Химерні почвари, колонізовані планети, невимовні жахи життя у війні: антологія української фантастики ХІХ- ХХІ століть приховує на своїх сторінках магічні світи та тригери реальних людей. «Змієві вали» — збірка короткої прози, яка відгукнеться кожному читачу.
Прекрасний старт для читача, який не надто цікавився фантастикою
Фантастичні тексти — це часто про упередження: буцімто, це питомо дитяча література з драконами, феями, вигаданими світами з вигаданим — і обов’язково покараним — лиходієм. Насамперед, дракони і феї годяться для всіх поколінь поза віком, та зрештою попри уявний контроль над уявним хаосом, людська прагматичність все ж часто спричиняє жанрову обмеженість, бо нам не потрібне зло ефемерне, коли щодень ми стикаємося зі злом реальним. Насправді ж фантастичні тексти абсолютно різноманітні, коли вийти за межі своєї бульбашки, і з власного досвіду можу запевнити, що знайомство з жанром краще починати з малої прози та нашого, українського, контексту. Тут нам в пригоді і стають «Змієві вали».
Світлана Тараторіна у своєму оповіданні «Мова Вавилону» зіткала з мільйону важливих деталей світ, де мова — не просто набір літер і звуків, а саме життя. Остап Українець у «Дні Нептуна» показав нескінченний цикл, у якому помирають росіяни, а Наталія Матолінець затягнула читача у хвилюючу пригоду з невидимою гранжі і цілком видимим вартовим. Альтернативна історія та безальтернативне сьогодення — тут зло знайоме, і персонажі впізнавані, загалом: українська фантастика передбачає жанр, у якому зчитується не лише вигадане й потойбічне, але реально існуюче. Наш культурний код — минуле та нинішнє, яке має бути збережене для майбутнього.
Ця книга — прекрасний старт для читача, який надто не цікавиться фантастикою та її розвитком на наших землях. По-перше, коментарі автора одного з оповідань збірки Михайла Назаренка та упорядника антології Володимира Аренєва супроводжують кожен блок творів, і це таки спрощує розуміння, як відібрані тексти були створені і чому вони саме такі. Блоки розподілені по століттях: ось вам гоголівська «Запропаща грамота» привітом з ХІХ ст., ось — «Ближче всіх до полюса» від одного з найвідоміших письменників сучасної України, Макса Кідрука.
Ви обов’язково знайдете в антології щось для себе, і навіть коли ця книжка довго чекатиме свого часу на ваших поличках, частину прибутку від продажу вже буде передано громадській організації для виготовлення маскувальних сіток.
