Нескінченні простори крижаної води, льоду та снігу. Землі, схожі на іншу планету з фантастичних фільмів про освоєння космосу. Запрошую вас у подорож до незабутньої Антарктиди — місця, яке не зможе залишити вас байдужими.
Антарктида крізь призму фактів та особистого досвіду
Нонфікшн «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська терпляче чекав свого часу на поличках із 2023 року. Рука по неї тягнулася кілька разів, переважно — зимою, але щоразу історія лишалася припадати пилом: зрештою, я не фанатка ані жанру, ані величеньких книжок (всього у книзі 656 сторінок, з яких близько 100 — список джерел і літератури). Але я-таки люблю почитати про місця, у яких я навряд чи колись побуваю, і дізнатися про той далекий і бурхливий вир життя людей, які там усе ж опинилися, тож було вирішено: коли ж читати книгу, як не у мінусову температуру, коли за вікном сніг та суцільна крига? Повне занурення в атмосферу!
Коли ви берете до рук «Мрію про Антарктиду», ви маєте дещо знати. Насамперед, ця історія не стільки про захопливий щоденник людини, яка вперше мандрує морем до своєї мрії, скільки про саму Антарктику зусібіч, включно з історичними фактами та доволі детальним поясненням природних явищ. У книзі розповідається про суперечки щодо права називатися країнами-першовідкривачами, про історії перших експедицій і про наукові станції. Про туристичну складову, і про претензії на території Антарктиди від різних держав — і в цьому контексті, авжеж, автор розповідає про причини масового бажання володіти місцевими ресурсами. Про озонову діру та проблеми глобального потепління, особливо помітні на практично незаселеній території, письменник також розповідає розлого й детально.
Українська Антарктида, звісно ж, напряму асоціюється з науково-дослідною станцією «Академік Вернадський», хоча звісно, що українці та їхній вклад був присутнім задовго до того, як станція стала українською. Маркіян Прохасько, окрім того, що детально описав свої пригоди у дорозі до мрії і назад, також прожив на «Академіку Вернадському» маленьке життя. Автор спостерігав за роботою науковців, чергував і ділив побут з експедицією, і ця частина, як на мене, є однією з найбільш захопливих. Якщо вам не надто цікава історія відкриття континенту, або всі ці наукові факти, вас точно може зацікавити, як із близькими тримали зв’язок зимівники та сезонники, як вони харчувалися та збували вільний час. Ба, як на станції проходили президентські вибори і які панували серед людей настрої: як загалом люди почувалися так далеко від рідного дому в повній ізоляції.
А після книжки однозначно хочеться ще раз переглянути фільм «Антарктида» від Антона Птушкіна. Читайте, дивіться — і матимете повну картину, холодну й прекрасну. Раджу!
Маркіян ПрохаськоФото: Видавництво Старого Лева
Про автора: Маркіян Тарасович Прохасько — письменник, журналіст та блогер.
