Новий гуманітарний вантаж 18 травня прибув до Первомайська із Тернополя. Це вже вдруге за сприяння журналістів-волонтерів проходить така благодійна акція. Серед організаторок і відома тревел-журналістка Валерія Мікульська. Гуманітарну допомогу розвантажили у місцевому хабі, уже відомому в місті, як «Їдальня Пампушка». Про те, як журналісти об’єдналися, як збирали гуманітарну допомогу та як її доправляли до місця призначення, читайте у матеріалі на Гард.City.
Війна змінила нас, та не зламала наш журналістський дух
Війна змінила нас, змінила наші плани, погляди, врешті, змінила життя. Та вона не зламала наш дух, не порушила нашу цілісність та наші думки. Вона просто ще більше об’єднала нас, згуртувала, зробила сильнішими і ще більш люблячими. Далеко не буду ходити за історіями, бо все поруч і всі поруч!
Я про наших журналістів, про наше єднання і про нашу стійкість. Бо від початку війни — ми всі разом! І словом і ділом! І це не гасла, це наше сьогоднішнє реальне життя у військовий час.
Хто був першим на інформаційному просторі? Ми! Ми намагалися заспокоїти, повідомити і дати відповіді на безкінечні питання: «А що далі?», «А де взяти?», «А у кого проконсультуватися?», «А як виїхати?»
Це тисячі запитань. Це сотні зламаних мрій і думок, які потрібно було вислухати, проаналізувати та видати на шпальти медіа-ресурсів. Але нам вистачило мудрості і сили бути єдиними і сьогодні це цілий журналістський батальйон, хай хоч і не дуже чисельний, але потужний!
Ми вправляємося, ми збираємо інформацію, подаємо її чесно і об’єктивно. Ми в єдиному журналістському проєкті — і це надає нам сили і впевненості. Я хочу, щоб ви знали, хто для вас працює!
Це редакторка сайту Гард.City Галина Давидова, це журналістки Ірина Гурська, Юлія Савва, Аліна Степул. Це я, Наталія Клименко.
Це безсонні ночі, це збір інформації, яку пропускаєш через себе, це постійна верифікація, це безкінечна комунікація, це цілий всесвіт навиворіт!
Валерія Мікульська: Ми чекаємо тернопільчан в гості до нас на кавуни!
Від початку війни ми волонтеримо не лише інформаційно, а й фізично. Тут уже більше з колежанкою Валерією Мікульською, моєю Лєрочкою. В цій маленькій, тендітній дівчині стільки потужної внутрішньої сили, що її вистачить на десятьох!
Вона пережила київські жахіття, побувала на заході країни з волонтерською місією, тепер волонтерить на півдні, у своєму рідному Первомайську. Збирає гуманітарний вантаж, домовляється з партнерами і вирішує питання доставки до місця призначення.
До Первомайська вдалося уже вдруге завезти необхідний товар: харчі, овочі, випічку, одяг, власне, все, за що вдається домовитися. Цього разу допомога з Тернопілля від громадської спільноти «Бункер С», який очолив Ігор Костів, головний лікар «Тернопільського обласного ЛФ диспансеру».
«Це дивовижні люди файного Тернопілля, — ділиться Валерія, — відгукливі і щедрі, готові на самопожертву. Це прекрасні первомайці, які не шкодують своїх сил і фінансів та виконують усі завдання, що постають перед ними. Це водій Олексій Пожидаєв, який доставив гуманітарку до нас. Подивіться, чого тут тільки немає. Ось печиво від тернопільчан із підписом: «Героям України, воїнам світла, захисникам України, які боронять нас від супостата». Це готують тернопільські господині. Насправді я їм дуже вдячна. Я сама бачила, неодноразово відео викладали, як дівчата готують вареники, печуть хліб, печуть печиво для наших бійців. Неможливо просто словами описати весь той захват і все те щастя, яке відчуває волонтер, коли отримує допомогу із рук в руки від простих людей.
Це все вам, наші первомайчани! Ви зібрались, ви допомогли нам доставити цей вантаж. Я, певне, колись напишу таки книгу про це, як ми цей вантаж виборювали, як ми його шукали, як ми домовлялися, писали листи, але результат от наявний! Ми його сьогодні отримали і він частково, але перекриє потреби і переселенців, і наших бійців. Бо дівчата тут щодня і гуртуються, і готують.
