Що можна побачити у Бузькому Гарді в листопаді? Дивовижне поєднання осені й весни: ягоди і квіти поруч на кущі глоду. Запрошуємо вас у мандрівку вихідного дня до Протичанської скелі: дивіться фотоальбом від Гард.City.
Мандрівка до Протичанської скелі
Листопад не завжди сірий та туманний: видаються такі дні, коли на небі ані хмаринки, повітря прозоре і наповнене отим терпким запахом пізньої осені, а найвпертіші жовті листки світяться проти сонця. Такої днини так і хочеться майнути кудись за місто, бодай на пару годин: зануритися у тишу, відпочити й перезавантажитися. Тож 20 гривень, 20 хвилин, і мигійська маршрутка увезе вас у краї скель, порогів і краси.
Протичанська скеля
Якщо пройти трохи уздовж траси від центру Мигії, потрапите до урочища Протич, над яким вивищується Протичанська скеля. Нагору веде стежка, якою можна видертися на скелю за певної спритності.
Протич
А нагорі чекатиме винагорода: краєвид, котрий ніколи не набридає і захоплює у будь-яку пору року.
Краєвид з Протичанської скелі
На скелях росте духмяний чебрець, гойдаються на вітрі сонячно-жовті квіти проти синього неба.
Гранітні скелі прикрашають кольорові лишайники.
Лишайники
Додають кольорів осінній днині ягоди шипшини. А от ящірки, мабуть, сховалися до весни: сонце яскраве, але камені вже не прогріває, як улітку.
Шипшина
Проте можна знайти інший сюрприз, справжнє осіннє диво: на одному з кущів глоду, який росте тут-таки, на скелі, поруч із червоними ягодами розквітли білі квіти. І вони дійсно пахнуть, як навесні: медом і квітучими садами.
Тільки заради цього варто було поїхати сюди і видертися на скелю. Така знахідка справді надихає. А унизу, на березі Бугу, чекає ще багато цікавинок: наприклад, оцей листочок, що вперто тримається за гілку і світиться проти сонця.
Листочок
Або гойдалка на березі, де можна присісти і погойдатися з видом на річку.
І корабель Гардаріка, де можна полазити чи влаштувати фотосесію.
Гардаріка
І мальовничі альтанки, котрі кличуть присісти, перепочити та щось попоїсти на свіжому повітрі.
Альтанка №6
А як пройти трохи далі, стежки виведуть на круті береги Радонового озера, яке дивує кольором води: прозоро-зеленої при березі та аквамариново-синьої на глибині.
Радонове озеро
Дорога веде назад, до зупинки, звідки мигійська маршрутка повезе у місто. Обіч дороги яріють кущі скумпії, серед жовтих дерев котиться низьке осіннє сонце.
Дорога
А у голові крутиться пісня: «Така дорога...»
