Хочеться відзначити, що за свою сорокарічну садівничу практику ми жодного разу не стикалися з хворобами або шкідниками на деревах кизилу. Тому хто б його не вирощував, плоди кизилу — екологічно чистий продукт, без хімічних обробок. А ще вони дуже корисні для людини.
Листя кизилу містить 8 кислот
Плоди кизилу благотворно діють на організм, очищаючи його від шкідливих речовин і відновлюючи. Ягоди містять глюкозу, фруктозу, рідкісні органічні кислоти (нікотинову, галову, гліоксалеву, бурштинову, яблучну і лимонні), ефірну олію, вітаміни С і Р, пектини, кахетіни, антоціани, флавоноли, дубильні речовини, мінерали — залізо, калій, кальцій, сірку, фосфор.
З давніх часів відваром сушених і свіжих плодів з подрібненими кісточками лікували розлад шлунку і багато інших хвороб. Встановлено, що плоди мають бактерицидну дію на бактерії тифо-дизентерійної групи.
За даними доктора біологічних наук, професорки Світлани Валентинівни Клименко, в листях кизилу містяться 8 вільних фенолкарбонових кислот: галова, кавова, сірінгова, оксибензойна, п-кумарова, ферулова, о-кумарова, корична.
Дослідження антиоксидантної активності листя різних плодових культур показало, що у листі кизилу найвища кількість біологічно активних речовин — 97% (у листі вишні та черешні — 80%, хурми — 73%, зизіфуса — 57%, аличі — 48%). Велика кількість органічних кислот створює оптимальні умови для дії природного інсуліну, стимулює вуглеводний обмін.
Відвар плодів і листя рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету, порушення обміну речовин, і як загальнозміцнювальний засіб при недокрів’і, рахіті, туберкульозі, ангіні, скарлатині, кору. Настій пагонів з листочками застосовують як сечогінний і жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура.
Варення — гарний жарознижувальний і болезаспокійливий засіб при шлункових коліках. Настоянка з квіток і сік плодів — як протилихоманковий. Зовнішньо відвар подів у вигляді примочок травники рекомендують при мігрені та для полоскання волосся.
Найменш вибаглива рослина
Кизил — цінна декоративна рослина. У нього гарне і щільне листя, оригінальне надраннє цвітіння, гарні плоди. висока пило- і та газостійкість, посухостійкість, зимостійкість, невибагливість до ґрунтових умов.
Кизил по праву можна віднести до екологічно чистих і найменш вибагливих рослин. При нормальній агротехніці він практично не пошкоджується хворобами і шкідниками, і не вимагає хімічного захисту. Він не пред’являє особливих вимог до ґрунтів, може рости і щорічно плодоносити навіть у півтіні саду.
Живе дерево 150-200 років (на території Києво-Печерської Лаври зростає десяток кизилових дерев, яким далеко за 100 років, в горах Криму зустрічаються і більш старі екземпляри).
Кизил добре переносить формуючу обрізку і може використовуватись в озелененні вулиць і парків. У цьому можна переконатися, милуючись знаменитими алеями і баскетами з кизилу у Версальському парку поблизу Парижа або зеленою архітектурою курорту Трускавець.
На постійне місце саджанці кизилу висаджують оптимально восени, в крайньому випадку — ранньою весною. Садивні ями заправляють родючою землею, змішаною з перегноєм-сипцем, попелом і мінеральними добривами, бажане внесення в яму вапна. Посаджені рослини поливають: не менше 30 літрів води на яму.
Для запилення потрібна пара
Кизилове дерево — симбіотик, для нормального росту йому потрібен розвиток специфічної мікрофлори, яка акумулюється на коренях. Тому після посадки обов’язкове мульчування пристовбурного кола кизилу для збереження вологи у верхньому горизонті ґрунту і швидкого зростання корисних бактерій. Пагони молодого саджанця обрізують на 1/2-1/3 — для того щоб збалансувати надземну частину і кореневу систему. Регулярний полив саджанців в перший рік життя обов’язковий.
Кизил — самобезплідна рослина і для гарного плодоношення необхідна наявність ще не менше двох рослин, які ростуть недалеко (до 50 м) одна від одної. При необхідності можна проводити пересадку молодого дерева з грудкою землі аж до 10-річного віку.
Як правило, кизил формують деревцем на штамбі 50-70 см у формі чаші. Надалі обрізка зводиться до видалення слабких, пошкоджених пагонів та тих що загущають крону. Обрізку проводять в лютому, до початку сокоруху.
З сіянці кизилу можна сформувати чудову зелену огорожу. Його міцні гілки і шорстке, як наждачний папір, листя роблять огорожу неприступною. Для огорожі кизил формують у вигляді куща, в подальшому підтримуючи потрібні розміри і форму.
Плоди кизилу їдять у свіжому вигляді (особливо смачні солодкі сорти Янтарний, Кораловий Марка, Екзотичний). З кизилу готують смачне варення, ароматні джеми, желе і компоти, напої, вина і лікери, соуси і приправи для м’ясних і рибних страв.
