Історія з біноклем, яка відбулася 14-15 травня в Первомайську, — це історія нашої чуйності, людяності та потужного бажання перемогти ворога.

Як все починалося

Бійці, які від'їздили на передову, попросили швидко знайти для них бінокль. Перша реакція — треба кошти та негайно.

Часу на роздуми не було. Тож пишу оголошення про збір. Як тільки воно з'явилося в інеті, почали надходити гроші. Хто скільки міг: хто сто, хто двісті, а хто і повну суму! Розплакалася, коли хтось перерахував 10 гривень. Мої ж ви любі! Дякую за довіру. Я навіть не знаю, як вам віддячити!

Відразу ж, як припинився збір коштів, домовилися за таку необхідну нам річ. Її продавав військовослужбовець-пенсіонер. Гроші йому потрібні були на лікування важко хворої дружини. Все швидко обговорили і — уже на ранок бінокль був у нас.

Ще один сюрприз

Зранку на мене очікувала ще одна приємна новина — нам в дарунок передав ще одного двоглазого помічника Олександр Дзиговський. Це сталося так швидко, що я й не встигла збагнути.

Дзвінок, зустріч — і у мене в руках рятівний прилад

Тепер у бійців — два біноклі!

Дякувати мало — низький уклін від хлопців.

Цього ж дня Олександр Дзиговський допоміг доправити нам генератор, який приїхав з Німеччини. Та це вже інша історія, про яку розповім згодом.

А поки дякую усім за доброту, оперативність та неймовірне почуття єдності. Разом ми велика сила!

P. S. Залишки коштів спрямую на благодійну справу — будьте певні!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися