Бузький Гард — місце сили, де гарно у будь-яку пору року. І в листопаді, коли дерева вже скинули барвисті шати, тут добре побродити в тумані між моховитих скель і непомітно набратися від них тієї прадавньої сили. Гард.City запрошує на прогулянку до урочища Протич неподалік Мигії.
Протичанська скеля вимальовується в тумані на березі Бугу, наче казковий дракон, що згорнувся клубком і задрімав на кілька мільйонів років.
Протичанська скеля
На його гребені росте оксамитний мох, а десь між скель сплять до весни маленькі дракони-ящірки.
Коли пригріє весняне сонце, ящірки вилізуть зі своїх схованок і будуть грітися на теплому боці великого скельного дракона.
А поки що довкола тиша й туман. Тільки невпинно шумить внизу бурхлива вода на бузьких порогах.
Попід скелею росте яскрава шипшина, й тут-таки в траві під кущем, що красується в осінньому намисті, лежить сміття від невихованих туристів.
Далі, за скелею, на березі там і тут сховалися серед дерев альтанки і гойдалка. Нині тут порожньо, сезон завершився. Проте для справжніх мандрівників він не завершується ніколи.
Можна ще помандрувати до радонового озера, яке у цей хмарний день нагадує маленьке море із скелястими берегами.
Радонове озеро у листопаді
Мандрівка завершується, час повертати на мигійську маршрутку, котра відвезе назад у місто.
А торік у листопаді на Протичанській скелі квітнув глід.
