Євген Селецький, підприємець, мешканець Первомайська, візитна картка – «Не критикувати, не планувати. Вставати та робити».
Громада у нас дуже не активна. В інтернеті – можливо, а як до справи дійде – побачите отих своїх п'ятьох активістів, і то не факт. А міська влада реагує, якщо довго на неї тиснеш, і то вибірково, пріоритет – виділення землі та забудова. І маємо Первомайськ – місто МАФів. Забудовані набережна, парк, навіть сквер біля танку – пам‘ятника, що пам‘ятаємо із дитинства. Люди скаржаться, але отримують відписки. З боку влади відсутні реакція, контроль і зворотній зв'язок.
Нещодавно був ролик – ми прибрали кручу (ЗОШ № 3), а людина наступного дня прийшла та викинула там сміття. Чекали на реакцію влади, але натомість отримали відмовки, що і протокол скласти не можна, і санкції застосувати. Всі намагання людей «засвітити» тих, хто вивозить сміття, завершуються нічим. Тому первомайці втрачають бажання щось робити.
Я не вважаю ефективним шлях критики влади. Ми не піднімали питання, а робили реальні справи. Першою перемогою для себе вважаю зариблення річки Синюхи за власний рахунок і рахунок небайдужих людей. Робимо це третій рік поспіль. Друга – спроба зацікавити спільноту і долучити до справ міста. Та будь-яка ініціатива швидко закінчується, якщо влада не реагує. Її представники мешкають у своїй системі координат. Я підприємець, маю працювати щодня, аби отримати результат. Людина, яка сидить у кабінеті, може ані напружуватися, ані міркувати, і все одно отримує кошти з кишені платника податків, тому не зацікавлена у розвитку міста. Байдужість вбиває ініціативу. Доведено містом Первомайськом.
Для порівняння – чи зайде клієнт до вас до крамниці, якщо там брудно, а працівники – хами? Ні, і бізнес це розуміє, адже працює для клієнта. Перед владою таке питання не постає. Внаслідок цього із занедбаного міста люди тікають. Проте більшість питань можливо було б вирішити. Влада спрямовує мессендж громаді своїми діями. Наприклад, ефективно застосовує систему покарань до порушників. Тих, хто засмічує місто, роблять публічними, вивішують на білл-бордах, у газетах, їм виписують належний штраф. Тоді отримають підтримку та взаємодію. Зараз лише фіксують чергове звалище та чекають, поки ЖКГ прибере. Винні продовжують смітити, відчуваючи безкарність.
Наступне – дороги, які у місті винищені. Готвальда, Гагаріна, Кам‘яномостівської, Молокова, Гірника взагалі немає. Якщо відсутні фінансові можливості, але є бажання – міський голова має спілкуватися із громадою. Люди почують. Вже ж сьогодні роблять самотужки, бетонують. Так, для прикладу, ми робили дорогу на Молокова, нам це обійшлося у 2500 грн. Простоїть так само, як і виконані спеціалізованими бригадами, упевнений.
Та ж сама вода. Безліч поривів та тариф під 20 грн (без водовідведення – ред.) Влада має прийти до людей та роз‘яснити: зараз необхідної суми немає, але наступного року ми виділемо кошті на цей відрізок труби та зробимо його до пуття. З громадою потрібно спілкуватися, розкривати реальну картину. Якщо цього не робити, отримаємо непорозуміння, яке й маємо сьогодні.
Я ніколи не стану міським головою, тому що не поділяю систему цінностей та інтересів, що панує.
