Щось давненько ми з вами не подорожували у пошуках старих млинів. Воно зрозуміло: зима, погода нельотна, але ж так хочеться нових вражень! Тому пропоную здійснити невеличку подорож у літо: розповім про водяний млин у Кам'яній Балці. У зимовий вихідний що може бути краще за гарну історію про літо? Сонце, злива й веселка, розпечені гранітні схили та золота трава, захопливі пошуки та цікаві знахідки: влаштовуйтеся зручніше і вирушаймо.
На форумі міста Первомайська є спеціальна тема, присвячена млинам Первомайщини. Учасник Noval опублікував у цій темі мапу 1868 року, де місця розташування водяних млинів на Бузі та Синюсі позначені блакитними кружальцями.
Цю мапу авторка статті взяла за основу для своїх мандрів та пошуків. І саме завдяки мапі вдалося відшукати млин в Кам'яній Балці та в Чаусовому. Шляхом співставлення старовинної мапи із сучасними гугл-мапами можна приблизно встановити місце, де треба шукати. Підказкою є рельєф річкового русла: якщо бачите, що ріка в цій ділянці розгалужується на два рукави, а лінія каменів чи порогів перетинає її з берега до берега, — ймовірно, то колишня гребля та канал, що підводив воду під колесо водяного млина.
Отож, приблизно визначивши місце, де має бути кам'янобалківський водяний млин, вирушила в подорож. Шлях був прокладений берегом Бугу, через Кінецьпіль. Середина літа, дорогою налетіли хмари, спекотну днину рясно полив дощ, асфальти та ґрунти стали мокрими, аж тут знову визирнуло яскраве сонце. Хмари подалися вдалечінь, а над кінецьпільськими полями засяяла веселка, обіцяючи вдалу мандрівку.
Симпатичний вчений кіт та віньєтка-сердечко з голубами на березі так і просилися на фото.
Далі дорога йшла повз млин Собанських, який ми відвідували минулого разу, та вела далі, у незвідані краї. Там я й заблукала. Ось така вже в мене традиція: навіть коли вирушаєш недалеко, неодмінно треба трошки заблукати. І щоразу зустрічаєш щось нове та цікаве. Так було, коли заблукала в Дроздовці та зустріла місцевого старожила, сина мірошника, котрий розповів мені про Дроздовський млин.
А нині мене занесло кудись до закинутого кар'єру та мосту через Буг. Місце виглядало не дуже привітно: тиша, іржаві конструкції та ліхтарні стовпи. Проте з мосту виднілися файні сіро-білі хмари та далека веселка. Видно, що ніхто давно не їздив цим мостом. Цікаво, а куди він веде на тому березі? Чи є там дорога? Проте розвідувати не було часу: вже друга половина дня, і, хоча влітку днини довгі, однак відхилятися від цілі не варто. Кинувши погляд на загадковий міст, розвернулася та рушила далі.
Далі були поля, кукурудза, лугова дорога та ще один кар'єр, вже робочий. Його працівник і підказав, як потрапити в Кам'яну Балку: вперед асфальтованою дорогою, а тоді праворуч. Завдяки цим вказівкам і виїхала нарешті на гарну дорогу, що веде просто до Кам'яної Балки. Ото зразу треба було нею їхати, а не продиратися попід берегом. Майте на увазі, якщо помандруєте ровером у ті краї. Хвилин двадцять — і ось вже вказівник із назвою села.
А де ж шукати млин? Логічно, що треба податися до ріки. Вуличка вивела на крутий берег, з якого відкрилася чудова панорама на ріку й село. Сонце вже хилилося до заходу, і от в останніх червонясто-золотих променях постало чарівне видовище. Млин!
Млин в Кам'яній Балці
Оно він, унизу, біля води. Відчуття було таке, як у казці про мурашку, що поспішала додому. Встигнути до заходу сонця, щоб пофотографувати млин при нормальному освітленні! А оскільки найкоротший шлях — прямий, то ми з ровером не стали петляти вулицями. Хоча цілком можна проїхати через село: круто вниз, через місток, тоді праворуч і також круто вгору, бруківкою, а тоді між будинків нижче, нижче до річки. Але мета подорожі була попереду, на неї і взяли курс.
Кам'яна Балка має досить промовисту назву: село розташоване на двох берегах глибокої балки, в якій тече струмок, а ті береги, як у Мигії чи Грушівці, всіяні гранітними скелями та порослі золотистою травою. Ось тими крутосхилами ми з ровером і стали спускатися. Граніти, нагріті сонцем за день; сипкі стежинки; колючі шипшинові кущі. І от вже ручай унизу, і бетонний місток, і зелена галявина перед млином, і млин, який дочекався гостей.
Вечір у Кам'яній Балці
Того разу таки вже звечоріло, тож світлини вийшли розмитими. Але знайомство із млином відбулося, тож повернутися сюди вдруге було вже простіше. Повернулася в сонячний день, щоби нарешті зробити гарні фото.
І от знов золотисті схили, і колючі-квітучі кущі, і струмок, що іскрить попід місточком, і млин, що чекає, адже він так скучив за людьми.
Водяний млин в Кам'яній Балці — напрочуд гарна споруда з кольорових каменів та червоної цегли, яка мала щонайменше два поверхи.
Даху будівля вже не має, а всередині ростуть дерева. Якщо пробратися усередину, то у куті праворуч від входу побачиш справжнісінькі жорна! Двоє круглих каменів лежать у заростях та згадують, як вони мололи зерно...
Жорна водяного млина
За млином, на березі, — довгий кам'яний мур. Є версія, що під час будівництва цього млина або ж млина у Чаусовому, до якого ми з вами ще доберемося, використовували каміння від рештків першого мосту через Південний Буг, зведеного ще за часів Золотої Орди та князя Вітовта.
На жаль, інформації про кам'янобалківський млин небагато. Він є, ото й усе. А хотілося б знати, коли його збудували, чий це був млин, — адже імена багатьох власників млинів збереглися, наприклад, млини Гана в Первомайську, Шубовича — у Львові, Василя Корбе — в Грушівці, братів Собанських — у Кінецьполі. Тож, якщо вам щось відомо, — пишіть! Будемо відтворювати історію млинів Первомайщини разом.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
