Близько 70 школярів, шість локацій, футбольні випробування, смуга перешкод, психологічні ігри та заняття з безпеки. У Мигії відбувся «Відкритий фестиваль футболу» — проєкт Української асоціації футболу, який після тривалої перерви повернувся на Миколаївщину. На стадіоні зібралися школярі Мигіївського ліцею, їхні батьки, вчителі та гості з Миколаєва. А головна налаштованість учасників була ще до старту: «Ми прийшли за перемогою!» На фестивалі побувала журналістка Гард.City.
Ранок на стадіоні
Стадіон. Ранок 18 вересня. Мигія. Тут чути дитячий сміх. Школярі Мигіївського ліцею збираються командами. Усі в однакових футболках із логотипом фестивалю. Веселі, енергійні, налаштовані на змагання.
Серед учасників Дмитро Бобурко, Вікторія Кушніренко, Орест Потапенко та Софія Бугайова. Разом з однокласниками вони чекають на старт і діляться очікуваннями. Цікаво буде все: футбольні завдання, командні випробування, нові локації. Але найбільше хочеться перемогти. У своїх силах школярі не сумніваються. Кожен переконаний, що саме його команда найкраща.
Поки діти готуються до старту, на стадіоні збираються батьки, вчителі, представники відділу освіти, старшокласники-помічники та гості з Миколаєва. На полі вже підготовлені локації, але до першого свистка ще треба пройти урочисте відкриття.
Чому саме Мигія?
«Відкриті фестивалі футболу» проводяться під егідою Української асоціації футболу та регіональних асоціацій. Для Миколаївщини нинішній захід особливий: від початку повномасштабного вторгнення такі фестивалі в області не проводили, а тепер проєкт повернувся.
Цього разу для його проведення обрали Мигіївську громаду. Головна фахівчиня Південного управління Агентства масового спорту України Олена Мошків пояснює: громаду обрали разом із учителем фізичної культури Андрієм Бабієнком, який уже не перший рік розвиває дитячий футбол.
— Ми вибрали цю громаду і цього вчителя, тому що він добре себе показав у попередні роки, розвиває дитячий футбол. Нам важливо показати вчителям, що своєю активністю, ініціативністю можна залучати такі проєкти, — розповідає Олена.
За її словами, проєкт заходить у кожну область раз на рік, а для проведення фестивалю обирають одну територіальну громаду. Українська асоціація футболу та донори забезпечують учасників спортивним інвентарем. Та головний результат, каже Олена, не в обладнанні. Діти отримують можливість спробувати себе у футболі, а ті, хто раніше не займався цим видом спорту, можуть після фестивалю прийти до секції й продовжити тренування.
Перед грою — важливі слова
Вікторія Чумак
Поки школярі чекають на початок змагань, на стадіоні проходить невелика урочиста частина. До учасників звертаються гості з Миколаєва, начальниця відділу освіти Вікторія Чумак та головний організатор фестивалю Андрій Бабієнко. Говорять про спорт, командну роботу, бажають школярам гарного настрою та успіху. І, звісно, дякують Збройним Силам України за можливість проводити такі зустрічі. Далі — хвилина мовчання та державний гімн України.
За мить серйозність поступається місцем руху. На стадіоні починається спільна весела руханка. До неї долучаються діти й дорослі. Під музику всі повторюють вправи, рухаються, сміються. Потім команди розходяться по своїх локаціях. Лунає стартовий свисток.
Шість локацій замість одного футбольного поля
Олена Мошків та Андрій Бабієнко
Стадіон поділили на шість зон. Учасники проходять їх групами, по десять-дванадцять дітей. У чотирьох локаціях — спортивні завдання. Треба забивати м’ячі у ворота різними способами, грати у футбол, долати смугу перешкод, виконувати командні вправи та брати участь у веселих іграх. Окремо працює психолог. Через ігри та спілкування він допомагає школярам переключитися й відчути себе частиною команди. Ще одна зона присвячена безпеці. Поліцейський говорить із дітьми про мінну безпеку та правила поведінки під час обстрілів. За учасниками стежать медична сестра, інспектор із безпеки та вчителі класів.
— Найважливіше — це діти. Щоб вони повеселилися, відволіклися від гаджетів, від війни, тривог, укриттів, від усього цього, — говорить Андрій Бабієнко.
Андрій Бабієнко: від шкільного гуртка до великого фестивалю
Андрій Бабієнко працює вчителем фізичної культури у Мигіївському ліцеї, очолює футбольний гурток і близько 14 років тренує дітей. Минулого року він взяв участь у всеукраїнському конкурсі «Футбольний вчитель року», увійшов до 15 найкращих і став лауреатом. Саме після цього його запросили до проєкту «Відкриті фестивалі футболу». Андрій пройшов триденний семінар у Києві, а згодом отримав можливість організувати фестиваль у своїй громаді. Для заходу Українська асоціація футболу надала спортивний інвентар: м’ячі, конуси, маркери та інше обладнання.
— У дітей є бажання займатися спортом. Просто їх потрібно зацікавити. Деяких своїх вихованців я знаю ще з першого класу. На заняттях ми не лише тренуємося, а й граємо, танцюємо, жартуємо. Тому сьогоднішній фестиваль для мене — ще одна можливість показати школярам, що спорт може бути цікавим, — розповідає Андрій.
«Дітям потрібні рух, спорт та здоровий спосіб життя»
Олександр Балакін та Олена Порхун
Директорка Мигіївського ліцею Олена Порхун пишається своїм учителем. Саме вона свого часу запропонувала Андрію взяти участь у конкурсі «Футбольний вчитель року». Після конкурсу його помітили організатори фестивалю. За словами директорки, Андрій творчий, комунікабельний, уміє знайти підхід до школярів. Його вихованці беруть участь у змаганнях та займають призові місця, зокрема виступали у Вінниці та Умані. Тому можливість провести фестиваль у Мигії підтримали.
— Для нас це професійний розвиток учителя, але перш за все — можливість для дітей. Їм потрібні рух, спорт, здоровий спосіб життя, — говорить Олена Порхун.
За її словами, в умовах війни особливо помітно, наскільки школярам бракує таких активностей.
— Тривоги, укриття. А тут вони зовсім інші: веселі, усміхнені, життєрадісні, — каже директорка.
На полі вже не до розмов
На відкритті фестивалю і керівник футбольної асоціації Миколаївської та Херсонської областей Олександр Балакін. Він говорить, що під час війни спорт дає дітям можливість спілкуватися, змагатися, розвиватися й переключатися.
— Спорт зараз — номер один. Діти мають відволікатися, розвиватися, рости, — зазначає Олександр Балакін.
Але поки дорослі говорять про значення спорту та перспективи проєкту, на полі все вирішується простіше. Дмитро, Вікторія, Орест, Софія та їхні друзі своєї ранкової впевненості не втрачають. Вони прийшли за перемогою.
Навесні організатори планують провести ще один фестиваль. Серед можливих учасників можуть бути й школярі з Первомайської громади. А поки в Мигії змагання тривають. Новий свисток — і наступна команда вже на старті.
