Одні висаджують квіти, доглядають клумби та намагаються зробити місто затишнішим. Інші за кілька хвилин знищують результати цієї праці. Черговий випадок вандалізму біля Простору соціальної адаптації та життєстійкості у Первомайську став приводом для ширшої розмови про відповідальність, культуру поведінки та повагу до того, що створюється для всієї громади.
Що сталося?
У Просторі соціальної адаптації та життєстійкості на вулиці Корабельній у Первомайську минулий день розпочався з прикрого інциденту. Невідомі пошкодили клумби, які працівники соцзахисту та відвідувачі Простору висаджували й доглядали протягом тривалого часу.
Частину квітів вирвали з корінням і кинули поруч, інші просто потоптали. Для когось це може здатися дрібницею, але коли бачиш, скільки сил і турботи люди вкладають у такі справи, сприймати таке спокійно неможливо.
Про цей випадок стало відомо з допису у фейсбуці. І найбільше в цій історії зачепили навіть не зіпсовані клумби, а думка про те, що поруч із людьми, які намагаються зробити світ навколо себе кращим, завжди знаходяться ті, хто готовий його зруйнувати.
Саме тому ця історія не повинна залишитися лише черговою новиною про вандалізм. Вона змушує замислитися про наше ставлення до спільного простору, до чужої праці та до громади, в якій живемо.
«Ми садили ці квіти для всіх»
Особливо боляче, що клумби були створені біля Простору, який допомагає людям долати життєві труднощі, знаходити підтримку та спілкування. Тут працює Університет третього віку, проводяться заходи для людей старшого покоління, які прагнуть залишатися активними та корисними членами громади.
Слухачки Університету третього віку не приховують свого розчарування.
— Ми раділи кожній квіточці, яка розквітала. Поливали їх, доглядали, фотографувалися біля клумб. Це була наша маленька гордість. Дуже боляче бачити, як хтось може прийти й просто все знищити, — ділиться одна з жінок.
— Ми садили ці квіти не для себе. Ми хотіли, щоб красиво було всім. Щоб люди йшли повз і усміхалися. Тому особливо прикро, коли хтось не цінує чужої праці, — додає інша.
Проблема не в клумбах
За роки роботи над екологічними темами журналістам доводиться бачити різне: стихійні звалища, занедбані території, забруднені водойми, безвідповідальне ставлення до довкілля. Але історія на Корабельній вкотре нагадала, що найбільша проблема часто не в смітті чи зруйнованих клумбах. Сміття можна прибрати. Звалище можна ліквідувати. Нові дерева і квіти можна висадити. Але як навчити людину поважати працю інших? Тож ця історія більше про рівень культури.
А де відповідальність?
Щоразу після таких випадків виникає запитання: чи понесе хтось відповідальність за знищені клумби? І, на жаль, подібні історії часто закінчуються однаково. Люди обурюються, висаджують нові квіти, прибирають наслідки вандалізму, а винних не знаходять.
Водночас законодавство України передбачає відповідальність за пошкодження майна та об'єктів благоустрою. Якщо особу порушника буде встановлено, вона може бути зобов'язана відшкодувати завдані збитки та понести адміністративну, а в окремих випадках і кримінальну відповідальність. Проблема в тому, що в більшості подібних ситуацій справа не доходить до покарання, а безкарність часто породжує нові порушення.
Вандалізм — проблема не лише Первомайська
Подібні випадки трапляються по всій Миколаївщині та Україні в цілому. У різні роки фіксувалися пошкодження дитячих майданчиків, автобусних зупинок, лавок у парках, меморіальних об’єктів та висаджених зелених насаджень.
Щоразу сценарій майже однаковий: громада обурюється, комунальники або активісти відновлюють зруйноване, а через певний час ситуація повторюється.
Показовою залишається і ситуація у Первомайську зі сквером Небесної Сотні, де неодноразово фіксували випадки вандалізму. Частина цих інцидентів і досі не отримала публічного завершення у вигляді встановлених та покарання винних. І це лише підсилює відчуття безкарності, коли руйнування спільного простору не має очевидних наслідків.
Місто починається з поваги
Слухачки Університету третього віку переконані, що проблема значно глибша, ніж здається на перший погляд.
— Ми часто говоримо про любов до рідного міста. Але любов — це не лише красиві слова. Це коли ти не смітиш, не ламаєш і не нищиш те, що створили інші, — говорить одна з відвідувачок Простору.
— Дуже хочеться, щоб люди зрозуміли: за кожною квіткою стоїть чиясь праця. Хтось приніс розсаду, хтось посадив, хтось поливав. Краса не виникає сама собою, — доповнює інша жінка.
І справді, місто починається не з асфальту чи нових будівель. Місто починається з поваги до людей, до праці, до спільного простору.
Виховувати потрібно не лише дітей
Сьогодні багато говорять про виховання молодого покоління. Але, можливо, настав час чесно сказати: виховувати потрібно все суспільство. Повага до довкілля, до праці інших людей та до громадського майна не з'являється сама по собі. Вона формується роками: у родині, школі, громаді. Людина, яка поважає чужу працю, не буде нищити клумбу. Людина, яка любить своє місто, не буде ламати лавки чи залишати після себе сміття. Людина, яка розуміє цінність спільного простору, не стане руйнувати те, що створювалося для всіх. Тож, напевне, сьогодні нам потрібно більше говорити не лише про благоустрій, а й про елементарну повагу одне до одного.
«Не можна залишатися байдужими»
Працівники простору звернулися до громади з проханням не бути байдужими. Можливо, хтось бачив тих, хто нищить клумби, або має пропозиції, як захистити територію від вандалів. І це прохання стосується кожного з нас, бо майбутнє громади залежить не лише від тих, хто висаджує квіти. Воно залежить і від того, чи готові містяни захищати створене, вимагати відповідальності від порушників та власним прикладом демонструвати повагу до спільного простору.
