Головний герой цієї невеличкої історії — поважний чоловік у літах, тож переоцінювати своє життя, коли час продовжує невтомно спливати з шаленою швидкістю, він не став. Дружина його померла, один син став пілотом, інший — письменником, і тепер він може сісти, перепочити і згадати часи своєї молодості. Слухати, як шумить власне серце і без жалю відтворювати картинки з минулого, коли воно, ще молоде, не підводило, і швидко ганяло солону кров по гарячому тілу. А згадати таки є що.
Українська класика — це не лише страждання та злидні
«Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Мені нема чого переоцінювати те, з чим я жив. Мало часу».
Ім’я його нам, читачам, лишається невідомим — тож назвімо його То-Ма-Кі, ким наш герой, власне, і є — Товаришем Майстром Кіно. Юнак працює художнім редактором на кіностудії та разом зі своїм другом-художником Севом вирішує створити фільм, натхненний історією життя Богдана — їхнього нового знайомого моряка, котрий вчергове ледь не потонув. Історія ця має бути про повернення на Батьківщину: в кожного вона своя, для когось — до рідної країни, для когось — до рідного моря, а для когось — до близької людини. Аби тільки зі щасливим фіналом, а в мемуарах так буває далеко не завжди, навіть у вигаданих. «Майстер корабля» — розповідь частково автобіографічна, вважайте це за квест: знайдіть прототипів персонажів серед історичних постатей!
Чи зможе То-Ма-Кі з командою створити корабель, закінчити кінострічку і не провалитися? Чи витримає його дружба з Севом закоханість в одну прекрасну дівчину? Дізнаємося, як завжди, на останніх сторінках.
Українська класика — це не лише страждання та злидні. Це також творчість, у якій розчинена Одеса, запах міцної кави та пригод, метушні та подорожей. Звісно, вам може бути складно продиратися крізь описи природи чи специфіку суднобудування (от ви знаєте різницю між «шхуною-бриг» і «шхуною-барк»? от і я не знала…), втім цим книга лише підкреслює, що наша культура — багатогранна та специфічна, вона прекрасна. Прекрасна оповідка про розвиток кіномистецтва, про живих персонажів — про людей. Так, про тугу й ностальгію, втім аж ніяк не про бідність та горе.
Тож якщо ви не маєте можливості самі пірнути до солоної води чи хоча б подивитися на море здалеку — пориньте в цю історію. Їх тут сповна: творчості, природи, моря. І любові, насамперед її.
