Як зібрати себе після фронту, контузії, втрати дому — і ще й почати власну справу? Переселенець із Херсонщини Віталій Синицький знайшов відповідь: після контузії та операцій на хребті він зумів відкрити власне СТО в Підгородній, що на Миколаївщині, щоб утримувати себе та сім’ю. А тепер, залишивши бізнес, знову йде служити.
Журналістка познайомилася з Віталієм випадково, коли пробила колесо на автівці й звернула з дороги у Підгородній до невеликого шиномонтажу. Виявилося, що це колишній військовий і ВПО із Херсонщини. Його історія — це не просто історія про вижити, це ще й про силу відновлюватися і тримати удар навіть у найважчі часи. А ще — приклад для інших: як у часи війни можна започаткувати власну справу.
«Я приїхав на заробітки, а тут почалася війна»
Віталій народився на Херсонщині. Служив із 2016 року, пройшов Чорнобаївку, школу снайперів у Дніпрі, Донбас.
— Я в Херсоні підписав контракт, — згадує він. — Спочатку нас кидали в Чорнобаївку, потім у Дніпро, де вчився у школі снайперів. Потім були Броди на Львівщині, а звідти знову Чорнобаївка. Звідти вже на Донбас. Казали, що на місяць, а вийшло на півроку. Зиму там простояли — руки й ноги відморозив. Ну, так воно було.
Напередодні повномасштабного вторгнення він приїхав до Підгородньої. Тут йому в спадщину дістався будинок від бабусі. Тому й вирішив попрацювати, заробити трохи грошей і вивезти сім’ю за кордон.
— Мали їхати в Польщу, а 24 лютого все змінило. Дружину і дитину встиг вивезти сюди, а батьки лишилися в окупації, — розповідає він.
«Батьки рік жили в окупації»
— Батьки з бабусею залишилися біля Херсона. З перших днів там уже було пекло. Мама спеціально порізала колеса на машині, щоб орки не забрали. Ховали техніку, їжу, навіть миски. Вони сиділи в окупації більше року, — пригадує Віталій. — Вони не могли звідти виїхати. Казали: «Синку, не можемо виїхати, все перекрито, вже росіяни тут». У якийсь момент навіть ФСБ приходило до нашої хати, шукали мої документи. Знали, що я служив. Якби знайшли — не знаю, чи батьки були б зараз живі.
Його мама й вітчим пізніше виїхали й допомагали військовим у Херсонському регіоні — готували їжу, передавали спорядження. Та й нині знаходяться там, а бабуся залишилася в рідному селі.
Віталій про між іншим розповідає історію, яку бабуся переповідала. Це був момент, коли орки лізли до бабусі в будинок на ночівлю, то вона грозилася їм сапкою по голові надавати, якщо ще раз сунуться.
— От така моя бабця бойова, — сміється Віталій.
«Після операції взявся за роботу»
Попри серйозні проблеми зі здоров’ям (операцію на хребті йому робили у Миколаєві), Віталій вирішив: сидіти без діла не буде. Допомогли знайомі, які дали підробітки у місті. За перші зароблені гроші купував обладнання, поступово облаштовував невелике СТО.
— Мама допомогла з документами. Вона сама підприємиця, тож підказала, як оформити ФОП. А далі вже своїми руками все зробив. Головне — не тратити зароблене, а вкладати у справу, — каже він.
За певний час Віталій зміг налагодити потік клієнтів, купив обладнання для шиномонтажу та ремонту автомобілів. Працювати доводилося багато. Був один помічник та, як каже Віталій, «людина, яка поруч в твоєму бізнесі має бути своєю». Щоб довіра була, бо в противному разі все піде шкереберть.
«Тепер час служити»
Начебто все складалося й непогано, але у вересні цього року він закрив ФОП і вирішив, що має повернутися до служби.
— Документи подавала на ліквідацію мама, бо я вже не встигав. Сказав собі: поки війна, то пріоритет один — захищати. Повернуся — продовжу справу. Я ніде не дінуся, обладнання лишається, клієнти теж, — пояснює Віталій.
Служитиме він разом із батьком. Зрозумів це, коли пішов до військкомату — і дуже зрадів.
— Ми з ним завжди були поруч, а тепер і воювати будемо в одній частині разом, — каже чоловік.
Як запустити власну справу навіть у кризу: поради від Віталія
- Не чекати ідеального моменту. «Я відкривав СТО після операції, без грошей і з війною за плечима. Головне — почати».
- Шукати підробітки й перші замовлення. «Не цурайтеся навіть дрібної роботи. Я зварював ворота, і з тих грошей купив перший інструмент».
- Кожну гривню вкладати у справу. «Не витрачайте зароблене на дрібниці. Купуйте обладнання, інструмент — те, що дозволить заробити більше».
- Не боятися бюрократії. «ФОП відкривати не страшно. Якщо самі не розумієте, попросіть допомоги у тих, хто вже має досвід».
- Працювати чесно і на совість. «Клієнт повертається туди, де його не обманули і зробили добре».
- Пам’ятати про головне. «Справи справами, але якщо треба — беріть зброю і йдіть захищати Батьківщину. Без цього жоден бізнес не матиме майбутнього».
Справжня мужність — у щоденних рішеннях
Херсонщина
Історія Віталія — це про життєвий вибір. Вибір працювати, навіть коли здоров’я підводить. Вибір починати власну справу, коли навколо війна. Вибір служити, коли країні потрібні захисники. Він мріє повернутися до власного СТО після перемоги.
— Я хочу, щоб тут було життя, робота, щоб мої діти бачили: все можна зробити своїми руками. Головне — не боятися, — усміхається він. — І мати надійного партнера, якому ти будеш довіряти, бо в бізнесі це важливо.
Дома на Віталія чекатиме дружина Ніна та дві донечки. Брати його дружини теж у війську — боронять Батьківщину, щоб можна було жити вільно на своїй землі, розвиватися та будувати майбутнє.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
