10 травня на запрошення керівниці зразкової студії естрадного танцю Dance Way Анни-Марії Дратковської до Первомайська з майстер-класами завітав український хореограф Богдан Урхов. Це вже не перший його візит до нашого міста, відтак охочих прокачати свої танцювальні скіли було вдосталь. Попри брак часу та щільний робочий графік, хореограф зміг запалити в танцівниках палке бажання вчитися та розвиватися в улюбленій справі. Про те, як організувати подію за принципом «зараз або ніколи» та чому навчання — це не витрати, а капітал, журналістка Гард.City поспілкувалася з Анною-Марією.
Не витрати, а інвестиції
Для багатьох батьків дітей, які відвідують танцювальні гуртки, додаткові майстер-класи здаються лише розвагою. Проте для професіоналів — це фундамент. Очільниця колективу згадує, що цей підхід закарбувався у неї ще з першої лекції в університеті.
«Ви не витрачаєте кошти, коли вкладаєте у свій розвиток, — ви їх інвестуєте в себе і своє подальше майбутнє. Це дає і дітям можливість зростати, і колективу, і мені».
Від ідеї до виклику
Організація приїзду столичного гостя в невелике місто — це завжди ризик. Керівниця зізнається: спочатку була спроба запросити іншого хореографа, яка закінчилася розчаруванням. Після тривалих переговорів той просто зник із соцмереж. Проте відповідальність перед дітьми не дозволила опустити руки:
«Я вже пообіцяла батькам, пообіцяла дітям. Мене це неприємно здивувало, але я просто починаю моніторити, моніторити... і натрапляю на Богдана Урхова. Просто беру і пишу, хоча була думка, що він мені не відповість».
На противагу попередньому досвіду, Богдан відгукнувся миттєво. Коли звільнилося «вікно» у графіку на 10 травня, рішення довелося приймати блискавично:
«Я розумію, що в нього конкурси і все розписано. Або зараз, або ніколи. Або ми чекатимемо ще місяць, а потім канікули, літо... Я сказала: «Окей, їдемо!»
Більше за урок
Майстер-клас став викликом і для малечі, і для старших танцівників. Програма Богдана Урхова відрізняється від звичних занять: замість простого зазубрювання рухів — дослідження тіла та імпровізація.
«Він дав багато класних інструментів. Він не просто дає хореографію — він показує, як можна розвиватися, як звільнити своє тіло, як імпровізувати та досліджувати рух. Багато термінів ми з ним підкріпили. Навіть у мене після університету були питання, а з ним все стало структуровано».
Особливий підхід знайшовся і для наймолодших, для яких цей досвід був дебютним. Замість суворої дисципліни — ігрова форма, що допомогла зняти затискачі.
Головний результат — очі дітей
Головним показником успіху стали не лише відпрацьовані рухи, а емоції, які діти принесли додому.
«Найменші були дуже задоволені, танцювали до вечора, цілий день вдома показували вивчене батькам. Хотілося дати їм такий заряд мотивації, і це вдалося. Адже кожна така зустріч — це крок до великої мрії, який вони зробили тут, у рідному місті».
Ця подія ще раз довела: кордони існують лише в голові. Навіть у невеликому місті діти можуть отримувати знання світового рівня, якщо за їхньою спиною стоїть викладач, який не боїться ризикувати та інвестувати в майбутнє.
