. Polygonum aviculare) — трав’янистий однорічник, який є поліморфним видом роду Гірчак родини Гречкові. У народі його також називають гусячий шпориш, моріжок, пташина гречка. Спориш на наших городах ми найчастіше сприймаємо, як надокучливий бур’ян, що взимку є кормом для птахів.
Як лікарський засіб цей бур’ян універсальний.
Історія використання споришу з лікувальною метою налічує не одне тисячоліття. Ще стародавні лікарі Діоскорид, Пліній, Авіценна згадували про спориш, як про кровоспинний і ранозагоювальний засіб.
Китайці екстракт споришу з давніх-давен використовували в складі приготування «еліксиру молодості і довголіття». У деяких країнах спориш застосовують в їжу: і печуть пиріжки зі споришем, молоді стебла з листям додають в салати, як заправку для супу і пюре. Здавна з коренів трави отримують барвник синього кольору, а з листя — зелений та жовтий.
У народній медицині України використовують тільки наземні частини рослини споришу — листя і стебла. Причому більш корисні верхні його шари — близько 40 см. Заготівлю проводять з липня по вересень, під час цвітіння рослини. Сушать тільки в затінку, але добре провітрюваному місці. Важливо зрізати рослину для заготовки в суху погоду і, звичайно, далеко від запилених доріг.
Спориш багатий вітамінами К, Е, С, А (за вмістом вітаміну С порівнюється з плодами шипшини). У ньому містяться смоли, унікальні органічні кислоти, гіркоти, жирні кислоти, слиз, вуглеводи, жири, дубильні речовини, ефірна олію (сліди), сапоніни, флавоноїди, пектини, залізо, цинк, марганець, молібден, бром, мідь. А ще спориш значною мірою містить органічні сполуки кремнію, одного з найважливіших елементів для життя.
Спориш використовується як протизапальний, спазмолітичний, жарознижувальний, в’яжучий, сечогінний, кровоспинний, ранозагоювальний, потогінний, проносний, гіпотензивний, антиоксидантний засіб, має загальнозміцнювальну дію при нервовому виснаженні, підвищує життєвий тонус після перенесених захворювань і у людей літнього віку.
Ліки зі споришу застосовують при:
- Захворюваннях шлунково-кишкового тракту — хронічних гастритах зі зниженою кислотністю, виразці шлунка, геморої, діареї, ентероколіті, жовчнокам’яній хворобі.
- При захворюваннях сечовивідних шляхів — камені в нирках, хронічний пієлонефрит, цистит, в післяопераційному періоді після видалення сечових каменів при сечокислий діатез. Кремнієві кислоти, яких дуже багато в цій рослині, з’єднуючись із кальцієм камінців, роблять їх крихкими, бо утворюють солі, що розчиняються у воді.
- При захворюваннях бронхолегеневої системи — запаленні легенів, плевритах і бронхітах, при застуді, бронхіальній астмі, туберкульозі легень.
- При гіпертонічній хворобі він добре допомагає стабілізувати артеріальний тиск.
- Відвари трави мають загальнозміцнюючу і тонізуючу дію і використовуються при нервовому виснаженні. При тривалому прийомі посилюється витривалість, підвищується працездатність, ліквідуються наслідки стресу.
- У гінекології — при жіночому безплідді, при фібромі матки.
- Трава має унікальні кровоспинні властивості. Тому її застосовують при кровоточивості ясен, рясних менструаціях, після абортів, при різних кровотечах: кишкових, маткових, легеневих, геморої.
- У складі рослини багато заліза, тому його рекомендують при залізодефіцитної анемії, яка виникає внаслідок крововтрати, хіміотерапії, тяжкої хвороби. Після застосування відварів і настоїв (1:5) активуються процеси кровотворення і внутрішньоклітинного обміну, починає активно утворюватися міоглобин, гемоглобін.
- Зовнішньо накладають примочки з трави при ранах, які довго не загоюються, виразках, а також при ударах, пухлинах, наривах, фурункулах, опіках.
- При випаданні волосся настоєм необхідно обполіскувати волосся щодня курсом до 20 процедур. Спориш зміцнює волосяні цибулини, забезпечуючи їх вітамінами та іншими корисними речовинами.
Знаючи лікувальні властивості споришу і протипоказання, можна вилікувати багато недуг. Для цього з рослини готують настої, відвари, спиртові настоянки, чаї.
Щоб приготувати настій, 2 столові ложки сировини треба залити 0,5 літра окропу, настояти 2 години, процідити. Приймається по 50 г тричі на день, перед їжею. Настій п’ється курсом три тижні.
Відвар готують на водяній бані протягом 0,5 години в співвідношенні (1:10), охолоджують. Приймається відвар по 0,3-0,5 склянки тричі на день. Для зовнішнього застосування використовують більш концентрований відвар (1: 5).
Горілчана настоянка свіжого споришу (1:10): настояти 24 години, процідити. Приймати 10-20 крапель на 100 г води тричі на день до їжі для лікування гастриту, дизентерії, діареї, підшлункової залози, діабету, як жовчогінний засіб.
Чай, приготований зі споришу, допомагає зміцнити імунітет, надасть загальнозміцнюючу дію. Для його приготування знадобиться дві чайні ложки сировини залити склянкою окропу і настояти десять хвилин. Приймати перед їжею тричі на день.
Застереження: протипоказаннями до вживання споришу є вагітність, понижений артеріальний тиск, індивідуальна непереносимість. Обережно особам з підвищеним згортанням крові, хворобами серця, тромбозах, тромбофлебіті, виразковій хворобі з підвищеною кислотністю, при гострому пієлонефриті, гломерулонефриті.
Український лікар-травознавець Василь Демич, активний пропагандист здобутків української народної медицини, писав: «Народні ліки — дешеві і всім доступні, вони постали завдяки розумовій праці багатьох мільйонів людей впродовж багатьох століть».
Шановні читачі і шанувальники традицій народної медицини! У вересні ще не пізно заготувати цілющого споришу, щоб він допоміг вам зміцнити організм і щасливо пережити зиму і пандемію, та зустріти весну в доброму здоров’ї.
Р.S. На написання цієї статті надихнув культурно-історичний портал «Спадщина предків».
