Психологічне насильство часто й безпідставно ігнорується або ж навіть романтизується суспільством. Всі ми хоробрі захисники особистих кордонів, здатні постояти за себе. Ми розумні, мудрі та розважливі, нас не введеш в оману і не задуриш голову — і все це, допоки ми не стикаємося з аб’юзом напряму. Жорстоке поводження та ігри зі свідомістю страшні насамперед своєю непомітністю: фрази по типу «тобі здалося», «ти це надумала» або «я бажаю тобі лише найкращого, я ж люблю тебе» видаються доволі нейтральними, певним чином — турботливими. Інколи так і є. За виключенням тих випадків, коли-таки ні.
«Хронометраж» Кетрін Раян Говард
Я обожнюю тему газлайтингу в трилерах, бо це завжди змушує читача почуватися трошки божевільним, перейматися станом головних героїв, приміряти їхні емоції на себе. Описані події – ігри розуму чи дійсність? Параноїдальні думки чи гарненька брехня від оточення? «Хронометраж» Кетрін Раян Говард чудово передає цей хиткий і непевний стан.
Нещодавно Адель була вимушена покинути акторство після неприємного інциденту на знімальному майданчику. Довгі роки її стрімкої кар’єри пішли псу під хвіст (вибач, пес!). Аж раптом, після тотальної зневіри у власному акторському майбутньому, її запрошують на зйомки у віддалену ірландську хатинку посеред лісу — місце, де не ловить мобільний зв’язок, інтернету немає, а через підписаний контракт із пунктом про нерозголошення ніхто не знає, де вона, тож за потреби ніхто не зможе дівчині допомогти. Зрештою, все було непогано, допоки події її власного життя не почали відтворювати сценарій до фільму жахів, у якому вона має зіграти головну роль. Це її власний мозок знущається над нею, якась невідомі силі підлаштовують все до деталей, чи це чийсь підступний план?
А ще мені сподобалося, що тут багатенько йдеться про кар’єру і вселенську несправедливість, бо-таки іноді нам щастить (або не дуже щастить) опинитися у певному місці і в певний час.
Якщо вам не пощастило опинитися в малоприємному місці у невдалий час із людиною, яка змушує вас сумніватися у власних силах, притомності та адекватності — не бійтеся, не соромтеся звернутися по допомогу та обірвати з нею будь-які зв’язки. Газлайтинг має залишатися на сторінках книжок та у сценаріях до кінокартин, однак не у вашому житті.
Тож рушаймо нашою стежкою моторошного та тривожного далі, товариство?
