Вирушаємо разом із Гард.City у подорож одного дня: до руїн водяного млина на Південному Бузі. Млин Добровольського, або Іванівський млин, — одна з найкрасивіших локацій Первомайщини. Тож дивіться фото та дізнайтеся з відео про історію цього місця.
Дістатися сюди простіше за все через селище Іванівка: дорога, що йде через село, проходить через поля і спускається вниз, поміж гранітно-степових круч над Бугом.
Слід врахувати, що після водопілля навесні 2026 року грунтову дорогу сильно розмило, тож після певної ділянки проїхати автівкою буде проблематично.
Розмита дорога
Авторка статті дісталася туди велосипедом. Є й ще один шлях: понад берегом, проте там вузька й місцями сипка стежина.
Воно того варте: побувавши тут раз, захочете повертатися знову і знову, щоб споглядати красу і слухати шум ріки серед каміння, яке пам'ятає минулі епохи.
Мальовнича місцина зі стінами колишнього млина, таємничими підвалами та стрімкими потоками зачаровує погляд о будь-якій порі року, та навесні тут особливо гарно. Крізь віконні арки в цегляних стінах світиться на сонці перша зелень.
Крізь вікна трьох стін, що збереглися, синіє квітневе небо та зазирають цікаві сонячні промені.
Незабаром старі стіни уквітчає пишним золотистим цвітінням авринія скельна.
Старий млин
Стіни цього млина можна роздивлятися нескінченно: стільки тут візерунків та кольорів цегли й каменю. Теракотовий, пісочний, помаранчевий, червоний, сірий складаються у мальовничу палітру.
Аркові отвори вікон оздоблені цегляним візерунком, а понад ними викладений ряд цегли для декору. Подекуди на стінах написи, що їх надряпали всюдисущі невиховані туристи.
На висоті третього поверху збереглися анкери: ковані металеві елементи, які мають і конструктивне, і декоративне призначення.
У каналі, що відгалужується від ріки та іде до млина, вирує вода. Колись тут крутилося млинове колесо.
Із млинового каналу вода з шумом повертається в річку.
Біля млина
Цьогоріч весняне водопілля підвищило рівень води, тож вона вирує та гуде, наче у карпатських водоспадах.
А на іншому березі ріки, якщо придивитися, крізь зелень видніються стіни колишнього Семенівського млина, розташованого саме навпроти.
Млин у Семенівці
Вирушаючи назад, ще помилуємося яскравими цегляними мурами, що і нині зберігають свою велич і красу.
Неподалік млина колись була невелика садиба, де жив Арон Беркман з родиною. Він керував млином, у той час як власник, Володимир Добровольський, жив в Одесі. Садиба була двоповерхова: другий поверх був житловий, а на першому розмістили бухгалтерію та лабораторію. На подвір'ї маєтку був квітник і фонтан, ріс величезний каштан, який наразі всох. Від садиби залишилися тільки фрагменти плитки, котрою було вимощене подвір'я, та муровані підвали з арковими склепіннями.
Цей млин працював з 1895 до 1938 року. Під час Другої світової був частково зруйнований, але у повоєнні роки млин відновили, встановивши там електрогенератор, і виробництво діяло до 1970-х років. Проте мірошник пішов на пенсію, а радгосп не схотів платити 3 тисячі карбованців, аби викупити млин у райхарчкомбінату, і підприємство занепало, поступово прийшоши до стану, в якому бачимо млин зараз.
Всередині будівлі
Утім, ця локація цілком могла б отримати друге життя, адже мальовничі руїни могли б стати гарною туристичною пам'яткою.
Та поки що старий млин задумливо стоїть серед дерев, слухаючи незмовчний голос води.
А нам час вирушати назад. Шляхом можна помилуватися квітучими абрикосами: улітку треба сюди повернутися, щоб поласувати жовтогарячими плодами.
Читайте про історію млина Добровольського та інших водяних млинів Південного Бугу на Гард.City.
