Історія первомайського колективу «Калейдоскоп» — це сюжет про закоханість у свою справу, яка триває вже понад десятиліття. Після повномасштабного вторгнення у колективу розпочався новий етап: під керівництвом своєї ж вихованки він не просто продовжує жити, а й здобуває найвищі нагороди країни. Про спадковість у хореографії, «валідольні» виступи під час тривог та справжню ціну дитячого гран-прі журналістка Гард.City поспілкувалася з очільницею ансамблю Валерією Куценко.
Повернення додому
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, доля колективу «Калейдоскоп» опинилася під питанням. Засновниця колективу Світлана Роменська збиралася виїжджати за кордон, і робота фактично завмерла. У цей момент до рідного міста з Умані повернулася випускниця ансамблю Валерія Куценко.
«Я танцювала в цьому колективі 11 років. У 22-му році просто прийшла спитати, чи є вакансія. Зустрілася зі Світланою Олександрівною, а вона каже: «Тільки не кажи, що ти шукаєш роботу!» Все, вона мене бере за руку, приводить до директора і каже: «Я віддаю їй свій колектив», — згадує нинішня керівниця.
Фото: з архіву Валерії Куценко
Вже за рік молодому педагогу довелося проходити справжній іспит — підтверджувати звання «Зразковий». Комісія з Миколаєва прискіпливо вивчала репертуар та техніку дітей, але вердикт був одностайним: звання залишається. Восени 2026 року колектив знову підтверджуватиме звання.
Більше, ніж просто танці
На запитання про те, який вона викладач, керівниця усміхається: намагається бути «золотою серединою». Вона вчить дітей відповідальності не через примус, а через любов до сцени.
«Я завжди кажу дітям: не важливо, яке місце ви посядете, перше чи третє. Це досвід. Я не ідеалізую конкурси, щоб вони не думали, що вони «найкращі у світі» і крапка. Ми вчимося бути колективом».
«Супер гран-прі» та сльози за лаштунками
Сьогодні в «Калейдоскопі» танцюють діти від 4 до 15 років. Репертуар — від класичної тарантели та єврейських танців до сучасних постановок. Саме цей драйв приніс колективу неймовірний успіх у 2023-2024 роках.
Фото: з архіву Валерії Куценко
«В Умані ми виграли Супер гран-прі. Це коли з усіх-усіх номерів конкурсу обирають лише одного переможця. Деякі діти ходили на танці 11 років, і це було їхнє перше гран-прі в житті. Ми цим дуже пишаємося».
Проте після 2022 року шлях до перемог став набагато складнішим. Конкурси супроводжуються повітряними тривогами та технічними збоями.
«Був випадок у Києві: діти тільки почали танцювати — і різко вимикається музика. Тривога. Діти перелякані, думали, що їх дискваліфікували. Я їх заспокоювала: «Це знак, що ви запам’ятаєтесь суддям, вийдете після укриття і вибухнете ще сильніше».
Фінансовий бік творчості
Попри статус та нагороди, існування колективу тримається на ентузіазмі батьків. Костюми, логістика, пальне для автобусів, оплата участі у фестивалях — усе це фінансується родинами вихованців. Керівниця визнає: саме фінансовий бар’єр часто заважає залучати до танців більше дітей, зокрема з родин внутрішньо переміщених осіб.
«Зараз усе — заслуга батьків. Навіть майстер-класи ми організовуємо самі. Влітку всі радіють, як гарно діти танцюють у парку, але мало хто знає, яка важка робота і які витрати за цим стоять».
Фото: з архіву Валерії Куценко
Попереду в «Калейдоскопа» — поїздка до Києва та великий звітний концерт у червні. Колектив продовжує танцювати, доводячи, що навіть у найтемніші часи мистецтво має жити, а діти — мати право на свято.
