Гендерний розподіл професій залишається однією з найбільш стійких характеристик українського ринку праці. Попри формальну рівність прав і можливостей, жінки та чоловіки в Україні продовжують концентруватися в різних секторах економіки, виконувати різні типи роботи та мати неоднаковий доступ до престижних і високооплачуваних посад.
Аналітики Вокс Україна розглядають загальні тенденції гендерного розподілу професій в Україні в історичній перспективі й показують, як соціальні, економічні й політичні фактори, зокрема повномасштабна війна, впливають на цей розподіл.
Причини та наслідки гендерної сегрегації праці
У науковій літературі виділяють два основні типи гендерної сегрегації.
- Горизонтальна сегрегація означає концентрацію жінок і чоловіків у різних галузях та професіях.
- Вертикальна сегрегація описує нерівний розподіл керівних і високооплачуваних посад всередині однієї галузі. Вертикальна сегрегація сприяє збереженню гендерного розриву в оплаті праці.
В Україні жінки в середньому заробляють на 29-41% менше за чоловіків, що є одним із найвищих показників у Європі.
Обидва типи сегрегації зумовлені не біологічними відмінностями, а соціальними нормами, освітніми траєкторіями, ринковими механізмами та культурними уявленнями про «жіночу» і «чоловічу» працю. Гендерний розподіл професій має значні наслідки для економічного розвитку. Концентрація жінок у низькооплачуваних секторах знижує загальний рівень доходів населення, обмежує податкову базу та призводить до втрати людського капіталу.
Крім того, стійка сегрегація впливає на освітні вибори молоді та відтворює гендерні стереотипи з покоління в покоління. Таким чином, проблема гендерного розподілу професій виходить далеко за межі індивідуальних рішень.
Загальна статистична картина
Станом на початок 2020-х років жінки становлять приблизно 48-49% зайнятого населення України, а чоловіки — близько 51–52%. Це створює враження балансу, однак такий показник приховує глибоку внутрішню нерівність.
Жінки значно частіше зосереджені у фемінізованих секторах економіки (освіті, охороні здоров’я), тоді як чоловіки домінують у технічних, промислових і загалом більш високооплачуваних галузях. Саме ця структура, а не загальна кількість зайнятих, визначає реальні можливості та доходи. Навіть у фемінізованих секторах жінки рідше досягають керівних посад.
Фото: Вокс Україна
Це явище, відоме як «скляна стеля», характерне для освіти, медицини, державної служби та приватного бізнесу. За даними Держстату, частка жінок-керівниць серед активних суб’єктів економічної діяльності станом на 1 листопада 2024 року (останні доступні дані) становила 36%.
Фемінізовані професії
Найвища концентрація жінок у сфері освіти. У загальноосвітніх школах України близько 86% педагогів — жінки. В охороні здоров’я також переважають жінки – 75–80% працівників, особливо серед середнього медичного персоналу. Державна служба також фемінізована: близько 75% державних службовців — жінки. При цьому на керівних посадах держслужби жінок лише 26%. Схожа ситуація в медицині та освіті: жінки очолюють 49% активних підприємств у галузі охорони здоров’я та 47% у сфері освіти, причому в галузі дошкільної освіти відповідний показник становить 99%, а в галузі вищої освіти 28%.
Фемінізація професій тісно пов’язана з нижчим рівнем оплати праці та соціальним престижем певної сфери. Тому концентрація жінок у певних галузях має прямі економічні та соціальні наслідки.
Маскулінізовані професії
За даними досліджень українського ринку праці, 2021 року жінки становили близько третини (≈28-35%) працівників у таких галузях, як сільське господарство, промисловість, транспорт та складське господарство. У 2021 році частка жінок у будівництві була близько 20% (у 2023 році вона виросла до 38%, що свідчить про приплив жінок до «традиційно чоловічих» галузей).
Особливо показовим є IT-сектор. Попри сучасний імідж і високі зарплати, жінки становлять близько 23% працівників у галузі. Серед програмістів їхня частка нижча, тоді як у тестуванні та управлінні проєктами вона дещо вища. Це свідчить про внутрішню сегрегацію в межах однієї галузі.
Як вплинула війна
Повномасштабна війна стала потужним каталізатором змін на ринку праці. Через мобілізацію чоловіків та міграцію населення виник гострий дефіцит кадрів у маскулінізованих галузях. У відповідь роботодавці та держава почали активно залучати жінок до професій, які раніше вважалися «чоловічими».
У 2023 році частка жінок у будівництві, транспорті та промислових професіях виросла на близько 15-18 відсоткових пунктів. Уряд запровадив програми перекваліфікації, орієнтовані на жінок. Проте ці зміни мають переважно вимушений характер, і їхня довгострокова стійкість залишається під питанням.
Ринок праці в Україні залишається глибоко сегрегованим за гендерною ознакою
Попри формальну рівність у загальній зайнятості, ринок праці залишається глибоко сегрегованим за гендерною ознакою. Жінки непропорційно зосереджені у фемінізованих, нижче оплачуваних галузях, тоді як чоловіки домінують у технічних, промислових і керівних позиціях. Повномасштабне вторгнення створило передумови для часткового перегляду цих моделей, однак поки що йдеться радше про вимушену адаптацію, ніж про системні зміни.
Подолання гендерної сегрегації потребує комплексного підходу, що включає освітню політику, зміну корпоративних практик і довгострокові державні стратегії. Без цього гендерний розподіл професій і надалі відтворюватиме економічну та соціальну нерівність в українському суспільстві.