Я пишаюсь, що я живу в такий час, що знаходжу спільну мову і знайомлюсь з такими людьми. Це просто безмежна подяка за те, що виробите, правда. Я щаслива, що сьогодні я зараз, в цей момент, у своєму місті і що ми долучилися спільно до такої класної справи. Разом ми сила!
Окремо про керівника Тернопільського хабу пана Ігоря. Це просто неймовірна людина! Я йому дзвонила стільки разів, що уже востаннє сказала: ми маємо точно познайомитися після перемоги. Я була в Тернополі не один раз і знімала там прекрасні туристичні сюжети, але зараз я би хотіла сказати, що в Тернополі не тільки красиві краєвиди, не тільки красиві туристичні локації, там ще прекрасні люди! Це надзвичайно файні люди і файне місто, як вони самі кажуть, як ми самі уже знаємо.
Пан Ігор — головний лікар фізкультурного реабілітаційного центру. Просто уявити цю людину у гуманітарному складі важко. Він у білому халаті, паралельно із тим, що у лікувальному закладі керує, він ще й курує волонтерський штаб, волонтерський склад, який приймає допомогу щоденно. Туди везуть із сіл, із навколишніх містечок. Там збирають, сортують, там же на місці дівчата ліплять вареники, паралельно із своєю роботою — реабілітологи, просто містяни приходять Це настільки надихає, що просто неможливо до цього не долучатися і не єднатися! Ми надзвичайно щиро вдячні вам, пане Ігорю, всій вашій команді, всьому вашому колективу за цю допомогу: від Тернополя — півдню! Ми чекаємо вас в гості на кавуни!»
Волонтерський хаб «Їдальня Пампушка» — наш місцевий характер
Окремо і ще раз хочеться сказати про дівчат-волонтерок, які щодня у гуманітарному хабі. Це люди доброї волі! Це первомайські, херсонські, снігурівські дівчата, які щодня, щогодини на зв’язку і готові прийти на допомогу усім, хто її потребує. Це господарі волонтерського хабу Ольга та Іван, це їхня трудівниця-мама. Це характер, який не зламати. Вони радіють успіхам, засмучуються, коли щось не вдається, і вірять, щиро вірять у переможне майбутнє.
Це сотні людей, які щодня проходять через хаб. Сотні переселенців, які отримують допомогу — і психологічну в тому числі, бо дівчата за час свого волонтерства стали справжніми цілительками душ! Сьогодні вони щиро радіють, що хаб поповнився продуктами харчування, а це означає — буде чим нагодувати людей!
Наголошує Олена Орляк, волонтерка: «Було майже пусто. Нічого не було. А тут такий ось подаруночок нам. Дуже щасливі, що він прибув якраз своєчасно, тому що думали-гадали, де його збирати, де його шукати, в кого просити. І тут до нас приїздить допомога. Дякуємо!»
Доставка вантажу — це надважливо
Олексій Пожидаєв був першим, хто відгукнувся на оголошення про поїздку на Тернопілля. Без сумнівів і вагань зголосився привезти гуманітарну допомогу. Бо це ж так важливо сьогодні.
Розповідає Олексій Пожидаєв, водій: «Проїхав шлях прекрасно! Ніхто нічого. У нас в місті тільки зупинили і все. В самому Тернополі завантажувалися три години. Самі тернопільці передають нам вітання і вірять в перемогу!»
P. S. Це лише маленька оповідь про тих, хто духом незламний. Насправді такі люди заслуговують на звання героїв. Бо вони —це вся Україна! Бо ми разом — це уже сучасна історія! Говорю ми, бо і сама — душею і всім єством — з тими, хто в Україні, хто за Україну, хто кує і виборює перемогу, хто не шкодує сил і часу. Ми обов’язково переможемо! А журналісти ще не один раз напишуть про небачений героїзм на фронті та в тилу. Напишуть про нашу Україну та її героїчний народ.
Дякую вам, дівчата і хлопці, за позицію, за вірність та патріотизм! І це не високі слова! Це наша реальність, наше сьогодення, обпалені війною і оплакані матерями.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
